Справа № 22-ц /796/8471 /2013 Головуючий у I інстанції : Козлов Р.Ю.
Доповідач : Прокопчук Н.О.
26 червня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м . Києва в складі : Головуючого: Прокопчук Н.О.
суддів : Росік Т.В. Мазурик О.Ф.
при секретарі : Обухівському О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року за матеріалами позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Укр- Сиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-97», ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг, процентів нарахованих за користування кредитом та пені ,-
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2012 року було відкрито провадження у даній справі.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судді скасувати. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції відкрито провадження у справі з недотриманням правил підсудності, оскільки місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_1, що знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а тому справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва. Крім того, позивачем, який є юридичною особою, заявлено вимоги, що випливають з господарського договору, до юридичних осіб, а такі справи розглядаються господарськими судами. Зазначав, що суддею не було ураховано, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відкриваючи провадження у справі, суддя виходив з того, що справа підсудна Печерському районному суду м. Києва і підстави для відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Однак погодитися з таким висновком у повній мірі не можна.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі,суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15,16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по -перше, наявність у них спору про право цивільне ( справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин,крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по - друге, суб'єктний склад такого спору ( однією зі сторін у спорі є фізична особа).
Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом,суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею12 ГПК передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Як вбачається з позовної заяви, генеральний договір про надання кредитних послуг № 11292019000 від 31.01.2008 року укладено між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла ведмедиця» ,а договір поруки № 176597 від 31.01.2008 року - між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-97» - тобто між юридичними особами.
Спір з приводу виконання цих договорів між вказаними юридичними особами, відповідно до положень ст. ст. 1, 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам.
При прийнятті до провадження суду даного позову суддею не було ураховано, що об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, не допускається, якщо інше не встановлено законом.
Закон, який би передбачав можливість об'єднання вимог, що є предметом розгляду і одна з яких мала вирішуватись в порядку цивільного судочинства, а інші в порядку господарського судочинства, відсутній.
Тому спір, що виник між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-97» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, а відповідно до ст.ст.1,12 ГПК України - підвідомчий господарському суду.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, яка є поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця» за окремо укладеним з нею договором поруки № 176595 від 31.01.2008 року можуть бути розглянуті у порядку цивільного судочинства.
Разом із тим, відповідно до ч. 1 статті 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Як убачається з позовної заяви, місцем проживання ОСОБА_2 вказано АДРЕСА_2.
Апелянт зазначає, що ця адреса й та за якою ОСОБА_2 фактично проживає, а саме: АДРЕСА_1 територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.
У матеріалах відсутній запит на виконання вимог ч.3 ст.122ЦПК України та довідка адресного бюро щодо місця реєстрації відповідачки.
За таких обставин висновок про те, що справа підсудна Печерському районному суду м. Києва є передчасним.
Вирішення питання про відкриття провадження у справі віднесене виключно до компетенції суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції такими повноваженнями не наділений.
Тому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, питання про відкриття провадження у справі необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції, задовольнивши частково апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року скасувати з передачею питання на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: