25 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Качана В.Я.
Суддів: Панченка М.М., Барановської Л.В.
при секретарі: Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановила:
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального права та незаконність оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Справа № 2-2607/14609/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8179/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Богінкевич С.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.
Згідно реєстраційного запису на правовстановлюючому документі квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в КМ БТІ на праві приватної власності за ОСОБА_1 за реєстровим № 4296 від 18.10.2000 року.
Із довідки КП «Центральний» Подільської районної у м. Києві ради № 1790 від 14.12.2012 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані дві особи, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3(а.с. 5).
Відповідно до ст. 319, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. ст. 71, 150 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 не проживає в АДРЕСА_1 та не несе витрат щодо її утримання, чим завдає ОСОБА_1, як власнику спірної квартири, додаткових матеріальних витрат, пов'язаних із оплатою комунальних послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження спірною квартирою, оскільки право позивача на користування та розпорядження належною йому на праві приватної власності квартирою порушується у зв'язку із тим, що відповідач зареєстрований у спірній квартирі, проте не проживає в ній тривалий час, зокрема, з 2000 року і по теперішній час, чим завдає ОСОБА_1 додаткових матеріальних витрат, пов'язаних із оплатою комунальних послуг.
Вирішуючи питання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки позовні вимоги в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням відповідають нормам житлового законодавства, з огляду на той факт, що відповідач з 2000 року по теперішній час не проживає у спірній квартирі, тобто майже 13 років, що значно перевищує встановлений ЖК Української РСР термін допустимої відсутності відповідача у спірній квартирі, який становить 6 місяців. Із заявою про продовження такого терміну відсутності відповідач ні до позивача, ні до суду не звертався.
Тому, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки такі вимоги відповідають нормам ЖК Української РСР, зокрема, ст. 71, є цілком обґрунтованими та доведеними.
Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума содових витрат у розмірі 107,30 грн.
З огляду на обставини справи, колегією суддів встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи норми чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року постановлено з порушенням норм матеріального права, а саме не застосовано норму чинного законодавства, яка підлягала застосуванню, зокрема, ст. 71 ЖК Української РСР, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов хибного висновку в частині відмови з задоволенні позовних вимог, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: