18.06.2013 Справа № 920/587/13
За позовом : Першого заступника прокурора м. Суми
до відповідачів: 1. Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми
2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми
про визнання недійсним договору оренди та звільнення нежитлового приміщення.
СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ
Секретар судового засідання С.М. Шаповал
За участю представників:
Позивача - Іванющенко О.А.
Відповідача - 1. не з'явився
2. ОСОБА_4
Суть спору: прокурор в позовній заяві просить суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений 23.01.2013р. між відповідачами у справі та застосувати наслідки недійсності договору, а саме: зобов'язати другого відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення, та повернути нерухоме майно першому відповідачу.
Другий відповідач проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Сумською міською радою 28.09.2011 року було прийнято рішення № 807-МР про передачу в господарське відання та на баланс комунальному підприємству «Сумижитло» приміщення площею 196,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
10.10.2012 року між КП «Сумижитло» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1.
19.12.2012р. Сумською міською радою прийнято рішення № 2014-МР про передачу на оперативний облік та на баланс Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради майно комунальної власності територіальної громади м. Суми, а саме: нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 площею 196,6 кв.м.
08.01.2013р. до Управління майна та комунальної власності Сумської міської ради від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява щодо продовження строку дії договору оренди приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1.
23.01.2013р. між комунальним підприємством Сумської міської ради «Сумижитло» та ФОП ОСОБА_1 укладено угоду про дострокове розірвання вищевказаного договору оренди нерухомого майна.
Прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна з огляду на те, що при укладенні цього договору не були додержані вимоги чинного законодавства, що визначають публічний порядок укладення договорів оренди комунального майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 203 ЦК України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Порушення даних вимог прокурором не доведено, не вказано чиї саме права порушуються вказаним договором оренди комунального майна, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складене 25.06.2013р.
СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ