10.2.4
Іменем України
21 червня 2013 року Справа № 812/5178/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Каюди А.М.,
при секретарі судового засідання: Опейкіній Є.А.,
за участі:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 13.05.2013 №ф-432,-
03 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 13.05.2013 №ф-432, визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску з 01.01.2013, зобов'язати відповідача утриматися від нарахування єдиного внеску доки позивач утримує пенсію за віком, встановити відсутність повноважень управління Пенсійного фонду щодо нарахування та винесення вимоги стосовно позивача. В обґрунтування позивач зазначила що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Зазначила, що 06.08.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування». За таких обставин, позивач вважає, що оскільки ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст..13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з серпня 2011 року вона не повинна сплачувати єдиний внесок, за несплату якого було і складено вимогу від 13.05.2013 №ф-432.
Позивач в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову в яких зазначив, що відповідно до ч.4 ст.4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняються від сплати єдиного внеску за себе особи які є пенсіонерами за віком. Відповідно до вимог ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 річного віку та наявності страхового стажу не менше 15 років. Оскільки позивачці виповнилось лише 51 рік і їй згідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію призначено за віком на пільгових умовах, яку вона отримує за рахунок коштів Пенсійного фонду, які покриваються підприємством де працювала позивачка, тому вона не є пенсіонером за віком як цього вимагають норми ст..4 ЗУ №2464 оскільки не досягала ще 55 років та повинна сплачувати єдиний внесок. Також представник управління просив провести розгляду справи за його відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області 26 жовтня 2001 року за реєстраційним номером 2 385 017 0000 000326 (а.с.10)
Відповідно до свідоцтва Серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є платником єдиного податку з 01 січня 2012 року. (а.с.11)
Позивач є пенсіонером за віком з 31.12.2009, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 від 20.03.2013 та розпорядженням №152189 від 15.03.2013, в якому зазначено підставу призначення пенсії, робота за списком №2 (а.с.9,12)
Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2013 року управлінням м Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області було надіслано на адресу позивача як фізичної особи - підприємця вимогу про сплату боргу №Ф-432 на загальну суму заборгованості що рахувалась за позивачем зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені за перший квартал 2013 року в розмірі 1194,03грн. (а.с.13) Відповідно до розрахунку до вимоги про сплату боргу від 13 травня 2013 року підставою для складання вимоги було несплата позивачем доплати до мінімального страхового внеску в сумі 1194,03грн. за період січень - березень 2013 року. (а.с.14)
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464).
Статтею 1 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 2464 положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 визначене поняття «пенсія» як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років..
Відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Позивачу призначена пенсія за віком, що підтверджується розпорядженням від 15.03.2013 № 152189.
Пунктом 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV встановлено, що забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Аналіз вказаних норм дає підстави встановити, що пенсійний вік для громадян, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, зменшується.
В судовому засіданні встановлено та не спростовується сторонами, що позивачу призначена пенсія на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком № 2) до досягнення 55-річного віку.
З огляду на зазначене суд зауважує, що позивач є пенсіонером за віком, оскільки законодавством встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 пенсійного віку певної категорії громадян.
Суд звертає увагу, що частина 4 статті 4 Закону № 2464 не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком.
Оскільки позивач станом на час виникнення спірних правовідносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд приходить до висновку про те, що вона не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому в частині вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 13 травня 2013 року № ф-432 позов підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску з 01.01.2013, зобов'язання відповідача утриматись від нарахування позивачу єдиного внеску з 01.01.2013 доки вона отримує пенсію за віком та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та встановити відсутність повноважень щодо нарахування і винесення вимоги стосовно позивача управлінням Пенсійного фонду, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Самі по собі дії суб'єкта владних повноважень є способом реалізації наданих йому повноважень. Відповідач наділений законом повноваженнями для прийняття вимог про стягнення сум заборгованості зі сплати єдиного внеску. Він реалізує свої повноваження шляхом прийняття конкретного документа - вимоги. Саме вимога про сплату заборгованості і є рішенням, яке безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача. Суд надав оцінку зазначеному документу та дійшов висновку про його скасування. Вимога про зобов'язання відповідача утриматися від нарахування позивачу єдиного внеску не може бути задоволена судом, оскільки судовому захисту підлягають порушені права, а в даному випадку позивач просить суд прийняти рішення на майбутнє щодо захисту права, відносно яких ще не встановлено їх порушення.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 13.05.2013 №ф-432 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про сплату боргу від 13 травня 2013 року № Ф-432 на суму 1194,03 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ін. номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 26 червня 2013 року .
Суддя А.М. Каюда