АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/1048/2013 Головуючий у суді першої інстанції - Галига І.О.
Категорія КК: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.
суддів Лашевича В.М., Паленика І.Г.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
потерпілої ОСОБА_3,
представника потерпілої ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 5 листопада 2012 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ладан,Прилуцького району, Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого водієм в ТОВ «Нова експедиція», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 286 КК України до 1 року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» «Страхова компанія «Провіта» на користь потерпілої ОСОБА_3 5 193 гривні 68 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої її здоров'ю, та 2 550 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_3 85 761 гривню 32 копійки в якості відшкодування матеріальної шкоди та 57 450 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 882 гривні 72 копійки за проведення експертизи.
Вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що 31 березня 2012 року, приблизно об 11 годині, він, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес Віто» д.н.з.НОМЕР_1, намагаючись здійснити поворот ліворуч на перехресті вулиці Дніпровська набережна з проспекту Тичини в м. Києві, порушив п.10.1, п.10.5 та п.16.6 Правил Дорожнього Руху України, що призвело до зіткнення з автомобілем «Чері Амулет» д.н.з.НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався назустріч.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Чері Амулет» д.н.з.НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості; постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що судом при призначенні покарання не повною мірою враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості. Також, судом не враховано обставини вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_6 керуючі автомобілем «Мерседес Віто» д.н.з.НОМЕР_1 та являючись учасником дорожнього руху, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що свідчить про надзвичайну суспільну небезпеку вчиненого злочину. А тому, на думку прокурора, залишення за засудженим права керування транспортними засобами є неправильним застосуванням кримінального закону.
Крім того, судом не повною мірою враховано дані про особу засудженого, який неодружений, не має ні інвалідності, ні нагород та завдану потерпілій шкоду відшкодував в незначному розмірі, що не відповідає завданим збиткам її здоров'ю та моральному стану. Тому, вважає, що звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності з іспитовим строком на 1 рік є недостатнім для перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок в частині задоволення цивільного позову, зменшити його суму і не стягувати з нього на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 85 761 гривень 32 копійки.
Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що в остаточних доповненнях до цивільного позову потерпіла ОСОБА_3 просила стягнути солідарно з відповідачів завдану їй матеріальну та моральну шкоду. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відшкодовує завдані збитки лише у разі недостатності страхового відшкодування. Враховуючи зазначену норму закону та позицію потерпілої апелянт визнав суми як матеріальної, так і моральної шкоди під час судового слідства. Проте, судом постановлено стягнути визначені суми матеріальної та моральної шкоди з кожного з відповідачів, а не солідарно.
Крім того, судом належним чином не обґрунтовано у вироку чим підтверджується сума матеріальної шкоди, визначеної потерпілою в розмірі 85 761 гривень 32 копійки, що є порушенням ч. 4 ст. 64 КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та не заперечив проти задоволення апеляції засудженого, пояснення потерпілої та її представника, які заперечили проти апеляцій засудженого та прокурора, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали вимоги апеляції засудженого та заперечили проти апеляції прокурора, провівши судове слідство та дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а засуджено підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, й в апеляціях не оспорюється.
Кваліфікація його дій за ч.1 ст. 286 КК України є вірною.
Покарання ОСОБА_6 призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставина, що помякшує покарання, щире каяття. З урахуванням зазначеного судом правомірно призначене покарання у виді 1 року обмеження волі. Підстав для призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.
При цьому судом першої інстанції належним чином мотивовано у вироку не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Зокрема, судом враховано те, що засуджений працює і його робота пов'язана з керуванням транспортним засобом, він має великий водійський стаж, позитивні характеристики за місцем роботи, враховано позицію потерпілої щодо можвивості не призначати таке покарання засудженому, а також те, що йому необхідно в подальшому відшкодовувати шкоду, завдану потерпілій. Санкція частини 1 статті 286 КК України не передбачає обовязкого призначення додаткового покарання. А тому доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону не відповідають вимогам останнього.
Не знаходить колегія суддів і підстав для збільшення іспитового строку, призначеного відповідно до ст. 75 КК України, оскільки з урахуванням особи засуджденого, його ставлення до вчиненого та часткового відшкодування потерпілій шкоди, заподіяної здоровью, та моральної шкоди, 1 рік буде достатнім іспитовим строком.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляції засудженого про невірне вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілої ОСОБА_3
Так, відповідно до полісу №АВ/1212955 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, особи під час дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Мерседес Віто» д.н.з.НОМЕР_1, ліміт відповідальності на одного потерпілого 100 000 гривень за шкоду, заподіяна життю та здоров'ю, та 50000 гривень за шкоду, заподіяну майну.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01.07.2004 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції стягнув з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» лише частину шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_3, а саме 5 193 гривні 68 копійок в якості матеріальної шкоди, завданої її здоров'ю, розмір якої був визнаний представником страхової компанії. Залишок у сумі 85 761 гривня 32 копійки він стягнув із засудженого.
При цьому суд не мотивував вказане рішення, а також не мотивував яку суму цивільного позову він вважає доведеною цивільним позивачем.
Враховуючи наявні в справі докази, колегія суддів вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим вирок щодо ОСОБА_6 підлягає зміні.
Як вбачається з документів, наданих потерпілою, а також засудженим в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_3 було витрачено на лікування, пов'язане з отриманням тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 18003 гривні 45 копійок /а.с.67-77 т.1/. Засудженим було відшкодовано їй під час лікування 10 000 гривень, що підтвердила в судовому засіданні потерпіла. Таким чином стягненню підлягає 8003 гривні 45 копійок.
Згідно наданих потерпілою консультативного висновку ТОВ «Український інститут пластичної хірургії та косметології» та рахунку №2 від 02.08.2012 ОСОБА_3 потребує проведення лікування, пов'язаного з отриманням нею тілесних ушкоджень, вартість яких складає 31600 гривень. При цьому діагноз, зазначений у консультативному висновку, підтверджується висновком судово-медичної експертизи №738/е від 18.05.2012, проведеної під час досудового розслідування по кримінальній справі /а.с.44-48, 221, 22 т.1/
Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла втратила зубні протези, вартість відновлення яких, а також пов'язаного з цим лікування, становить 31570 гривень, що підтверджується витягом з амбулаторної карти Центральної стоматологічної поліклініки МО України, рахунками №12П, 13П від 10.09.2012 /а.с.41-43 т.2/
Тому, колегія суддів вважає, що вказані вимоги потерпілої про відшкодування завданої її здоров'ю шкоди у розмірі 71173 гривні 45 копійок доведені дослідженими доказами та підлягають стягненню з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», а тому в цій частині вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
Вимоги про відшкодування вартості пошкодженої одежі та мобільних телефонів в сумі 13580 гривень, а також не отриманого доходу в сумі 16000 гривень не були доведені потерпілою під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому задоволенню не підлягають.
Що стосується визначення відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції розмір останньої з урахуванням обставин справи визначено вірно. При цьому відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» 01.07.2004 судом першої інстанції вірно прийнято рішення про стягнення з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» 2550 гривень, тому в цій частині вирок зміні не підлягає.
Однак, судом не враховано, що засудженим відшкодовано потерпілій 1500 гривень, а тому розмір грошової суми, стягнутої судом с ОСОБА_6 в якості відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню до 55950 гривень.
Крім того, у резолютивній частині вироку суд безпідставно зазначив про стягнення грошових сум з «Страхова компанія «Провіта», а тому посилання на це підлягає виключенню.
Керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 5 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Зазначити, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.
Збільшити розмір грошової суми, що стягнута з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування шкоди, заподіяної її здоров'ю, до 71173 гривень 45 копійок.
Зменшити розмір грошової суми, що стягнута з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, зазначивши, що стягненню підлягає лише грошова сума в розмірі 55950 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання на стягнення грошових коштів з «Страхової компанії «Провіта».
В решті вирок залишити без зміни.
_________________ _________________ _________________
Жук О.В. Лашевич В.М. Паленик І.Г.