АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Апеляційне провадження № 22-ц/796/9219/2013
Головуючий у 1 інстанції: Ключник А.С. Доповідач: Немировська О.В.
18 червня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманої суми переплати пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2012 року,
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення незаконно отриманої суми переплати пенсії в розмірі 32 532 грн. 68 коп.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2012 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 28 серпня 1995 року відповідачу було призначено соціальну пенсію по інвалідності. На момент призначення соціальної пенсії відповідач не працював і відповідно був поставлений на облік, як непрацюючий пенсіонер. Протягом 2001-2009 року відповідач мав статус «працюючого», а тому не мав права на отримання соціальної пенсії по інвалідності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію як фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. У зв'язку з тим, що відповідач не повідомив про даний факт виникла переплата пенсії та індексації за період з 13 серпня 2001 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 32 532 грн. 68 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2012 року позов було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки він зроблений із порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 4 ст. 50 КАС України передбачено, що громадяни України можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частина перша ст. 50 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим, через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, між сторонами, однією з яких є суб'єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, даний спір є публічно-правовим.
Незважаючи на це суд першої інстанції розглянув справу на підставі норм ЦПК України, чим порушив ст. 15 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
За таких обставин, коли справа мала вирішуватись за правилами іншого судочинства постановлене по справі рішення підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, як це передбачено п. 1 ст. 205 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 205, 307, 310 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2012 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді