19.06.13 р. Справа № 914/1847/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Р. Матвіїва, при секретарі судового засідання М. Скірі, розглянувши матеріали справи
за позовом: Дрогобицького міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі уповноваженого органу Фонду державного майна України в інтересах держави в особі
позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич», м. Дрогобич;
про: стягнення 3 700 грн. 00 коп.
У судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури: не з'явився;
позивача: Дутка Ю.І. - представник на підставі довіреності № 18-11-07838 від 29.12.2012 року;
відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 17.05.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора Львівської області уповноваженого органу Фонду державного майна України в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» про стягнення 3 700 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 19.06.2013 року.
У судове засідання 19.06.2013 року представники прокуратури та відповідача не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, подав Витяг з ЄДРПОУ Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич».
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.
У судовому засіданні 19.06.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Дрогобицький міжрайонний прокурор Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави: уповноваженого органу Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» про стягнення 3 700 грн. 00 коп.
Позивач вказує, що 01.04.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі по тексту рішення - позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Галка-Дрогобич» (надалі по тексту рішення - відповідач, орендар, позичальник) було укладено договір оренди № 10 цілісного майнового комплексу державного підприємства «Дрогобицький солевиварювальний завод» (надалі по тексту рішення - договір оренди).
Тоді ж між сторонами укладено кредитний договір № 10/1, відповідно до якого відповідачу передаються в користування на умовах кредиту грошові кошти державного підприємства «Дрогобицький солевиварювальний завод» для здійснення господарської діяльності відповідача відповідно до умов договору оренди на суму 96,6 тис. грн. строком на 1 рік і 9 місяців.
17.06.2011 року до договору внесено зміни в частині найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство «Галка-Дрогобич».
Відповідач згідно з кредитним договором зобов'язувався остаточно погасити кредит до 31.12.2004 року, однак взятого на себе обов'язку не виконав.
Заборгованість зі сплати кредиту відповідача за 6 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року становила 4 200 грн. Платіжним дорученням № 55 від 29.04.2013 року відповідачем погашено частину боргу в сумі 500 грн. 00 коп., з огляду на що сума боргу відповідача перед позивачем станом на дату подання позову складає 3 700 грн. 00 коп.
Відповідач позов не заперечив, доказів оплати не подав.
Судом встановлено. 01.04.2003 року сторони уклали договір оренди цілісного майнового комплексу. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем.
Відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Дрогобицький солевиварювальний завод», склад і вартість якого визначена відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.01.2003 року, та становить 2 853, 3 тис. грн.
Грошові кошти та цінні папери, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, що становить 96,6 тис. грн., передаються орендареві в користування на умовах кредитного договору, що укладається одночасно з підписанням цього договору (п.1.2 договору).
01.04.2003 року між сторонами укладено кредитний договір № 10/1, відповідно до якого відповідачу передаються в користування на умовах кредиту грошові кошти Державного підприємства «Дрогобицький солевиварювальни й завод» для здійснення господарської діяльності відповідача відповідно до умов договору оренди на суму 96,6 тис. грн. строком на 1 рік і 9 місяців (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору за користування кредитом орендар сплачує відсотки на суму кредиту на рівні ставки рефінансування Національного банку України. Відсоткові платежі, нараховані відповідно до згаданого пункту, орендареві необхідно сплачувати щомісяця не пізніше 29 числа платіжного місяця, що підтверджено додатком № 1 до кредитного договору.
Згідно з п. 1.4 договору позичальник зобов'язується погашати одержати кредит в строки згідно з прийнятим строковим зобов'язанням, що є невід'ємною частиною договору. Остаточне погашення кредиту позичальник зобов'язувався здійснити до 31.12.2004 року.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення наявної заборгованості.
Ухвалою від 23.09.2004 року у справі № 1/618-20/253 господарський суд затвердив мирову угоду відповідно до якої згідно з узгодженим сторонами графіком останнім строком оплати відповідача є 31.03.2013 року.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату подання позовної заяви борг відповідача перед позивачем складає 3700 грн. 00 коп.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, ухвалою від 23.04.2004 року суд затвердив мирову угоду подану сторонами. Предметом даної мирової угоди була заборгованість, яка є предметом і даного позову.
З огляду на невиконання відповідачем умов затвердженої мирової угоди, позивач звернувся до суду про стягнення 3700,00 грн. боргу, який повинен був бути погашеним до 31.03.2013 року.
П. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначає, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).
В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі.
Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Ухвала від 23.09.2004 року у справі № 1/618-20/253 про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження», з огляду на що позивач звернувся до суду про примусове стягнення заборгованої суми.
Враховуючи вищенаведене, а також встановлений вище судом факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3700 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Солоний Ставок, будинок 27, код ЄДРПОУ 31945760) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, одержувач коштів: Держбюджет Львівської області, код ЄДРПОУ 23949066, МФО 825014, р/р 31116089800001 у УДК у Львівській області) суму основного боргу 3 700 грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Солоний Ставок, будинок 27, код ЄДРПОУ 31945760) 1 720 грн. 50 коп. суму судового збору в доход державного бюджету.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2013 року.
Суддя Р.Матвіїв