Справа №
№ апеляційного провадження: 22-796/9194/13
Головуючий у суді першої інстанції: Зінченко С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
26 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого- Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Гаращенко Д.Р.
При секретарі - Чайці І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальтея» про стягнення нарахованого, але невиплаченого заробітку, компенсації за невикористану відпустку, середньої плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Солом'янського районного суду від 13 травня 2013 року позовну заяву повернуто позивачам для звернення до суду в порядку наказного провадження.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду позивачі подали апеляційну скаргу в якій просить вищезазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаючи, що ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що в квітні 2013 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованого, але невиплаченого заробітку, компенсації за невикористану відпустку, середньої плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов'язання вчинити дії, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були прийняті ТОВ «Амальтея» на відповідні посади на постійну роботу. Проте заробітна плата регулярно не виплачувалась, а розмірі в односторонньому порядку зменшувався. Просили суд зобов'язати ТОВ «Амальтея» протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, внести відповідні записи до трудових книжок позивачів, стягнути з відповідача на корить позивачів невиплачену заробітну плату та грошову компенсацію за невикористану відпустку на час звільнення з роботи, стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку на час подання позову, стягнути з ТОВ «Амальтея» моральну шкоду, зобов'язати надати суду належним чином завірені копії наказів про прийняття та звільнення з роботи позивачів, а також довідки про нараховану заробітну плату, витребувати банківські реквізити та накласти арешт на грошові кошти , що належать відповідачу, стягнути з відповідача судові витрати.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів звернення до суду із заявою в порядку наказного провадження.
Проте з таким висновком суду повною мірою погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України, позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Згідно до вимог п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу
Проте, як вбачається із поданої позовної заяви позивачами заявлено декілька вимог, - про стягнення нарахованого, але невиплаченого заробітку, компенсації за невикористану відпустку, середньої плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку, внести відповідні записи до трудових книжок позивачів, стягнути моральну шкоду, тому положення ст. 118 ЦПК України в даному випадку не можуть бути застосовані.
Крім того, суду першої інстанції необхідно вирішити питання щодо доцільності розгляду позовних вимог позивачів в одному провадженні, зважаючи на характер правовідносин, які випливають із індивідуальних трудових спорів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до Солом'янського районного суду м. Києва на новий розгляд питання.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд питання.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді