03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/796/5239/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Батрин О.В.
Доповідач - Ящук Т.І.
11 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджистікс», яка подана представником ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджистікс» про відшкодування матеріальних збитків від злочину,
встановила:
Позивач ТОВ «Дієса» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ТОВ «Трекстар Лоджистікс» про солідарне стягнення матеріальних збитків від злочину на суму 41 706 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 09.09.2009 року між ТОВ «Трекстар Лоджистікс» та ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» (яке змінило своє найменування на ТОВ «Дієса») було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 09/09/09-Т.
При наданні зазначених послуг працівниками ТОВ «Трекстар Лоджистікс» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було здійснено привласнення майна позивача, в зв'язку з чим вказаних осіб було притягнуто вироком Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2011 року до кримінальної відповідальності за ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України. Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_3 своїми злочинними діями завдав шкоди позивачу на суму 41 706 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Трекстар Лоджистікс» на користь ТОВ «Дієса» 41 706 грн. та судовий збір в розмірі 417 грн.
В задоволенні позовних вимог ТОВ «Дієса» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків від злочину - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ТОВ «Трекстар Лоджистікс» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким суму відшкодування матеріальних збитків просив стягнути з ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зазначав, що злочин вчинено під час розвантаження майна зі складу вантажоодержувача, а отже посилання суду першої інстанції на п. 6.3.1 договору щодо відповідальності експедитора за вантаж з моменту його перевезення та до моменту передачі вантажоодержувачу є хибним. На момент вчинення злочину, дія договору була завершена. Вважає, що злочин мав місце після завершення транспортної операції, організованої ТОВ «Трекстар Лоджистікс», з яким ОСОБА_3 мав трудові відносини.
Представник апелянта вказував, що для покладення відповідальності на юридичну особу необхідною є наявність загальних умов деліктної відповідальності та певних спеціальних умов, зокрема, завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових обов'язків, які передбачені трудовим договором, посадовими інструкціями тощо. В ході розслідування кримінальної справи встановлено та визначено вироком суду, що дії злочинця жодним чином не відповідають вище зазначеним умовам, ОСОБА_3 вчиняв злочинні дії поза межами повноважень, визначених в його посадовій інструкції, останній діяв за власним наміром, мав самостійний умисел на вчинення неправомірних дій, тому застосування положень ст. 1172 ЦК України до ТОВ «Трекстар Лоджистікс» є недопустимим.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку діям відповідача ОСОБА_3 та безпідставно відмовив у позові до нього.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити; представник позивача вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2009 року між ТОВ «Трекстар Лоджистікс» та ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» (яке змінило своє найменування на ТОВ «Дієса») було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 09/09/09-Т, відповідно до якого ТОВ «Трекстар Лоджистікс» зобов'язалося надавати послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо».
В період з березня по липень 2010 року при проведенні транспортно-експедиційного обслуговування працівниками ТОВ «Трекстар-Лоджистікс» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було вчинено злочин щодо незаконного привласнення майна позивача ТОВ «Дієса» на суму 41 706 грн., що підтверджується вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2011 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Дієса» та стягуючи суму завданих збитків із ТОВ «Трекстар Лоджистікс» на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на час вчинення злочину, передбаченого ч. 1, 3 ст. 191 КК України, перебував з відповідачем «Трекстар Лоджистікс» у трудових відносинах, привласнення майна ТОВ «Дієса» здійснив під час виконання ним своїх трудових обов'язків і на нього була покладена повна матеріальна відповідальність за забезпечення збереження матеріальних цінностей. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог до ТОВ «Трекстар Лоджистікс» та про відмову у позові до ОСОБА_3, оскільки відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Однак погодитись у повному обсязі з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між ТОВ «Дієса» та ТОВ «Трекстар Лоджистікс» виникли з договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 09/09/09-Т. При вирішенні даної справи суд першої інстанції керувався положеннями ст. 909 (договір перевезення вантажу), 924 (відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти) ЦК України та умовами договору про транспортно-експедиційне обслуговування, які передбачають відповідальність експедитора за збереження і цілісність вантажу, за псування і втрату вантажу під час перевезення.
З викладеного вбачається, що на підставі вказаного договору між товариствами - сторонами по справі склалися господарсько-правові відносини.
Відповідно до вимог ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Тобто, критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи господарського судочинства є одночасно: суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Вирішуючи спір в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції зазначені положення процесуального закону не врахував, та не звернув уваги на те, що позовні вимоги юридичної особи - ТОВ «Дієса» - до іншої юридичної особи ТОВ «Трекстар Лоджистікс» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
За таких обставин рішення суду у вказаній частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі в цій частині - закриттю згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рішення суду в частині вирішення позову до ОСОБА_3 колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, збитки були спричинені ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових обов'язків перед ТОВ «Трекстар Лоджистікс», яке перебувало у договірних відносинах з ТОВ «Дієса». Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилався на наявність підстав для позадоговірної (деліктної) відповідальності обох відповідачів у солідарному порядку, тоді як жодних правових підстав для покладення солідарної відповідальності на юридичну та фізичну особу у даному випадку не вбачається.
При цьому позивач ТОВ «Дієса» рішення суду в частині відмови у позові до ОСОБА_3 не оскаржував, погодившись із ним.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв'язку з чим підстави для його скасування у викладеній частині і задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-310, 313-317, 205, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджистікс» - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджистікс» про відшкодування збитків , та провадження по справі в цій частині - закрити.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: