25.06.13р. Справа № 904/3710/13
За позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
До відповідача: будинкоуправління №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області
Про: стягнення 335 697,24 грн.
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: Доманський О.А., довіреність №270/10 від 14.12.2012 року, головний юрисконсульт відділу представництва інтересів компанії в судах
Від відповідача: Бобров В.Ю., довіреність №146 від 14.03.2013 року, юрисконсульт
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з будинкоуправління №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району основний борг за поставлений природний газ у сумі 247 984,54 грн., пеню у сумі 49 083,11 грн., інфляційні втрати у сумі 17 836,75 грн., 3% річних у сумі 20 792,84 грн., судовий збір у сумі 6 713,95 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2452ТЕ-3 від 20.12.2010 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений газ протягом січня - квітня 2011 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 247 984,54 грн. У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ позивач на підставі п.7.3.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.02.2011 року по 21.11.2011 року у сумі 49 083,11 грн., інфляційні втрати за період з березня 2011 року по березень 2013 року у сумі 17 836,75 грн. та 3% річних за період з 11.02.2011 року по 30.04.2013 року у сумі 20 792,84 грн.
Будинкоуправління №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району визнало позовні вимоги в частині суми основного боргу 247 984,54 грн., посилаючись на те, що заборгованість виникла у зв'язку із неналежним фінансуванням. Відповідач вважає, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені з порушенням позовної давності, встановленою п.1 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України. Також, посилаючись на тяжке фінансове становище відповідач просить відмовити в задоволенні вимоги про стягнення пені.
Позивач не погоджується із запереченнями відповідача щодо неправомірності нарахування пені з порушенням позовної давності, оскільки відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України сторонами у договорі (п. 9.3) позовна давність про стягнення неустойки встановлена тривалістю 3 роки. Позивач зазначає, що має заборгованість перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за спожитий протягом 1998 - 2011 роки природний газ у сумі більшій 31 млрд.грн., яку необхідно сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 року (суддя Петренко І.В.) порушено провадження у справі №904/3710/13, розгляд справи призначено в засіданні на 28.05.2013 року
Ухвалою господарського суду від 28.05.2013 року розгляд справи №904/3710/13 відкладений на 10.06.2013 року.
10.06.2013 року заступником керівника апарату суду прийнято розпорядження №501 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", яким відповідно до п.3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Петренка І.В. (обставина, яка унеможливлює його участь у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, передбаченого відповідним процесуальним законом) призначений повторний автоматичний розподіл справи №904/3710/13.
Згідно автоматизованої системи розподілу справу №904/3710/13 передано на розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року суддею Євстигнеєвою Н.М. справу №904/3710/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначений на 25.06.2013 року.
В судовому засіданні 25.06.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
20 грудня 2010 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та будинкоуправлінням №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району (покупець) був укладений договір №09/10-2452ТЕ-3 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.
Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.
Відповідно до п.1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1845,0 тис.м3, в тому числі: у січні - 400,00 тис.м3, у лютому - 350,00 тис.м3, у березні - 300,00 тис.м3, у квітні - 80.00 тис.м3.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (5 робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підставі, визначених пунктом 3 частини другої Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1 договору).
Згідно з п.5.1 договору строк поставки газу з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно. Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (надалі - пункти приймання газу) - (п.5.2 договору). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе ризик і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.5.2.1 договору.)
Покупець зобов'язаний підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки (п.6.1.2 договору).
Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання: за січень 2011 року від 31.01.2011 року на суму 410 629,27 грн.; за лютий 2011 року від 28.02.2011 року на суму 389 096,86 грн., за березень 2011 року від 31.03.2011 року на суму 287 721,58 грн., за квітень 2011 року від 30.04.2011 року на суму 38 432,87 грн., а всього за вказаний період на суму 1 125 880,58 грн.
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в сумі 877 896,04 грн., заборгованість за спірний період складає 247 984,54 грн. (1 125 880,58 грн. - 877 896,04 грн.).
Причиною виникнення спору є неналежне виконання будинкоуправлінням №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району умов договору №06/10-2452ТЕ-3 від 20.12.2010 року в частині своєчасної та повної оплати природного газу за січень - квітень 2011 року.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення п.4.1 договору, строк оплати природного газу за період з січня 2011 року по квітень 2011 року включно є таким, що настав.
Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за період з січня 2011 року по квітень 2011 року включно у сумі 247 984,54 грн. (1 125 880,58 грн. - 877 896,04 грн.).
Доказів оплати природного газу в сумі 247 984,54 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, позовні вимоги щодо суми основного боргу визнав.
28.05.2013 року будинкоуправління №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району подало до господарського суду відзив на позов, яким позовні вимоги в частині суми основного боргу 247 984,54 грн. визнав.
Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Дії відповідача в частині визнання суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.
Наявність заборгованості будинкоуправління №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у сумі 247 984,54 грн. підтверджується актом звірки розрахунків станом на 09.04.2013 року.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 247 984,54 грн.
Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 49 083,11 грн. за період з 21.02.2011 року по 21.11.2011 року (по кожному акту окремо).
Пеня нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню з відповідача.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо нарахування позивачем пені з порушенням позовної давності з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3 договору).
Оскільки сторонами збільшено позовну давність до вимог про стягнення неустойки за договором №06/10-2452ТЕ-3 від 20.12.2010 року, заперечення відповідача є безпідставними та не приймаються судом.
Відповідач просить зменшити розмір пені. Відповідач зазначає, що основною причиною порушення зобов'язань є тяжкий фінансовий стан підприємства, велика дебіторська заборгованість. Заборгованість за поставлений газ виникла у зв'язку із несплатою населенням. Як вбачається договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2452ТЕ-3 від 20.12.2010 року газ за цим договором використовується виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення, тобто придбаний за спірним договором природний газ використовувався відповідачем виключно для населення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Приймаючи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача (будинкоуправління), який використовує придбаний газ виключно для потреб населення, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором (за спірний період ступінь виконання складає 77,94%), господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 30 % від належної до стягнення, що буде становити 34 358,18 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.02.2011 року по 30.04.2011 року у сумі 20 792,84 грн. та збитки від інфляції за період з лютого 2011 року по березень 2013 року в сумі 17 836,75 грн.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце, підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних за період з 11.02.2011 року по 30.04.2013 року у сумі 20 792,84 грн. та збитків від інфляції за період з лютого 2011 року по березень 2013 року в сумі 17 836,75 грн.
За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума 320 972,31 грн. (247 984,54 грн. - сума основного боргу + 34 358,18 грн. - пеня + 20 792,84 грн. - 3% річних + 17 836,75 грн. - збитки від інфляції).
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Так, за статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Таким чином, 2% ціни позову у сумі 335 697,24 грн. складає 6 713,94 грн., що є судовим збором, сплаченим позивачем за платіжним дорученням №295 від 29.04.2013 року на суму 6 713,95 грн. Тобто, при зверненні з позовом до суду позивачем зайво сплачений судовий збір у сумі 0,01 грн., який підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).
В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.
Відповідно до 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 6 713,94 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з будинкоуправління №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, вул. Лісна, 18, ідентифікаційний код 22992686) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) основний борг у сумі 247 984,54 грн., пеню в розмірі 34 358,18 грн., збитки від інфляції в розмірі 17 836,75 грн.; 3% річних в сумі 20 792,84 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 713,94 грн., про що видати наказ.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 0,01 грн., перерахований на підставі платіжного доручення №295 від 29.04.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
Повне рішення складено, - 26.06.2013 року