36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.06.2013 р. Справа №917/1019/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", вул. Інтернаціональна, 17, приміщення 71, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влів", вул. Київська, буд.64А, м. Кременчук, 39631
про стягнення грошових коштів у сумі 75000,00 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: Пономаренко Л.В., довіреність №5/6-3 від 05.06.2013 р.
від відповідача: Карагічев А.Ю. (без належних повноважень).
В судовому засіданні 25.06.2013 року оголошувалася перерва до 10 год. 55 хв. в порядку ст. 77 ГПК України для надання можливості сторонам узгодити питання щодо затвердження мирової угоди, про що сторони були повідомлені під розписку (в матеріалах справи). Представники сторін після перерви - ті ж самі.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (27.06.2013 р.).
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 75000,00 грн. - заборгованість за договором поставки №20/04-2012 від 20.04.2012 р.
Представник позивача на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки продукції №20/04-2012 від 20.04.2012 року та надав письмові пояснення стосовно суті спору.
Відповідач просить суд затвердити мирову угоду між сторонами по даній справі. Представник позивача проти затвердження даної мирової угоди заперечує.
Враховуючи, що зазначена мирова угода підписана в односторонньому порядку та заперечення представника позивача, суд відмовляє в затвердженні мирової угоди та припиненні провадження у справі, і продовжує розгляд справи по суті.
Відповідач заперечень проти позову не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
20.04.2012 року між сторонами укладено договір поставки продукції № 20/04-2012 (а с. 19-21), відповідно до якого позивач зобов'язується поставляти та передавати відповідачу продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату (п.1.1 Договору). Відповідно до п. 1.2 даного договору номенклатура, кількість, якість, ціна продукції та її загальна вартість визначається в рахунках фактурах та видаткових накладних, які вважаються невід'ємною частиною цього договору.
Як зазначено в позовній заяві, в самому договорі та акту звіряння була допущена описка в даті (20.04.2011), фактична дата - 20.04.2012 року, оскільки це випливає зі змісту цих документів.
Відповідно до п. 3.3 та п.5.4. Договору у випадку дострокового постачання продукції відповідач зобов'язується перерахувати грошові кошти за отриману продукцію на поточний рахунок позивача в продовж 30-календарних днів з моменту отримання продукції (підписання відповідної видаткової накладної). Датою фактичного отримання продукції, вважається дата підписання уповноваженими представниками позивача та відповідача видаткової накладної на продукцію(п.4.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено печатками (копія - арк.19-21 справи, оригінал оглянуто у засіданні).
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представника обох сторін і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2012 року, або до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Договору).
Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних № 36604 від 20.04.2012 р. на суму 112771,23 грн., №51404 від 26.04.2012 р. на суму 986,40 грн., № 2905 від 04.05.2012 р. на суму 657,00 грн., №14805 від 11.05.2012 р. на суму 1 472,05 грн., №56905 від 30.05.2012 р. на суму 1 317,60 грн., №61905 від 31.05.2012 р. на суму 4 197,25 грн., №58010 від 24.10.2012 р. на суму 604,80 грн. (копії в матеріалах справи, арк. 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34 справи, оригінали оглянуто у засіданні) відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму 122006,33 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленими довіреностями №430 від 20.04.2012 р., №453 від 26.04.2012 р., №474 від 04.05.2012 р., № 501 від 11.05.2012 р. №602 від 29.05.2012 р., №612 від 31.05.2012 р., №1099 від 24.10.2012 р. на отримання його представником Кулинечем Є.В. від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 23, 25, 27, 29, 31, 33, 34).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару.
Відповідач відповідно до видаткових накладних прийняв товар, але повністю не оплатив його у встановлені у договорі строки.
Як зазначає позивач, відповідачем були здійснені часткові проплати по даному договору на загальну суму 45604,80 грн. Крім того, відповідно до позовної заяви та пояснень до неї, між сторонами був заключений договір №1/07-2011 від 01.07.2011 року, по якому розрахунки тривали і у 2012 році. У зв'язку з тим, що за договором № 1/07 -2011 від 01.07.2011 року була фактична переплата 1401,53 грн., то на цю суму була зменшена заборгованість за поставлену продукцію за договором №20/04-2012 від 20.04.2012 р. (письмові пояснення - у матер.справи).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду даної справи складає 75000 грн., дана заборгованість заявлена позивачем до стягнення.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 75000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір поставки № 20/04-2012 від 20.04.2012 р., видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлені належним чином, оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Торгова компанія "Влів"" (вул. Київська, буд. 64 А, м. Кременчук, 39631, ЄДРПОУ 33180598, р/р 26000055234428 в Полтавському ГРУ ПАО КБ "Приватбанк" м. Полтава) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Метал - Компані", (91000, м. Луганськ, вул. Інтернаціональна, 17 приміщення 71, код ЄДРПОУ 34202711 Р/р 26004001427980 в ЛФ КБ "Фінанси та кредит" м. Луганськ, МФО 304717) 75000 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.06.2013р.
Суддя О.С. Мацко