25 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про визнання дій незаконним, стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди,
у лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача незаконними, стягнути з останнього упущену вигоду в розмірі 2 758, 57 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу, проте після закінчення строку договору грошові кошти були повернуті невчасно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. А саме, судом не було застосовано положення ст. ст. 627, 629, 611, 624, ч. 1 ст. 610, ч. 2 ст. 612 ЦК України, не враховано, що відшкодування моральної шкоди передбачено Законом України «Про захист прав споживачів», а також суд не звернув уваги на те, що він зазнав збитків у формі упущеної вигоди.
У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, а тому колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у його відсутності за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Таврика» було укладено договір банківського строкового вкладу «Море відсотків» № МК 3463, відповідно до якого позивач вніс кошти на депозит в розмірі 50 000 грн. зі сплатою 25 % річних строком до 11.12.2012 року.
Згідно виписки з особового рахунку розмір вкладу було збільшено до 100 000 грн.
19.12.2012 року та 24.12.2012 року позивач звертався до банку із заявами про повернення йому суми вкладу з відсотками.
Згідно квитанції від 18.01.2013 року банк повернув позивачу суму вкладу з урахуванням відсотків в розмірі 106 150, 15 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів понесення збитків у вигляді упущеної вигоди, а відшкодування моральної шкоди не передбачено умовами договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до п. 4.3. Договору банківського строкового вкладу, укладеного між сторонами 11.09.2012 року передбачено відповідальність за несвоєчасне повернення з вини банку суми вкладу та/або суми процентів вкладнику, а саме у такому випадку банк сплачує вкладнику пеню в розмірі 0, 01 процента річних від несвоєчасно переказаної суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 0,1 процента річних від суми прострочення платежу.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки заявлені позивачем суми не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
ОСОБА_1 не заявляв у суді першої інстанції вимог про стягнення пені, трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та процентів за період з часу закінчення строку договору та часу виплати депозитного вкладу, а тому вимоги апелянта про виключення з позовних вимог пункту про стягнення завданої матеріальної шкоди, як упущеної вигоди та стягнення процентів по банківському вкладу і трьох процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходив з того, що договором не передбачено відшкодування такої шкоди та позивачем не доведено факту вчинення такої шкоди.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді
Справа № 761/4128/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/8961/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.