АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/852/2012 Головуючий у суді першої інстанції - Федосєєва С.В.
Категорія КК:ч.1 ст. 309, Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
ч.2 ст. 307 КК України
13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.,
суддів Паленика І.Г., Ноздрякова В.М.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, без освіти, непрацюючого, неодруженого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі,
за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого автослюсарем в СПД «ОСОБА_8», неодруженого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, та проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,
за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 /кожного/ звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
За ч.1 ст.309 КК України ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України, а провадження в цій частині в справі закрито.
Вироком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в тому, що 4 січня 2012 року, приблизно о 19 годині 40 хвилин, ОСОБА_7, перебуваючи в під'їзді АДРЕСА_5, за 180 гривень придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс з метою збуту та частину - для власного вживання, який в подальшому переніс до себе додому - в квартиру №68 вказаного будинку, де почав зберігати.
4 січня 2012 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_9 достовірно знаючи що у ОСОБА_6 можна придбати наркотичний засіб, зателефонував останньому з проханням придбати наркотичний засіб - канабіс.
ОСОБА_6, маючи в цей час намір придбати наркотичний засіб з метою власного вживання, вирішив придбати наркотичний засіб також і для ОСОБА_9, з метою збуту останньому, погодився на його пропозицію та приблизно о 19 годині, зустрівся з ОСОБА_9 біля будинку № 8/20, по бульвару Верховної Ради, в м. Києві, де отримав від нього гроші в сумі 60 гривень та попросив почекати біля будинку № 28 по бульвару Верховної Ради, в м. Києві, а сам відійшов в сторону та по телефону зв'язався з ОСОБА_7, домовившись про придбання канабісу у останнього.
Приблизно о 20 годині, ОСОБА_6, перебуваючи в під'їзді АДРЕСА_5, незаконно придбав за 120 гривень у ОСОБА_7 два паперові згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом.
Після цього, ОСОБА_6, зберігаючи при собі придбаний наркотичний засіб, приблизно о 20 годині 10 хвилин зустрівся з ОСОБА_9 та збув йому один із згортків з особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс.
Приблизно о 20 годині 15 хвилин, біля будинку № 28 по бульвару Верховної Ради, в м. Києві, співробітниками міліції були затримані ОСОБА_9 та ОСОБА_6, у яких при поверхневому огляді було виявлено та вилучено паперові згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, вагою 8,02 г і 8,43 г відповідно.
5 січня 2012 року, приблизно о 15 години 30 хвилин, по бульвару Перова, 19, в м. Києві, співробітниками міліції був затриманий ОСОБА_7, який дав добровільну згоду на огляд місця його проживання, а саме квартири АДРЕСА_1. Під час огляду було виявлено та вилучено паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс вагою 1,7 г та два наперстки з нашаруваннями особливо небезпечним наркотичним засобом екстракту канабісу вагою 0,43 г (об.І).
В апеляції прокурор просить скасувати вказаний вирок в частині призначеного обом засудженим покарання; постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання покарання, призначеного за ч.1 ст. 309 КК України, - також у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_7 призначити за ч.2 ст. 307 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Своє прохання прокурор обґрунтовує тим, що судом першої інстанції невірно застосований кримінальний закон, а також призначене ним покарання не відповідає тяжкості злочину та особам засуджених в наслідок м'якості.
На його думку, рішення про застосування до засуджених вимог ст. 69 та ст. 75 КК України належним чином у вироку не мотивоване, суд прийняв до уваги лише визнання вини засудженими та не конкретизував які дані про їх особи стали підставою для застосування вказаних вище статей при призначенні покарання та звільненні від його відбуття.
Крім того, поза увагою суду залишилося, те що засуджені вчинили тяжкий злочин, який представляє велику суспільну небезпеку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засуджених та захисників, які заперечили проти скасування вироку в частині призначеного покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Кримінальна справа була розглянута у відповідності до вимог ч.3 ст. 299 КПК України 1960 року.
Вина засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 /кожного/ у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, викладених у вироку, доведена.
Кваліфікація дій засуджених за ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України є вірною.
Покарання обом засудженим було призначене із дотриманням вимог ст. 65, ст. 70 КК України, відповідає вчиненому та їх особам.
При цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх конкретні обставини, дані та особу кожного із засуджених, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Сукупність цих даних дозволила суду першої інстанції призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 /кожному/ покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України. При цьому вимоги ст. 69 КК України судом дотримані.
Враховуючи особи засуджених, а також положення ч.2 ст. 50 КК України, судом обґрунтовано прийнято рішення про їх звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, при цьому встановлено іспитовий строк у максимальних межах та покладено відповідні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Застосування вказаних статей кримінального закону належним чином мотивовано судом першої інстанції у вироку.
За відсутності будь-яких додаткових даних про засуджених, обставин, які обтяжують покарання, що не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, у колегії суддів не має підстав для скасування вироку, призначення більш суворого покарання засудженим.
Однак, відповідно до ст. 365 КПК України 1960 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року підлягає зміні в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Так, відповідно до вимог ст. 93 КПК України 1960 року судові витрати підлягають стягненню із засуджених в дольовому порядку. Суд першої інстанції не врахував під час визначення розміру судових витрат, які підлягають стягненню, що вартість однієї з експертиз вже була стягнута з ОСОБА_9 згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2012 року про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України, яка набрала законної сили /а.с.77 т.2/.
Крім того, не враховано судом й участь кожного із засуджених у вчиненні злочинів, зокрема те, що 3 експертизи проведені з метою дослідження наркотичних засобів, які були вилучені у ОСОБА_7 й лише одна щодо наркотичних засобів, які були збуті ОСОБА_7 ОСОБА_6
Тому стягненню із засуджених підлягають судові витрати в дольовому порядку в сумі 1181 гривень 88 копійки з ОСОБА_7 та 168 гривень 84 копійки з ОСОБА_6
Керуючись ст. 365, ст. 366, КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України 1960 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2013, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 307 КК України, змінити.
Визначити стягнення судових витрат з ОСОБА_7 в розмірі 1181 гривня 88 копійок, з ОСОБА_6 в розмірі 168 гривень 84 копійки.
В решті вирок залишити без зміни.
_________________ _________________ _________________
Жук О.В. ПаленикІ.Г. Ноздряков В.М.