ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
25 червня 2013 року 12:49 №826/7513/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь О.М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.»
до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0002102280 та від 19.02.2013 №0002112280,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0002102280 та від 19.02.2013 №0002112280.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 07.02.2013 №318/22.8-15/18094591 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор», прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 №0002102280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 205 001,00 грн., та від 19.02.2013 №0002112280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 222 333,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 07.02.2013 №318/22.8-15/18094591 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0002102280 та від 19.02.2013 №0002112280. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за відсутності факту реальності господарських операцій.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 193 333,00 грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 222 333,00 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт від 07.02.2013 №318/22.8-15/18094591 та прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 19.02.2013 №0002112280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 222 333,00 грн., у тому числі: 222 333,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
від 19.02.2013 №0002102280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 205 001,00 грн., у тому числі: 193 333,00 грн. - основний платіж, 11 668,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 07.02.2013 №318/22.8-15/18094591 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор» за договором від 04.05.2011 №1/5.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор» (виконавець) було укладено договір від 04.05.2011 №1/5, згідно з умовами якого виконавець зобов'язувався провести для замовника загально будівельні ремонтні роботи на об'єкті, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 6.
На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 04.05.2011 №1/5; копію локального кошторису до договору від 04.05.2011 №2-1-1; копії податкових накладних за відповідний період; копії актів здачі-прийняття робіт за відповідний період; копії платіжних доручень на оплату робіт за договором від 04.05.2011 №1/5, що підтверджується матеріалами справи.
У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор», вказано на кримінальну справу №54-3414/1, порушену проти директора товариства з обмеженою відповідальністю «Танкор» ОСОБА_1
Аналізуючи зміст первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор», судом встановлено певні розбіжності у змісті цих документів, а також невідповідність податкових накладних вимогам закону.
Так, позивач посилається на правомірність формування податкового кредиту за договором від 04.05.2011 №1/5 на підставі податкових накладних від 30.05.2011 №25, від 30.05.2011 №26, від 30.05.2011 №27, від 30.06.2011 №33, від 30.06.2011 №34, від 30.06.2011 №35, від 29.07.2011 №19, що виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор».
Разом з тим, податкові накладні від 30.05.2011 №25, від 30.05.2011 №26, від 30.05.2011 №27, від 30.06.2011 №33, від 30.06.2011 №34, від 30.06.2011 №35, від 29.07.2011 №19, що виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор» товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.», не відповідають вимогам, встановленим законодавством для такого роду документів.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору.
Проте в графі «номенклатура постачання товарів/послуг» податкових накладних від 30.05.2011 №25, від 30.05.2011 №26, від 30.05.2011 №27, від 30.06.2011 №33, від 30.06.2011 №34, від 30.06.2011 №35, від 29.07.2011 №19 та від 29.07.2011 №20 значиться «загально будівельні роботи на об'єкті, який розташований в місті Києві, вулиця Михайлівська, будинок 6, згідно кошторису, який є додатком до договору від 09.02.2011 №1/02».
Таким чином, в графі «номенклатура постачання товарів/послуг» названих податкових накладних міститься інформація стосовно господарської операції за договором від 09.02.2011 №1/02, а не за договором від 04.05.2011 №1/5.
Пояснити зазначені розбіжності в податкових накладних, а також обґрунтувати дані, що містяться в цих податкових накладних представник позивача суду не зміг.
За таких обставин, податкові накладні від 30.05.2011 №25, від 30.05.2011 №26, від 30.05.2011 №27, від 30.06.2011 №33, від 30.06.2011 №34, від 30.06.2011 №35, від 29.07.2011 №19 та від 29.07.2011 №20 не містять опису (номенклатури) товарів/послуг та їх кількість, обсяг стосовно господарської операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Танкор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.» за договором від 04.05.2011 №1/5, що є обов'язковим реквізитом податкової накладної відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що податкові накладні від 30.05.2011 №25, від 30.05.2011 №26, від 30.05.2011 №27, від 30.06.2011 №33, від 30.06.2011 №34, від 30.06.2011 №35, від 29.07.2011 №19 та від 29.07.2011 №20 не відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів, суд дійшов висновку, що зазначені податкові накладні не можуть бути взяті до уваги як підстава формування податкового кредиту та підтвердження здійснення платником податку витрат.
Крім того, сам договір від 04.05.2011 №1/5 також містить розбіжності щодо виду послуг, що надаються виконавцем замовнику.
Так, згідно із пунктом 1.1 названого договору виконавець зобов'язувався провести для замовника загально будівельні ремонтні роботи на об'єкті, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 6.
Проте пункт 4.1 договору від 04.05.2011 №1/5 передбачає реконструкцію АЗС по місцю розташування об'єкта замовника.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 19.02.2013 №0002102280 та від 19.02.2013 №0002112280.
За таких обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст постанови складено 27.06.2013