2
Справа № 0907/2-6482/2011р.
Провадження № 22ц/779/1326/2013р.
Категорія 19
Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.
Суддя-доповідач Бойчук І.В.
17 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,
секретаря Драганчук У.М.,
з участю сторін,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання недійсними змін до договору та частини договору недійсною, третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за апеляційними скаргами ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2013 року,-
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2013 року задоволено частково позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки, третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 29.08.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, в розмірі 142789,55 гри., з яких прострочена заборгованість по кредиту - 138198,75 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 4297.36 грн.: пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 287,44 грн.. що підлягають сплаті з вартості предмета іпотеки, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 29.08.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, посвідченим нотаріально за № Д0615 приватним нотаріусом ІФМНО ОСОБА_3, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права на продаж вказаного нерухомого майна з укладенням від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з повідомленням іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2, на користь публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» - 1436,34 грн. витрат по оплаті судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій вказує що не згідне з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», вважає рішення суду ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для вирішення справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом не застосовано норми закону, які підлягають застосуванню це зокрема норми Цивільного кодексу України та норми ЗУ «Про іпотеку».
26.05.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено відповідачу письмову вимогу №30.1.0.0/2 - 790 від 25.05.2011 р. про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, в якій, зокрема повідомлялось про добровільне звільнення предмету іпотеки за дати отримання даної претензії .
На момент укладення договору іпотеки неповнолітні діти відповідача не проживали за адресою предмета іпотеки.
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутнє законодавче обґрунтування висновку щодо відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі - звернути стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладання від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити ОСОБА_2 та інших осіб які зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Івано-Франківській області, в іншій частині рішення залишити без зміни.
ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції вказуючи на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а останні судом неповно з'ясовані. Надані ОСОБА_2 докази не були досліджені при вирішенні спору і відповідно, не прийняті до уваги при ухваленні рішення. При вирішенні даного спору мали місце порушення норм матеріального та процесуального права і відповідно, дане рішення підлягає до скасування з огляду на наступне.
ПАТ КБ «Приватбанк» у письмовому повідомлені зазначив, що Закон України від 12.12.2008 р. №661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" набрав чинності з 09.01.2009 р., а відповідне повідомлення банк направив йому 25.12.2008 р., тобто коли цей закон ще не набрав чинності. Але це повністю спростовується даними на конверті до цього листа, де вказана дата на поштовому штемпелі м. Дніпропетровськ - 09.01.2009 р., тобто повідомлення банку про збільшення процентної ставки за вказаним кредитним договором банком зроблене у день коли закон заборонив йому це робити.
Слід також зазначити, що ПАТ КБ «Приватбанк» 13.06.2012 р. вже звертався до ОСОБА_2 з іншим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 62 328,54 гри. у зв'язку з вищенаведеним при нібито невиконанні вказаного договору. Відповідачем були надані докази безпідставності цього позову і 21.09.2012 р. Івано-Франківським міським судом цей позов був залишений без розгляду.
Представник служби у справах дітей виконкому Івано-Франківської міської ради Дутчак І.В, на засіданні суду 18.03.2013 р. категорично заперечила проти задоволення цього позову не дала дозволу для реалізації ПАТ КБ «Приватбанк» вказаної квартири і залишення, малолітньої дитини - ОСОБА_6 без місця проживання. Суд не мав законного права надавати ПАТ КБ «Приватбанк» дозвіл вчиняти дії вказані у рішенні суду першої інстанції.
ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №IFU0G40000000069 від 29.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2. згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 142500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.08.2027 року.
29 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк»було укладено кредитний договір IFU0G50000000069 одним із істотних умов договору були: загальна сума кредиту - 47 500 грн., відсотки за користування кредитом - 15.6% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту - 1900 грн. з моменту надання кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 вказаного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п.6.2 вказаного договору, сума щомісячного платежу - 654,32 грн., що складається із заборгованості по кредиту та з відсотків за користування ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що не підлягають доказуванню обставини про укладення між сторонами кредитного договору та забезпечення виконання зобов'язань за цим договором іпотекою двокімнатної квартири АДРЕСА_1 оскільки визнається сторонами.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, в даному випадку - кредитного договору №IFU0G50000000069 від 29.08.2007 року (а.с. 6-8 т.2) та договору про іпотечний кредит та іпотечного договору №IFU0G40000000069 від 29.08.2007 року (а.с. 9-14 т.1). Відповідно до останніх договорів ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит передав належну йому за договором купівлі-продажу від 29.08.2007 року квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку банку.
При цьому встановлено, що кошти на виконання усіх цих договорів повинні вноситися боржником на один і той самий рахунок кредитора.
Відповідно до п. 7.2 кредитного договору встановлено порядок зарахування коштів на погашення заборгованості спочатку за кредитом на початковий внесок ( договором №IFU0G50000000069 від 29.08.2007 року), а після цього за основним кредитом ( договором
№IFU0G40000000069 від 29.08.2007 року).
Крім того, банком за кредитним договором №IFU0G50000000069 від 29.08.2007 року (а.с. 6-8 т.2) з 01.02.2009 року підвищена відсоткова ставка за кредитом з 15,6 відсотка на 30 відсотків річних відповідно до п.2.3.1 цього договору, що і стало предметом оскарження ОСОБА_2 в суді. При цьому встановлено, що ОСОБА_2 не погоджувався з умовами одностороннього підняття банком процентної ставки за даним договором, тому він до даного часу вносив на рахунок погашення заборгованості за цим договором суму, яка визначена до підняття відсоткової ставки, тобто по 654,32 грн. у зв'язку і з чим виникла заборгованість перед банком.
Розрахунок заборгованості в розмірі 142789,55 грн. є сумою складових, з яких прострочена заборгованість по кредиту - 138198,75 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 4297,36 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 287,44 грн.
Суд встановив наявність права у ПАТ КБ «ПриватБанк» на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача в даний час відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку». Зазначена обставина нічим не спростована.
Судом взято до уваги ту обставину, що порядок звернення стягнення на нерухоме майно, про який просить банк, не суперечить закону і найбільш повно враховує інтереси відповідача ОСОБА_2, тому задовольнив вказану вимогу.
Доводам відповідача щодо порушення судом прав дитини на житло у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки суд дав належну оцінку, визнавши їх безпідставними.
Обгрунтовано та з посиланням на докази, до містяться у матеріалах справи, суд відхилив вимогу ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та інших осіб до задоволення, оскільки встановив відсутність належних доказів, які б підтвердили отримання ОСОБА_2 такої вимоги банку, зокрема, вимоги № 30.1.0.0/2-790 від 25.05.2011 року, яка надіслана на адресу, вказану ОСОБА_2 в договорі.
В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 подав висновок аудитора, який не спростовує наявності у нього заборгованості за договором №IFU0G50000000069 від 29.08.2007 року, і така заборгованість повинна при поступленні коштів зараховуватися в першу чергу. Оскільки кошти за цим договором позивач вносив на рахунок банку без врахування збільшеної відсоткової ставки, тому і виникла заборгованість по усіх договорах.
Вимогам позову ОСОБА_2 про визнання недійсними змін до кредитного договору №IFU0G50000000069 від 29.08.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, в частині права Банку в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку за користування кредитом з 15,6% річних до 30% річних з 01.02.2009 року та визнання договору в цій частині, тобто п. 2.3.1. договору, недійсним та зобов'язання здійснити перерахунок у зв'язку з визнанням цього пункту договору недійсним, суд першої інстанції дав належну правову оцінку, визнавши їх безпідставними. З такими доводами суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують його законності і обґрунтованості.
Підстав для скасування даного рішення та постановлення нового з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено.
Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: І.В. Бойчук
Р.Й. Матківський
Г.П.Мелінишин