"26" червня 2013 р.Справа № 916/1055/13
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бєлих К.В.,
за участю представників учасників процесу:
від позивача Водолазський Д.В.,
від відповідача Гордієнко М.В.,
від третьої особи не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" до Державного підприємства „Одеська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство ,,Одеський припортовий завод", про стягнення 21264,96 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.04.2013 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ", порушено провадження у справі № 916/1055/13, призначено її до розгляду в засіданні суду на 13.05.2013 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2013 р. на підставі ст.27 ГПК України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство ,,Одеський припортовий завод" (далі - ПАТ ,,Одеський припортовий завод").
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 03.06.2013 р., у судовому засіданні 03.06.2013 р. - на 26.06.2013 р.
Учасники процесу повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників сторін.
ПАТ ,,Одеський припортовий завод" з невідомих причин жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судовому засіданні, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2013 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору до 03.07.2013 р.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 26.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство „СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" (далі - ПрАТ ,,СО „АЗОТ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі - ДП „Одеська залізниця") 21264,96 грн. збитків, завданих втратою вантажу в процесі перевезення.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ ,,СО „АЗОТ" посилається на ст.ст.307,314 ГК України, ст.ст.909,924 ЦК України, ст.11 Закону України „Про торгово-промислові палати України", ст.13 Закону України „Про транспорт", ст.23 Закону України „Про залізничний транспорт", п.п.24,110,114,129,133 Статуту залізниць України, п.п.11,27 Правил видачі вантажів та п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказами Міністерства транспорту України, п.2.2.1 Типової інструкції прийомоздавальника, затвердженої наказом Укрзалізниці, умови договору від 07.12.2011 р. № 1006/3К-2012, залізничну накладну від 25.10.2012 р. № 53983110, акт експертизи від 29.10.2012 р. № УТЭ-2950, претензію від 16.11.2012 р. № 01/ПП-489, відповідь на неї від 29.11.2012 р. № 101/4 тощо.
ДП „Одеська залізниця" у письмових запереченнях на позов просить у задоволенні вимог відмовити, оскільки експертизу проведено без участі не повідомленого про її проведення начальника станції залізниці або уповноваженого ним представника. Крім того, на думку відповідача, акт експертизи однозначно не визначає причину недостачі. Також залізниця вважає, що безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про те, що ним вжито всі можливі заходи задля збереження вантажу, адже докази здійснення охорони вагонів в період між видачею вантажу та пред'явленням його для експертного дослідження в матеріалах справи відсутні.
У письмових поясненнях ПрАТ ,,СО „АЗОТ" зазначає, що листом від 29.10.2012 р. № 40/ЖДЦ повідомлено про комісійну видачу вантажу за участю представника Одеської торгово-промислової палати начальника станції Чорноморська Одеської залізниці, який листом від 30.10.2012 р. № 593 відмовився від присутності. Окремо позивач звертає увагу суду на те, що подача скарги на нескладання посадовими особами залізниці є правом, а не обов'язком вантажоодержувача.
Третя особа поштою направила до суду письмові пояснення, в яких вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з мотивів, аналогічних наведеним у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
07.12.2011 р. між ПрАТ ,,СО „АЗОТ" (замовник) та ВАТ ,,Одеський припортовий завод", правонаступником якого є ПАТ ,,Одеський припортовий завод" (виконавець), укладено договір № 1006/3К-2012 про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження карбаміду на експорт у 2012 р.
На виконання цього договору 25.10.2012 р. зі станції відправлення Рубіжне Донецької залізниці ПрАТ ,,СО „АЗОТ" (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці відправлено з метою подальшого експорту для ПАТ ,,Одеський припортовий завод" (одержувач) групу вагонів з карбамідом у кількості 2455800 кг, що підтверджується залізничною накладною № 53983110.
Відмітки у вказаній накладній свідчать про те, що: вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом; вагони, їхня арматура та обладнання справні та відповідають встановленим вимогам.
27.10.2012 р. вагони з карбамідом прибули на ст. Чорноморська Одеської залізниці, де при зважуванні вагонів №№ 59584326 та 59232074 одержувачем виявлено масу вантажу нижчу від зазначеної у залізничній закладній, у зв'язку з чим ПАТ ,,Одеський припортовий завод" листом від 29.10.2012 р. № 40/ЖДЦ повідомило начальника станції Чорноморська Одеської залізниці про необхідність комісійної видачі вантажу, у якій залізницею відмовлено листом від 30.10.2012 р. № 593 з мотивів відсутності необхідності у видачі вантажу за участю представника перевізника, якщо вагони прибули в справному стані.
З огляду на неприбуття представників залізниці вивантаження карбаміду з вагонів здійснено без їх участі, але із запрошенням експерта Одеської торгово-промислової палати, котрим за результатами перевірки вагонів №№ 59584326 та 59232074 складено акт експертизи від 29.10.2012 р. № УТЭ-2950, в якому зафіксовано недостачу карбаміду в загальній кількості 6880 кг. Крім того, експертизою встановлено, що: на кожному із зазначених вище вагонів зрізано запірні штоки 1,2,4 люків, має місце вільний доступ до вантажу; на даху вагону № 59232074 вбачаються сліди розсипання вантажу; у вагонах на поверхні вантажу наявні нерівності (виборки) та сліди забруднення вантажу; комерційний акт експерту не пред'явлено.
З метою досудового врегулювання спору на адресу ДП „Одеська залізниця" направлено претензію від 16.11.2012 р. № 01/ПП-489, яку листом від 29.11.2012 р. № 101/4 залишено без задоволення з мотивів відсутності комерційного акту та скарги з боку вантажоодержувача на адресу начальника дирекції залізничних перевезень через відмову скласти комерційний акт. Ще однією причиною для відмови у задоволенні претензії названо неповідомлення станції призначення про час здійснення експертного дослідження. При цьому непроведення комісійної видачі мотивовано з посиланням на п.п.10,11,12 Правил видачі вантажу та п.52 Статуту залізниць України тим, що вантажі, які завантажені відправником і прибули за справними ЗПП вантажовідправника, видаються без перевірки їх кількості та стану.
В подальшому, скориставшись переданим вантажоодержувачем в порядку, встановленому п.133 Статуту залізниць України, правом, ПрАТ ,,СО „АЗОТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення вантажу у розмірі 21264,96 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1,5% маси нетто вантажу визначена як 5212 кг; вартість вантажу - 3400,00 грн. без ПДВ за 1 тону).
Перевіривши обґрунтованість доводів представників учасників процесу, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 25.10.2012 р. № 53983110 свідчить про укладення між ПрАТ ,,СО „АЗОТ" (вантажовідправник), залізницею (перевізник) та ПАТ ,,Одеський припортовий завод" (одержувач) договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
За правилами п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В абз.2 цього ж пункту Статуту залізниць України вказано, що комерційний акт складається для засвідчення, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, передбачено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції…
Згідно п.3.4 роз'яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122; у разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу".
В процесі розгляду справи судом з'ясовано, що комерційний акт, який повинен був складатись, начальником залізниці не оформлювався. Дії по нескладанню комерційного акту не оскаржено одержувачем вантажу згідно п.16 Правил складання актів, тому він не мав проводити вивантаження, якщо планував стягнення з перевізника вартості частини вантажу в подальшому.
Враховуючи викладене, той факт, що саме комерційний акт відповідно до п.129 Статуту залізниць України засвідчує обставини, що можуть бути передумовою для матеріальної відповідальності залізниці, господарський суд вважає, що під час виявлення недостачі вантажу не дотримано передбачений законодавством порядок документального оформлення цієї обставини.
Також позивачем не надано належних доказів стороннього доступу до вантажу в процесі перевезення. В названому аспекті не приймається до уваги акт експертизи від 29.10.2012 р. № УТЭ-2950, складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, в зв'язку з тим, що дослідження здійснено всупереч п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, а саме абз.2 цього пункту, яким передбачено повідомлення про проведення експертизи начальника станції або іншого працівника, уповноваженого начальником станції. При цьому доказів направлення/вручення виклику начальнику станції позивачем не представлено, а, отже, оформлений за наслідками експертизи без участі представника залізниці акт не може сприйматись судом як об'єктний доказ.
Не приймаються до уваги посилання позивача на лист від 29.10.2012 р. № 40/ЖДЦ, т.я. ним повідомлено начальника станції Чорноморська Одеської залізниці про факт простоювання вагонів в очікуванні комісійної перевірки маси вантажу, а не про намір провести експертизу вагонів для встановлення причин недостачі вантажу. З цих же причин судом не приймається до уваги надана третьою особою телефонограма від 29.10.2012 р. № 40.
Інші доводи позивача теж задоволення позову не зумовлюють, адже, з урахуванням наведеного, правові підстави для притягнення ДП „Одеська залізниця" до відповідальності у вигляді відшкодування збитків у даному випадку відсутні, а, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.33,34,43,82-85 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення підписано 27.06.2013 р.
Суддя Лічман Л.В.