ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 червня 2013 року № 826/8621/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в особі начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Кантеміра Василя Івановича щодо відмови у розгляді скарги ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку та строк, передбачені ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в особі начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Кантеміра Василя Івановича розглянути скаргу ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку, встановленому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», за результатами розгляду скарги - винести постанову, копію якої надіслати на адресу позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання 12.06.2013 та 20.06.2013 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач через свого представника звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Кантеміра В.І. зі скаргою на дії головного державного виконавця Крайчинського С.С. від 30.04.2013, з якої видно, що позивач оскаржував дії зазначеного державного виконавця, пов'язані, зокрема, з винесенням постанови про закриття виконавчого провадження від 10.04.2013 та просив відновити виконавче провадження.
Вказана скарга від 30.04.2013 отримана відповідачем 13.05.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За змістом ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.
З матеріалів справи видно, що вищевказана скарга позивача від 30.04.2013 на дії головного державного виконавця Крайчинського С.С. відповідає вимогам ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, на момент розгляду даної справи скарга позивача від 30.04.2013 відповідачем не розглянута - начальником відділу не винесено постанову про її задоволення чи відмову.
Таким чином, відповідачем не розглянуто скаргу позивача від 30.04.2013 та не винесено відповідну постанову за результатами її розгляду, як того вимагають положення ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо розгляду скарги ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку та строки, що передбачені ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак і про необхідність зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві розглянути скаргу ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку, встановленому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом: визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо розгляду скарги ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку та строки, що передбачені ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві розглянути скаргу ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку, встановленому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно подачі звіту про виконання судового рішення в 10-денний строк з дня набрання постановою законної сили та за наслідками розгляду звіту про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту - накласти на керівника відповідача штраф в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, половину суму якого стягнути на користь ОСОБА_1, іншу половину - до Державного бюджету України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до змісту ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
З аналізу викладених норм видно, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, тобто дискреційними (виключними) повноваженнями.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 (04074, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо розгляду скарги ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку та строки, що передбачені ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
3. Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві розглянути скаргу ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_1, від 30.04.2013 на дії державного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича в порядку, встановленому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.С. Пащенко