Справа № 22-ц/796/7081/2013 Головуючий у 1 інстанції - Заєць Т.О.
Суддя-доповідач - Соколова В.В.
25 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.03. 2013 у справі за позовом ОСОБА_3 до Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені за договором, -
У лютому 2013 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ пені у розмірі 15 202,43 грн. за порушення умов договору та судового збору у розмірі 229,40 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01.01.2006 між сторонами було укладено Інвестиційний договір №КУ/21П-01-06 будівництва житлового будинку по вул. Кузнечна, 22-а у м. Харкові, предметом якого було внесення позивачем інвестиції в розмірі 101 000 грн., після чого відповідач передає у власність позивачу машиномісце в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання. Відповідач машиномісце позивачу не передав, жодних повідомлень про його готовність позивачу не надходило, а тому відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути пеню.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2013 стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю» на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 15 202,43 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача Фірми «Т.М.М.» - ТОВ подано апеляційну скаргу, так як вважає, що ухвалене рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що судом першої інстанції не були враховані всі вимоги законодавства, вважає рішення незаконним та необґрунтованим.
Апелянт вважає, що при вирішенні питання про застосування позовної давності, судом не застосовані ст.257, ч.5 ст.261, ст.266 ЦК України, суд першої інстанції в порушення ст. 212 ЦПК України помилково не застосував Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», на підставі викладеного просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Суд першої інстанції, розглянувши дану цивільну справу, ухвалив рішення про задоволення позовних вимог та виходив з того, що твердження про сплив позовної давності до основної вимоги у даних правовідносинах є безпідставними. При цьому суд керувався положеннями укладеного між сторонами Інвестиційного договору, Закону України «Про інвестиційну діяльність», ч. 1 ст. 530 , ст.ст. 256, 264, 266, 610, ч.1 ст. 624, 629, ЦК України.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 12.01.2006 сторонами був укладений Інвестиційний договір №КУ/21П-01-06 будівництва жилого будинку предметом якого є інвестування в будівництво жилого будинку, на умовах даного договору (п.2.1 договору). Після виконання сторонами своїх зобов'язань по договору, підприємство, у відповідності із законодавством передає у власність Інвестору машиномісце в жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2.2 договору). Орієнтовний розмір інвестицій на момент укладення договору складав 101 000 грн., що на день укладання договору еквівалентно 20 000 дол. США (п. 4.1 договору). За умови одноразового внесення вкладу в розмірі, передбаченому п. 4.1 договору, інвестиція здійснюється на протязі 20 банківських днів від дня підписання договору (п. 4.2 договору).
26.12.2006 ОСОБА_3, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №ТММ248, сплатив 101 000 грн. за внесок до будівництва по договору КУ/21П-01-06 від 12.01.2006. (а.с.15).
Згідно Акту готовності об'єкта до експлуатації № 02 від 28.12.2010, житловий будинок з вбудованими адміністративними і торговельними приміщеннями та підземною парковкою в м. Харкові по вул. Кузнечній,22 вважається закінченим будівництвом, об'єктом готовим до експлуатації (а.с.16-21).
На підставі акту готовності, виданий сертифікат відповідності №ХК 000373 від 31.12.2010, відповідно до якого, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській обл. засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) «Житловий будинок з вбудованими адміністративними і торговельними приміщеннями та підземною парковкою за адресою: м. Харків, вул. Кузнечна, 22». Загальна площа будинку 8 895,4 кв. м., в тому числі загальна площа квартир 4 673,5 кв. м., площа вбудованих приміщень 895, 4 кв. м., загальна площа підземного паркінгу 1 188,6 км. м. (а.с.23).
Позивач свої зобов'язання відповідно до п. 4.1, 4.2 інвестиційного договору виконав, сплативши 26.12.2006 101 000 грн. внеску до будівництва по договору (а.с.15).
В силу п. п. 6.1 та 6.2 Інвестиційного договору №КУ/21П-01-06 передача позивачу у власність машиномісця мала відбутися за актом прийому передачі, який підписується сторонами не пізніше 30.08.2009, а Фірма «Т.М.М.» - ТОВ повинна повідомити ОСОБА_3 про готовність машиномісця до передачі. Всупереч договірних зобов'язань, відповідач не направляв позивачу повідомлень про готовність машиномісця до передачі, тобто, Фірма «Т.М.М.» - ТОВ порушила п. п. 6.1 та 6.2 інвестиційного договору №КУ/21П-01-06.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків щодо цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством і договором. У випадку порушення підприємством своїх обов'язків п. 6.2 договору, більш ніж на 30 банківських днів, підприємство виплачує інвестору (за виключенням випадків, вказаних в п.6.5 договору) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки, починаючи з 31-дня (п.7.4 договору).
Вказані обставини були також встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.12.2012 у справі ОСОБА_3 до Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені за договором. Даним рішенням були задоволені позовні вимоги і стягнута пеня за невиконання зобов'язань з 14.02.2011 по 13.02.2012 в розмірі 156555,00 грн. (а.с.41).
Встановлено, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ не виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до інвестиційного договору №КУ/21П-01-06, машиномісце 21П у власність Інвестору по акту прийому-передачі приміщення, не передала та не повідомила інвестора про готовність машинономісця до передачі.
Посилання відповідача на поштове зворотне повідомлення, згідно якого ОСОБА_3 28.12.2011 отримав направлену Фірмою «Т.М.М.» кореспонденцію (а.с.71), як на наявність повідомлення позивача про готовність машиномісця до передачі, не приймаються до уваги суду, оскільки суду не було представлено текст такого повідомлення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що листом від 22.12.2011 відповідач повідомляв позивача про незавершеність будівельних робіт на паркінгу та заплановану дату їх завершення до травня 2012 року (а.с.43-44). Вказане, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про отримання позивачем 28.12.2011 повідомлення про готовність машиномісця до передачі.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.
А отже, суд першої інстанції вірно встановивши, що позивач свої зобов'язання відповідно до п. 4.1, 4.2 Інвестиційного договору виконав, а відповідач, всупереч п. п. 6.1 та 6.2 Інвестиційного договору, не направив позивачу повідомлення про готовність машиномісця до передачі, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення відповідача на користь позивача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки, яка передбачена п. 7.1 договору, що за період з 14.02.2012 по 13.02.2013 становить15202,43 грн..
Доводи апеляційної скарги щодо застосування положень ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», згідно яких до 01.01.2013 нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, на строк дії цієї статті не здійснюється, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення, оскільки цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла. Даний Закон не дає визначення поняття «житло», а згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання. Предметом спірного інвестиційного договору є машиномісце, що не може вважатися житлом, а тому застосування вказаного закону не вбачається можливим.
Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а отже, в порядку ст. 303 ЦПК України, перегляду не підлягає.
Оскаржуване рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М» - товариство з обмеженою відповідальністю - відхилити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20.03.2013 в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фірми «Т.М.М» - товариства з обмеженої відповідальністю про стягнення пені за договором - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: