13 червня 2013 р.Справа № 1622/2а-10193/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.11.2012р. по справі № 1622/2а-10193/12
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві за участю третіх осіб Державної судової адміністрації України , Апеляційного суду Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
17.07.2012 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського районного суду м.Полтава (далі по тексту - УПФУ у Октябрському районі м.Полтава, відповідач), треті особи Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Полтавської області, в якому просила суд визнати дії відповідача щодо відмови у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання - неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання і виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01 січня 2012 року; судові витрати по справі віднести на рахунок Держави (а.с. 3-5).
Постановою Октябрського районного суду м.Полтава 07.11.2012р. по справі № 1622/2а-10193/12 позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави з відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру її щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у зв'язку із законодавчо встановленою зміною розміру заробітної плати працюючого судді, - протиправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, як судді у відставці, з 01 квітня 2012 року, у розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді апеляційного суду Полтавської області.
Допущено негайне виконання даної постанови у частині здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 за один місяць.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Октябрського районного суду м.Полтава 07.11.2012р. по справі № 1622/2а-10193/12 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання лише суддів Конституційного Суду України. Проведення перерахунку довічного грошового утримання іншим суддям у відставці законом не передбачено, а відтак, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Також наполягав на застосуванні при розгляді справи ст.100 КАС України.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Верховної Ради України від 07 жовтня 2012 року № 2596-УІ «Про звільнення суддів», наказом голови апеляційного суду Полтавської області № 09-03/1209 від 04 листопада 2010 року, суддю апеляційного суду Полтавської області Орлову Н.Ф. звільнено із займаної посади у зв'язку з виходом у відставку 04 листопада 2010 року з припиненням виплати щомісячного грошового утримання з 05 листопада 2010 року у зв'язку зі звільненням з посади судді (а.с. 9-10).
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1, її стаж на посаді судді є достатнім для нарахування їй щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від грошового утримання судді, який працює суддею апеляційного суду Полтавської області (а.с. 44-48).
З 01.01.2012 року змінилася система оплати праці суддів у відповідності з вимогами ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до довідки апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2012 року, з 01 квітня 2012 року заробітна плата судді апеляційного суду Полтавської області, що працює, становить 15403 гривні і складається з посадового окладу у сумі 9627 гривень та надбавки за вислугу років у розмірі 60% від посадового окладу у сумі 5776 гривень 20 копійок (а.с. 7).
07 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави про здійснення їй з 01 січня 2012 року перерахунку щомісячного грошового утримання (а.с. 6).
Згідно з відповіддю Управління Пенсійного фонду Октябрського району у м. Полтаві від 21 червня 2012 року ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку, з посиланням на відсутність законодавства, яке б передбачало перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 49).
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про їх оскарження та про зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача є протиправним, оскільки позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди, визначеної ст.129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01.04.2012 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Як встановлено частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року визнано неконституційними, зокрема частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" у разі, якщо закон або його окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене, з 03.06.2013 року частина 4 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підлягає застосуванню до спірних правовідносин у редакції Закону від 03.02.2011 року, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок (ч.4 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.
Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки Апеляційного суду Полтавської області № 02-05/275 від 29.05.2012 року заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області з 01.01.2012 року складає 15403,00 грн., в т.ч. посадовий оклад - 9627,00 грн., щомісячна доплата за вислугу років 60% - 5665,20 грн.; з 01.04.2012р. - становить 154403 грн., в т.ч. посадовий оклад - 9627,00 грн., щомісячна доплата за вислугу років 60% - 5776,20 грн.
При цьому, як вбачається з відповіді на звернення позивача, щомісячне довічне грошове утримання виплачувалось позивачеві у відповідності до норм Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 200/14891, яким не передбачено перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці.
Між тим, враховуючи пріоритетність законів на підзаконними актами, колегія суддів вважає, що зазначена норма не підлягає застосуванню, оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" прямо передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.
Крім того, зазначений порядок не може бути застосований у спірних правовідносинах як такий, що прийнятий раніше, ніж Закон України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, а статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру довічного грошового утримання позивача як судді у відставці застосуванню підлягають положення ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не наведена вище постанова правління Пенсійного фонду України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаною постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 200/14891, не заборонено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.
У свою чергу, норми статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" безпосередньо пов'язують виплату довічного грошового утримання судді у відставці з грошовим утриманням судді, який працює на посаді, яку займав позивач до виходу у відставку, що зумовлює проведення перерахунку довічного грошового, утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.
Твердження відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, колегія суддів вважає хибним, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010)12, "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).
У п.7. Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року зазначено, що суб'єкт права на конституційне подання порушує перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 3668, зі змісту якого вбачається, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється суддям без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та без проведення інших перерахунків, передбачених законами України.
Конституційний Суд України вважає, що Закон N 3668, поширюючи дію положень абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", як вбачається з їх змісту, на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), залишив незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, але звузив обсяг цього права та встановив обмеження в перерахунках передбачених законами України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Таким чином, зазначені положення Закону N 3668 в частині поширення їх дії на Закон N 2453 стосовно виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечать вимогам частини першої статті 126 Конституції України.
У зв'язку з чим, дія абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (п.8 Рішення).
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.
Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України ( 254к/%-ВР ) та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Згідно ч.5 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.
Ст. 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як Законів України, гак. і міжнародних договорів, згода на які дано BP України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.
За змістом ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
Згідно п.6 рішення Ради Суддів України №18 від 23.03.20212 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для судців відповідної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при вирішенні справи ст.100 КАС України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи застосовано вказані положення.
Так, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд у зв'язку з пропущенням позивачем встановленого ч.2 ст.99 КАС України строку звернення до суду дійшов висновку про судовий захист порушеного права ОСОБА_1 з 01.04.2012 року, а не з 01.01.2012 року, як просила позивач.
Отже, права позивача захищено судом першої інстанції в межах шестимісячного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.11.2012р. по справі № 1622/2а-10193/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.