АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/1115/2012 Головуючий у суді першої інстанції - Валігура Д.М.
Категорія КК: ч. 3 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
ч. 2 ст. 186 КК України
10 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.
суддів Лашевича В.М., Паленика І.Г.,
за участю прокурора Карпука Ю.А.,
захисника ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хабуме,Чхороцкуйського району, Грузія, грузина, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
· за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,
· за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 призначене за сукупністю злочинів у виді 4 років позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на їх користь 30040 гривень і 23908 гривень відповідно.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати в сумі 3431 гривня 04 копійки.
Вироком ОСОБА_4 визнано винним у тому, що 23 квітня 2009 року, близько 22 години 25 хвилин, він, знаходячись на стоянці для автомобілів супермаркету «Мегамаркет» біля будинку №50 по вул. Горького в м. Києві, відчинив передні пасажирські двері та проник в автомобіль «Сузукі Гранд Вітара» д.н.з.НОМЕР_1, який належить потерпілій ОСОБА_7, звідки таємно викрав належне останній майно, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 32620 гривень.
Крім того, 12 червня 2009 року, близько 16 години, він, знаходячись біля будинку №51/2 по вул. Голосіївській в м. Києві, скориставшись тим, що автомобілі стояли в заторі, відчинив передні пасажирські двері автомобіля НОМЕР_2, за кермом якого перебувала потерпіла ОСОБА_8, та повторно відкрито викрав майно останньої, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 23908 гривень.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку із його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості; постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 6 років позбавлення волі, а остаточне покарання призначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 6 років позбавлення волі.
Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що судом не в повній мірі враховано характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. Крім того, він під час судового слідства свою вину у вчиненому не визнав та відмовився від дачі показань, намагаючись таким чином уникнути відповідальності. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що судом порушено принцип індивідуалізації покарання, оскільки призначене засудженому покарання не відповідає вимогам ст. 50, ст. 65 КК України і не може досягнути його мети.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить визнати його невинним, оскільки він не скоював злочини, у яких його обвинувачують. При цьому, на думку засудженого, висновки суду є однобічними та необґрунтованими. Вважає, що висновки про його винність ґрунтуються лише на показах потерпілих та залишено судом поза увагою, що інші докази його причетності до злочинів відсутні. Під час скоєння злочинів він знаходився вдома, що можуть підтвердити свідки. Також, вважає, що фоторобот, при складанні якого потерпілі не приймала участь є незаконним, а очна ставка проведена з порушеннями кримінально-процесуального законодавства.
В апеляції захисник ОСОБА_5 просить скасувати вирок та закрити провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину, а кримінальну справу залишити за фактом вчинення злочинів, передбачених ст. 185, ст. 186 КК України та направити прокурору Голосіївського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Так, органами досудового слідства порушенні вимоги кримінально-процесуального законодавства, зокрема, обвинувальний висновок і постанова про притягнення ОСОБА_4 в якості обвинуваченого не містять опису механізму вчинення злочинів, при проведенні всіх слідчих дій по вказаній кримінальній справі були залучені одні і ті ж самі поняті, а фоторобот засудженого намальованій з його фотокартки, оскільки з пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що злочинець не нагинався до автомобілю потерпілої ОСОБА_8, тобто вона не могла бачити його обличчя. Не враховано і той факт, що засуджений ОСОБА_4 переніс ряд операцій на хребті, які не дають йому можливості швидко рухатись та перенапружуватись, тобто він не міг швидко бігти або розгойдувати автомобіль, як про це вказують потерпілі та свідок. В обох випадках злочинець був без рукавичок і мав безпосередній контакт з металевими та іншими поверхнями, з яких в подальшому були зняті відбитки пальців рук, які згідно матеріалів справи не належить ОСОБА_4, однак слідчим не було перевірено їх приналежність. Також, слідчим допущені порушення при об'єднані двох кримінальних справ, однак судом всупереч вимог ст. 23-3 КПК України не винесено окремих постанов для усунення зазначених недоліків. Тому, вважає, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях за відсутності достовірних і допустимих доказів вини останнього.
Крім того, судом при постановленні вироку порушені вимоги ст. 334 КПК України 1960 року, оскільки відсутній аналіз обставин справи, перелік доказів, які підтверджують вину засудженого у вчинені інкримінованих йому злочинів, наявна невідповідність показів свідка наданих ним у судовому засіданні і викладених судом у вироку, посилання на речові докази, які не були оглянуті судом під час судового слідства. Також, судом не зазначено, що засуджений має на утриманні хвору дружину та переніс тяжку операцію на хребті і потребує постійних консультації лікарів.
Стосовно цивільних позовів потерпілих, захисник зазначає, що суми заявлених ними позовних вимог жодним чином не підтверджуються, а для з'ясування дійсної вартості викрадених речей судом не було проведено відповідних товарознавчих експертиз. Тобто, на думку апелянта, вирок суду є незаконним, необґрунтованим та винесений з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечив проти задоволення апеляцій засудженого та захисника, пояснення захисника та засудженого, які підтримали апеляції засудженого та захисника ОСОБА_5, просили закрити справу відносно ОСОБА_4, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що останні підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Відповідно до ст. 257, ст. 323 КПК України 1960 року суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи; суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Вказаних вимог кримінально-процесуального законодавства суд першої інстанції не дотримався.
Як вбачається з протоколу судового засідання, під час останнього безпосередньо були допитані лише потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також слідчий ОСОБА_17, /а.с.116-120, 150-153, 195-197, 214-217 т. 5/. Однак показання вказаних осіб, викладені у вироку не відповідають тим, що вони давали в ході судового слідства.
Жодна з потерпілих не була допитана з приводу викраденого у них майна, однак у вироку суд першої інстанції докладно описав все майно, а також його вартість, викладаючи показання потерпілих.
Не досліджувалися в судовому засіданні докази щодо заявлених цивільних позовів, однак у вироку суд визнав їх вимоги доведеними. При цьому потерпіла ОСОБА_7 показала, що претензій до підсудного вона не має. Чи підтримують потерпілі свої позови також судом з'ясовано не було.
Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в судовому засіданні не допитувалися, їх показання, що були надані в ході досудового слідства, також не досліджувалися /а.с.3 т.6/. Незважаючи на це, суд першої інстанції поклав їх в основу обвинувального вироку, виклавши в повній відповідності до того, як вони відображені в обвинувальному висновку слідчого.
Таким чином, вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Тому вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року відносно ОСОБА_4, як постановлений з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, при якому необхідно належно виконати вимоги закону, перевірити доводи апеляцій захисника, засудженого, а у випадку доведеності вини останнього в інкримінованих йому злочинах призначити законне й справедливе покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України.
У зв'язку з відсутністю підстав для зміни залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді утримання під вартою.
Керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року відносно ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу по обвинуваченню останнього у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 186 КК України повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у вигляді утримання під вартою, залишити без зміни.
Судді:
_______________ _________________ ___________________
Жук О.В. Лашевич В.М. Паленик І.Г.