6.3
Іменем України
25 червня 2013 року Справа № 812/4534/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого: Чиркіна С.М.
при секретарі: Камінській М.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Макарової, відповідача Дичко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області, державного реєстратора Дичко Тетяни Миколаївни, про скасування рішення з відмови в державній реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області про визнання дій по відмові у проведенні державної реєстрації протиправними, зобов'язання вчинити певні дії (далі 1-й відповідач).
Позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги (а.с.51, 78-80).
Ухвалою суду від 21.06.2013 року в якості другого відповідача залучено державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Дичко Тетяну Миколаївну (а.с.81, далі 2-й відповідач).
З урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати нечинним рішення з відмови в проведенні реєстрації та зобов'язати Реєстраційну службу Луганського міського управління юстиції зареєструвати заборону відчуження та внести запис про іпотеку щодо об'єкта нерухомого майна - кафе, сауна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позову послався на протиправність рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 квітня 2013 р. іншого речового права - іпотека.
Відповідачі позов не визнали надали заперечення в якому наполягали на правомірності прийнятого рішення оскільки заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.
В судовому засіданні позивачка до даних викладених в позовній заяві послалась на роз'яснення нотаріуса про неможливість вчинення нотаріусом спірної реєстрації.
Відповідачі надали пояснення тотожні обставинам викладеним заперечні.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Згідно із пунктом 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року №395/2011, формування і забезпечення реалізації політики з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є одним з основних завдань Міністерства юстиції України (далі положення № 395).
Пунктом 7 положення № 395 передбачена реалізація повноважень Мін'юсту України безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.
Указом Президента України № 401/2011 від 06.04.2011 року затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України (далі Положення № 401).
Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.
Згідно із п.7 Положення № 401 Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.
На виконання повноважень закріплених в п.п.9 п.10 Положення № 401 Укрдержреєстром затверджено Положення про реєстраційну службу Луганського міського управління юстиції (а.с.63).
Згідно із п.2.2.18 Положення про реєстраційну службу Луганського міського управління юстиції до завдань відповідача віднесено здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (а.с.65).
Таким чином відповідач входить до системи органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,
Реєстраційна служба Луганського міського управління юстиції підпорядковується Державній реєстраційній службі України та є структурним підрозділом територіальних органів Міністерства юстиції України .
Таким чином, справа щодо оскарження дій, рішень чи бездіяльності органів Державної реєстраційної служби України підсудні окружним адміністративним судам
Відповідачі в даному випадку є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують повноваження державного реєстратора, надані Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі Закон № 1952), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За визначенням статті 2 Закону № 1952, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 Закону).
Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку).
Також, статтею 19 вказаного Закону встановлено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, серед іншого, таким документом визначено рішення суду, що набрало законної сили. Отже, за законом судове рішення є однією з підстав для державної реєстрації прав, що посвідчує виникнення речових прав на нерухоме майно.
30.04.2013 року позивачка звернулась до 1-го відповідача із заявою про реєстрацію іншого речового права (іпотеки) на підставі Іпотечного договору від 16.10.2007 року, реєстраційний номер посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 (а.с.27).
Відповідно до п.2.1.1. Посадової інструкції до повноважень 2-го відповідача відноситься здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (а.с.37).
До заяви були додані зокрема іпотечний договір № 310-11161007 від 16.10.2007 року, додаткова угода до іпотечного договору №5086 від 13.12.2007 року, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_5 ( а.с.29-32), договір про відступлення прав за договором іпотеки №762 від 29.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 (а.с.32-34).
Перелік документів визнається сторонами.
У встановленому порядку 2-м відповідачем було прийнято та зареєстровано зазначену заяву якій було присвоєно індексний номер 1065415.
За змістом статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення держаної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
В свою чергу, відносини пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952).
Поряд з тим, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (далі - Порядок № 703).
Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (п.2 Порядку № 703).
30.04.2013 року 2-м відповідачем було прийнято рішення № 2105319 про відмову у державній реєстрації іншого речового права - іпотеки на кафе, сауна, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7, надалі - рішення від 30.04.2013).
Відмова мотивована ст. 24 Закону України № 1952, п. 16 та 23 Порядку №703.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Пунктом 23 Порядку № 703 передбачено право державного реєстратора приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно із п.5.5, ст. 24 Закону України № 1952 відповідач має право відмовити у проведенні державної реєстрації прав, у тому числі якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.
Правомірність прийняття рішення від 30.04.2013 року є предметом спору по даній справі.
З метою повного об'єктивного розгляду справи необхідно з'ясувати природу речового права в реєстрації якого відмовлено при тому, що позивач просив зареєструвати заборону відчуження та внести запис про іпотеку щодо об'єкта нерухомого майна.
16 жовтня 2007 року, з метою забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором про відновлювальну кредитну лінію між Банком та Іпотекодавцем був укладений Іпотечний договір № 310-11161007, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 5086 (надалі -Іпотечний договір а.с.29-31).
Відповідно до іпотечного договору, з метою забезпечення своєчасного виконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за Договором про відновлювальну кредитну лінію Іпотекодавець передав в іпотеку - Банку визначене майно, а саме:
нерухоме майно - кафе, сауна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (дев'яносто дев'ять літера а), та складаються з: кафе А-1 - цегла, загальною площею 416.8 кв.м. тераса сходи а',а2,а3,а4,а6,а7,а8,а9, сауна Г'-1, Г-2 - цегла, загальною площею - 481.6 кв.м. тераса г. огорожа №1-6. Загальна площа цілого об'єкту -898,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 2570,00 кв.м.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку», іпотеку визначено як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.6, 7 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.
Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотеко держатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотеко держателя.
На виконання пункту 16 зазначеного договору нотаріусом 19.07.2007 року здійснена державна реєстрація обтяження предмету іпотеки, що підтверджується витягом з відповідного реєстру, та 13.12.2007 року зареєстрована додаткова угода (а.с. 110, 111).
На виконання статей 55, 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом ОСОБА_5, була накладена заборона відчуження зазначеного в договорі об'єкту нерухомого майна до припинення дії договору іпотеки (а.с.31), та у відповідному реєстрі зареєстрований договір іпотеки (а.с.110).
Таким чином реєстрації іпотеки та заборони є різними діями.
Право власності на предмет іпотеки належить TOB «Лугвторметпоставка» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 16 листопада 2006 р. за реєстровим № 2117 (а.с.48).
У встановленому порядку право власності зареєстровано власником об'єкта нерухомості - TOB «Лугвторметпоставка» Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганськ 19.09.2007 р. (а.с.50, 109).
Сторонами визнано, що у зв'язку із створенням нового Державного реєстру прав з 2013 року, право власності у ньому на зазначене нерухоме майно не зареєстровано.
Відповідно до пункту 4 Закону № 1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або
Таким чином реєстрація права власності проведена Бюро технічної інвентаризації визнається дійсною Законом № 1952 .
29.04.2013 р. на підставі Договору про відступлення прав за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та гр. ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 762 та Договору «про відступлення права вимоги фінансового кредиту» від 29 квітня 2013 р., укладеному між цими ж особами, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відступив, а гр. ОСОБА_1 набула право вимоги за Іпотечним договором № 310-11/161007, посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 16.10.2007 р. за реєстровим № 4190. (а.с.8-15).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.
П.2 ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для проведення державної реєстрації обтяжень передбачає договори, укладені у встановленому законом порядку.
Згідно із п.7 ст. 16 Закону № 1952 Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 24 цього ж Закону правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Таким чином саме позивачка зобов'язана звернутись із заявою про реєстрацію іпотеки.
Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Таким чином, Договір про відступлення прав за договором іпотеки укладено відповідно до вимог закону без згоди іпотекодавця.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 3 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягає у тому числі іпотека.
На підставі ч.2 ст. 3 Закону № 1952 речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, їх реєстрація є обов'язковою.
Таким чином реєстрація іпотеки, а також відступлення прав за іпотечним договором можливе лише після реєстрація права власності.
Таким чином в розумінні вимог статей 3, 16,19, 24 Закону № 1952 позивачка, як новий іпотекодержатель за договором про відступлення права вимоги, не має права на проведення реєстрації права власності на об'єкт нерухомості у новому реєстрі та зобов'язана зареєструвати обтяження.
Відповідно до ч.2п.5 ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п.17 Порядку державної реєстрації прав на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об'єкту.
Відповідно до пунктів 9, 10 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.
Зазначене кореспондується з вимогами пунктів 6, 7 ст. 3 Закону № 1952 за якими Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Таким чином за змістом ст. 1 Закону «Про іпотеку», пунктів 9, 10 ст. 15 Закону № 1952, ст. 513 ЦК України, державна реєстрація іпотеки як виду обтяження повинна здійснюватись саме державним реєстратором у спеціальному розділі Державного реєстру прав.
З урахуванням викладеного рішення 2-го відповідача підлягає скасування, а позовні вимоги в частині зобов'язання 1-го відповідача зареєструвати іпотеку на об'єкт нерухомого майна - кафе, сауна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно задоволенню.
Позовні вимоги про зобов'язання 1-го відповідача зареєструвати заборону відчуження нерухомого майна - кафе, сауна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Закон № 1952 не ототожнює іпотеку як вид забезпечення виконання за договором із забороною як вид обтяження (ст. 2 закону № 1952).
Позивачка зверталась із заявою про реєстрацію лише іпотеки та не зверталась із заявою про реєстрацію заборони, що є різними діями з реєстрації.
При цьому за змістом первинного договору іпотеки вчинена нотаріусом заборона дії до виконання зазначеного договору (а.с.31), за змістом статей 3, 16,19, 24 Закону № 1952 іпотека підлягає реєстрації у зв'язку із зміною іпотекодержателя.
Посилання позивача на роз'яснення нотаріуса суд не приймає до уваги оскільки дії та рішення останнього не оскаржені та не є предметом розгляду по даній справі (а.с.49).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати необхідно стягнути на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області Державного реєстратора Дичко Тетяни Миколаївни про визнання рішення по відмові нечинним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Скасувати Рішення Державного реєстратора Дичко Тетяни Миколаївни № 2105319 від 30 квітня 2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зобов'язати Реєстраційну службу Луганського міського управління юстиції зареєструвати іпотеку нерухомого майна - кафе, сауна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Договору про відступлення прав за договором іпотеки, від 29.04.2013 року укладеного між ПАТ "Банк «Фінанси та кредит» та гр. ОСОБА_1 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 27.06.2013 року.
Суддя С.М. Чиркін