Справа № 22 -ц/796/6324-2013 Головуючий у 1-й інстанції: Сирбул О.Ф.
Доповідач: Прокопчук Н.О.
26 червня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі : Головуючого: Прокопчук Н.О.
суддів: Мазурик О.Ф., Росік Т.В.
при секретарі: Обухівському О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки ,-
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2013 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 6447 від 10.10.2008 року, належну на праві приватної власності ОСОБА_3, трикімнатну квартиру, загальною площею 96,30 кв.м. житловою площею 51, 70 кв.м. АДРЕСА_1, у рахунок погашення суми грошових вимог у розмірі 1 097 249,43 грн., шляхом проведення публічних торгів. Стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції, скаржник просить в абзаці 2 резолютивної частини рішення замінити суму заборгованості з 1 097 249,43 грн. на 1 000 000 грн. Апелянт посилається на те, що суд неповно з'ясував усі обставини справи, не врахував останній здійсненений боржником у рахунок погашення боргу платіж, також судом безпідставно не враховано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України .
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_2, його представник та ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення долучені до справи. Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.
Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як убачається із матеріалів справи, 10.10.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Печерського відділення № 3715 ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2745. Предметом Кредитного договору є надання позичальнику кредиту у розмірі 800 000,00 грн., строком до 10.05.2018 року під 20% річних.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії
10 жовтня 2008 року, на забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір № 6447, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
ПАТ «Державний ощадний банк України» свої зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії виконав у повному обсязі, надав позичальнику за видатковим касовим ордером б/н від 10.10.2008 року грошові кошти в сумі 800 000, 00 грн., що підтверджується розпорядженням Філії 3715 від 10.10.2008 року та ніким не оспорюється.
Зі свого боку, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, в наслідок чого виникла заборгованість станом на 19.11.2012 року у розмірі - 1 097 249, 43 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 599 984, 00 грн.; загальна сума прострочених чергових платежів за кредитним договором - 200 016, 00 грн.; заборгованість по сплаті відсотків - 140 260, 46 грн.; пеня - 156 988, 97 грн.
Доводи апеляційної скарги про неправильність обрахування розміру заборгованості є безпідставними, оскільки розмір заборгованості визначений станом на 19.11.2012 року, а платіж на якій посилається апелянт, здійснений, як він сам вказує, 22.01.2013 року.
04.06.2010 року, 27.07.2010 року, 06.10.2010 року у відповідності до умов договору іпотеки, банком були направлені письмові вимоги про виконання порушеного зобов'язання та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Вказані вимоги були залишені без реагування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,умов укладеного між сторонами договору та прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та доведені належними доказами, дослідженими судом з наданням їм правильної правової оцінки.
Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки, на які посилається апелянт, можуть бути застосовано судом лише за заявою відповідача за наявності обставин, які мають істотне значення. Проте наявність таких він не обґрунтовував та в суді не доводив.
Тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :