03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Сп. № 22- 796/5126 Головуючий у 1- ін..: Маринченко М.М. Доповідач : Слободянюк С.В.
18 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючої - Слободянюк С.В.
суддів - Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.,
при секретарі - Товарницькій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Унікредит Банк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним іпотечного договору та скасування заборони відчудження квартири, -
В січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Унікредит Банк» про визнання недійсним іпотечного договору № MRTG-000000014242/S від 29 серпня 2008 року, застосування наслідків визнання недійсним вказаного договору та скасування заборони відчуження квартири.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, між ним (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) 29 серпня 2008 року укладено іпотечний договір № MRTG-000000014242/S, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (далі спірна квартира), придбана позивачем за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2008 року. Проте, вказана квартира як на час укладення договору іпотеки, так і на даний час, не зареєстрована у встановленому законом порядку у Київському міському бюро технічної інвентаризації як власність позивача, власником вказаної квартири відповідно до довідки-характеристики БТІ є ОСОБА_4, а не позивач.
На підставі викладеного позивач вважає, що оскільки на час укладання договору іпотеки він не зареєстрував право власності на квартиру, він не мав права передавати вказану квартиру в іпотеку, відповідно договір іпотеки є недійсним.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що оскільки на час укладання договору іпотеки він не зареєстрував право власності на квартиру, він не мав права передавати вказану квартиру в іпотеку, відповідно договір іпотеки є недійсним
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, представник ПАТ «Унікредит Банк» скаргу не визнав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 29 серпня 2008 року між ТОВ «Унікредит Банк» (правонаступником якого є відповідач) (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014242, умовами якого передбачено надання Банком Позичальнику 299000 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1, з кінцевим строком повернення кредитних коштів 29 серпня 2029 року, зі сплатою 12,9% річних за користування кредитними коштами (а.с. 4-8).
Відповідно до п. 1.5 договору кредит надається Позичальнику за умови укладення останнім в забезпечення виконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором іпотечного договору.
Відповідно до пункту 8.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання взятих на себе зобов'язань.
Згідно п.7.7 кредитного договору, з підписанням цього договору Позичальник свідчить, що перед укладенням кредитного договору його ознайомлено з усіма умовами договору, він не має жодних претензій до Банку з приводу його повноти і зрозумілості.
29 серпня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № MRTG-000000014242/S, за умовами якого ОСОБА_2 (Іпотекодавець) передав Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 29 серпня 2008 року за реєстровим № 4942 (а.с. 9-10).
Відповідно до договору право власності позивача на зазначену квартиру підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 29 серпня 2008 року (а.с. 12).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
29 серпня 2008 року між ОСОБА_4 (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 29 серпня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 4940 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 29 серпня 2008 року, зі змісту якого вбачається, що покупець повністю розрахувався з продавцем за продану квартиру, сплативши грошову суму у розмірі 1975400 грн.
Зазначеним договором встановлено, що право власності у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.
Проте, згідно відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 27 червня 2012 року вказана квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4
Таким чином, ОСОБА_2 отримуючи кредитні кошти на купівлю квартири у Банку розумів значення своїх дій та погоджувався з усіма умовами договорів, в тому числі і щодо обов'язкової передачі Баку в іпотеку придбаного об'єкта нерухомості, що є необхідною умовою отримання кредиту. Проте ОСОБА_2, отримавши кредит та уклавши договір купівлі-продажу квартири, всупереч вимог закону не здійснив державну реєстрацію договору купівлі-продажу.
Разом з тим, укладення договору купівлі-продажу квартири сторонами не заперечується, крім того вказаний договір внесено нотаріусом до державного реєстру правочинів.
Будь-яких доказів оспорювання ОСОБА_4 права власності ОСОБА_2 на придбану ним квартиру матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність державної реєстрації права власності позивача на квартиру, придбану за договором купівлі-продажу, в бюро технічної інвентаризації не є підставою для визнання недійсним іпотечного договору.
Обов'язок щодо державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна в органах бюро технічної інвентаризації покладено саме на покупця, оскільки будь-яка інша особа, крім позивача чи його представника не має права звернення до відповідних органів для проведення такої реєстрації.
ОСОБА_2 отримав в Банку кредит на придбання вказаної квартири та уклав договір купівлі-продажу квартири, що свідчить про те, що позивач усвідомлював і бажав настання наслідків укладення договорів купівлі-продажу, кредитного договору та іпотечного договору.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи та пояснень представника позивача не вбачається порушення прав чи інтересів позивача у зв'язку з укладенням договору іпотеки.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи; доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст..ст.303,307,308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: