АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
25 червня 2013 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.,
при секретарі - Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У грудні 2012 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що 29 січня 2008 року між ЗАТ «СК «ВЕСКО», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 був укладений договір № 299-а08к добровільного страхування належного останньому автомобіля НОМЕР_1.
16 лютого 2009 року об 13.40 год. по вул. Щербакова в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення із автомобілем ВАЗ рн НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, а останній від отриманого удару здійснив зіткнення із застрахованим автомобілем НОМЕР_1 та останньому були спричинені пошкодження.
Позивач сплатив власнику застрахованого транспортного засобу 20 452. 81 грн. страхового відшкодування за договором страхування.
Враховуючи вищевикладене, просив стягнути із відповідача 20 452.81 грн. виплаченого страхового відшкодування із посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, 1166,1191 ЦК України та 214.60 грн. судового збору.(а.с. 1-67)
Відповідач проти позову заперечував за його безпідставністю, у т.ч. з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.(а.с.73-74, 101-104)
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2013 року в задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.(а.с.109, 111-113)
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що висновки суду щодо недоведеності заявлених вимог є хибними, суд не врахував фактичних обставин та доказів та дійшов помилкового висновку про відмову в позові. (а.с. 117-126)
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали скаргу і просили її задовольнити, ОСОБА_1 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлено, що 29 січня 2008 року між ЗАТ «СК «ВЕСКО», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 був укладений договір № 299-а08к та 26 січня 2009 року Додаткова угода № 1 до вищевказаного Договору добровільного страхування належного останньому автомобіля НОМЕР_1.(а.с. 7-10)
16 лютого 2009 року об 13.40 год. по вул. Щербакова в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення із автомобілем ВАЗ рн НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, а останній від отриманого удару здійснив зіткнення із застрахованим автомобілем НОМЕР_1 та останньому автомобілю були спричинені пошкодження.(а.с.12-13)
За наявними у справі доказами, пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, чим останній скоїв правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2009 року був визнаний винним.(а.с. 11)
Позивач 06 квітня 2009 року склав страховий акт та Додаток до страхового акту від 18 січня 2010 року за якими остаточно визначив суму страхового відшкодування з урахуванням висновку № 093 від 20 лютого 2009 року, складеного судовим експертом - автотоварознавцем ОСОБА_6 та сплатив власнику застрахованого транспортного засобу 20 452. 81 грн. страхового відшкодування за договором страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 195 від 26 січня 2010 року на суму 20 452.81 грн..(а.с. 14-50)
За договором від 11 квітня 2008 року ЗАТ «СК «Веско», яке згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29.08.2008 року протокол № 21 змінило найменування на ЗАТ «СК «АХА Страхування», та Додатковою Угодою від 13.10.2009 року уповноважило ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» заявляти вимоги за укладеними договорами страхування.(а.с. 51-65)
Цих обставин сторони не заперечували.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнала помилковим висновок мотивувальної частини рішення районного суду про недоведеність вимог та відсутність підстав у позивача вимагати стягнення із відповідача 20 452.81 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Оскільки інших підстав відмови у позові районним судом не зазначено, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у позові але з інших підстав.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За вимог ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки(суброгація).
За змістом вказаних норм, при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора, потерпілий(страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Оскільки право вимагати відшкодування збитків потерпіла особа набула із часу їх завдання, то перебіг строку позовної давності на звернення з вимогами про відшкодування починається з моменту виникнення страхового випадку. При передачі цього права вимоги іншій особі(страховику), переривання перебігу позовної давності не відбувається(ч. 1 ст. 262 ЦК України).
Відповідні роз'яснення містяться і в п.п. 26-27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
У позивача виникло право вимоги до відповідача з підстав, визначених ст. 993 ЦК України, проте, страхова подія сталася 16 лютого 2009 року, а позивач звернувся із зазначеним позовом направивши позовну заяву поштою лише 20 грудня 2012 року, тобто із пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, при цьому, в суді першої інстанції не заявляв про його поновлення та не наводив причин його пропуску, які могли б бути визнані поважними. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Відповідач заперечуючи проти заявленого позову в суді першої інстанції заявив про сплив позовної давності.(а.с. 101-104)
Посилання позивача на ст. 1191 ЦК України(регрес) є помилковим. Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки підставою заявленого позивачем позову є не право регресної вимоги, що виникає у страховика із виплатою за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(ст. 1191 ЦК України), а вимога про стягнення з винної особи сплаченого страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування(ст. 993 ЦК України).
Про застосування наслідків спливу позовної давності заявлено стороною у спорі в суді першої інстанції, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові, а до суду не надано доказів наявності поважних причин, які б перешкоджали позивачу своєчасно виплатити страхувальнику суму збитків за договором страхування та протягом трирічного строку із дня настання страхової події звернутись до відповідача із зазначеним позовом. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, як підставу для відмови у заявлених позовних вимогах.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати мають бути віднесені на рахунок позивача.
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків суду, тому, колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2013 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський
Справа № 22-ц/796/9196/2013
Головуючий у першій інстанції ЗінченкоС.В.
Доповідач Левенець Б.Б.