Справа № 2-533/13
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4845/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Антоненко Н.О.
20 червня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі головуючої судді Антоненко Н.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Слащуку А.С.
за участю позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідач ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ДП «Міськінвестжитлобуд» про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, визнання права власності та скасування свідоцтва про право власності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.02.2013 ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що з 2004 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю. 11.09.2009 між ДП «Міськінвестжитлобуд», ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ДП «Міськінвестжитлобуд» передає, а ОСОБА_3 та ОСОБА_8 приймають у власність в рівних частках кожен квартиру АДРЕСА_1 та сплачують за неї обумовлену цим договором грошову суму в розмірі 322 898,40 грн. На поточний рахунок ДП «Міськінвестжитлобуд» особисто ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були внесені грошові кошти в сумі 161 449,20 грн. кожним за придбання спірної квартири. 24.09.2010 ОСОБА_8 померла. 31.03.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом батьку померлої ОСОБА_5, відповідно до якого спадковим майном є Ѕ частина квартири АДРЕСА_1.
Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.09.2009 повністю відповідає вимогам закону, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження існування обставин, які є підставою для визнання договору недійсним, а посилання позивача, що грошові кошти на придбання квартири були внесені ним особисто, є безпідставними та необґрунтованими.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.02.2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, не були з'ясовані обставини справи в повному обсязі, належним чином не з'ясовані та не досліджені докази та обґрунтування вимог позивача.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, при укладанні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11.09.2009 ДП «Міськінвестжитлобуд», ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було досягнуто усіх істотних умов договору, сторони мали достатній обсяг дієздатності для його укладання, їх волевиявлення в момент укладання договору було вільним і відповідало волі сторін. Позивачем не наведено жодної норми діючого законодавства, яка була порушена під час укладання спірного договору, а тому вірним є висновок суду першої інстанції про те, що визначені законом підстави для визнання вищевказаного договору купівлі-продажу недійсним відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 сплатив за придбання квартири всю передбачену договором купівлі-продажу суму в розмірі 332 633,03 грн., а ОСОБА_8 грошей на купівлю квартири не давала, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вищевикладених обставин суду не надано. Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи бухгалтерської довідки ДП «Міськінвестжитлобуд» № 20 від 12.07.2011, а також наданих суду квитанцій № ПН141 від 22.04.2010, №ПН380 від 13.04.2010, № ПН264 від 16.04.2010, № ПН244 від 16.04.2010 (а.с.148-151), ОСОБА_8 та ОСОБА_3 особисто внесли рівними частками грошові кошти в сумі 161 449,20 грн. кожний за придбання квартири АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 11.09.2009. Про це зазначено і в п.п. 1, 4 договору купівлі-продажу від 11.09.2009.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що кошти в розмірі вартості спірної квартири сплачені лише ОСОБА_3, а ОСОБА_8 участі у придбанні квартири не брала.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді