Справа №
№ апеляційного провадження:22ц-796-8301-2013
Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
26 червня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Гаращенко Д.Р.
при секретарі - Чайці І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 та Артеменко Петра Миколайовича - представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа - ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягав виконанню, відшкодування збитків та моральної шкоди , -
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 7 лютого 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 502, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 3000 грн. збитків та 224,60 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Представник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення в частині задоволених вимог скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, вважаючи, що судом було дано неправильну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.
ОСОБА_6 і третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність не з'явившихся осіб.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у листопаді 2012 року позивач ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом про визнання таким, що не підлягав виконанню, виконавчого напису нотаріуса № 502 від 07.02.2011 р. на підставі договору застави майна № 04/3-1839 від 03.11.2006 р. про звернення стягнення на транспортний засіб «Міцубісі Лансер» н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу. Також позивач просить стягнути солідарне з відповідачів ПАТ «Укрсоцбанк» та приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_6 8953,41 грн. збитків та стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» 9900 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 03.11.2006 р. між позивачем та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту № 380/1358/06-А, на підставі якого позивачу наданий кредит в сумі 16766 доларів США. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами також укладено договір застави майна № 04/3-1839, за умовами якого позивач передав банку в заставу транспортний засіб «Міцубісі Лансер» н.з. НОМЕР_1.
У 2009 р. банком незаконно в односторонньому порядку була піднята процентна ставка за кредитним договором, з чим позивач не погодився і продовжував сплачувати за первісною ставкою. В касах банку відмовились приймати платежі за кредитом і повідомили його про наявність виконавчого напису нотаріуса за договором застави. Але у неодноразових усних і письмових вимогах позивача надати копію виконавчого напису нотаріуса йому було відмовлено. Рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 09.06.2011 р. задоволене позовні вимог ОСОБА_4 про визнання неправомірним підвищення процентної ставки. На підставі цього у 2012 р. банк перерахував у бік зменшення розміри сум заборгованості за договором кредиту, що свідчить про спірність суми заборгованості на момент вчинення виконавчого напису. Лише 20 вересня 2012 р. банк направив адвокату позивача копію виконавчого напису нотаріуса від 07 лютого 2011 р., виданого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, а також заяви від 14.02.2011 р. про відкриття виконавчого провадження та на оголошення в розшук. Отримавши зазначені документи, позивач одразу погасив всі заборгованості перед банком, включаючи і компенсацію витрат банка на послуги нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису у розмірі 3000 грн. Крім того, позивач змушений був сплатити виконавчий збір у розмірі 5903,41 грн. та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 50 грн. У зв'язку з вчиненням та виконанням незаконного виконавчого напису позивач поніс реальні збитки з вини відповідачів, які мають бути відшкодовані. Також позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 9900 грн., оскільки він, діючи добросовісно, постійно зазнавав душевних страждань на підставі переживань з приводу реального стану справ щодо кредитного договору, був змушений звертатись до суду для захисту своїх порушених прав, переживав через відмови банку приймати від нього строкові платежі та вимоги про погашення 3000 грн. за вчинення виконавчого напису, копія якого йому не видавалась.
Судом встановлено, що 3 листопада 2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивачем укладено кредитний договір № 380/1358/06-А, згідно з умовами якого банк надав позивачеві кредит в сумі 16 766 доларів СІЛА. (а.с. 18-21)
З метою забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, 3 листопада 2006 року укладено договір застави, згідно умов якого позивач передав у заставу автомобіль марки «Міцубісі Лансер». (а.с. 23-26)
7 лютого 2011 року за заявою АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» у зв'язку з порушенням позивачем умов виконання кредитного договору, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в порядку вимог ст. 87 Закону України "Про нотаріат", було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно: вищезазначений автомобіль.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону в редакції, яка була чинна на момент вчинення виконавчого напису, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку,
встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення
договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі,
якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного
списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не було передбачено.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" доповнено п.5 згідно із Законом України від 22 вересня 2011 року, яким передбачена можливість реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, проте відповідно до ч.2 ст. 5 ЦК України закон зворотної сили не має.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. А у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше року.
У абзаці 3 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 зазначено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно з п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що приватному нотаріусу був наданий кредитний договір, в якому розмір процентів визначений сторонами договору - 11,5% річних. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив безспірність підвищення процентної ставки до 13,5 %, за якою була нарахована заборгованість. Докази додержання умов підвищення процентної ставки відповідно до кредитного договору та підстави виникнення заборгованості, наявність згоди позивача з її кількісною складовою нотаріусом перевірені не були, що свідчить про відсутність належних доказів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача на момент вчинення виконавчого напису.
Підвищення процентної ставки ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором було визнано недійсним рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 09.06.2011 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.11.2011 р. (а.с. 50-52)
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виконавчий напис нотаріуса від 07 лютого 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 502, вчинений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, не підлягав виконанню.
Також судом встановлено, що виконавчий напис виконано в примусовому порядку, з ОСОБА_4 стягнуто 3000 грн. за вчинення виконавчого напису та виконавчий збір у розмірі 5903 грн. 41 коп.
Враховуючи, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 3000 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо відшкодування відповідачем виконавчого збору у розмірі 5903,41 грн., сплаченого ОСОБА_4 та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн., суд першої інстанції правильно виходив з того, що ці виплати здійснені у межах виконавчого провадження № 25450462, яке відкрито державною виконавчою службою на примусове виконання виконавчого напису.
Питання щодо порядку повернення виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого напису, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».
Також судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в цій частині висновків суду не спростовують.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги представника ПАТ «Укрсоцбанк», що судом не враховано, що означений спосіб звернення стягнення на автомобіль марки «Міцубісі Лансер» - шляхом вчинення виконавчого напису, сторони визначили у договорі застави, оскільки спеціальним законом не передбачено такий спосіб звернення стягнення на заставне рухоме майно, а тому в березні 2011 року, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, яким звертати стягнення на рухоме майно.
Інші доводи апеляційних скарг також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 та Артеменко Петра Миколайовича - представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді