19 червня 2013 року № 70551/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Шавеля Р.М.
суддів: Савицької Н.В. та Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області на постанову Шацького районного суду Волинської області від 08.08.2011р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області про нарахування і виплату підвищення до пенсії, -
19.07.2011р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області (надалі - відповідач, пенсійний орган) нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 17.03.2011р. до 18.06.2011р., відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Шацького районного суду Волинської області від 08.08.2011р. позов задоволено повністю, визнано протиправними дії пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії; зобов'язано відповідача здійснити нарахування і виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 17.03.2011р. до 18.06.2011р., на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум; постанову суду допущено до негайного виконання.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив пенсійний орган, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що чинним законодавством не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого повинно обчислюватися підвищення пенсії за віком дітям війни; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено, які органи зобов'язані виплачувати спірне підвищення, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.
Крім того, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може застосовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій.
На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Між тим, на думку колегії суддів, вірно вирішивши справу по суті, суд першої інстанції допустив помилкове застосування вимог процесуального закону, що стверджується наступним.
Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) останній має право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" нарахування та виплата у 2011 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 14.06.2011р. "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" внесено зміни до Прикінцевих положеннь Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та делеговано КМ України визначення порядку та розмірів виплат підвищення до пенсії дітям війни. Постановою КМ України від 06.07.2011р. № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011р., обмежено виплату спірного підвищення до пенсії дітям війни.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що питання фінансування відповідних видатків з державного бюджету не виступає предметом даного спору; проблеми надання бюджетних коштів пенсійному органу для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог; також суд першої інстанції не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування пенсійного органу, а тому покликання останнього на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України є безпідставними.
Покликання апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з вищенаведених мотивів.
Разом з тим, судом помилково допущено винесену постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки у розглядуваному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.
Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині допуску постанови суду до негайного виконання в повному обсязі, через що оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області задоволити частково.
Постанову Шацького районного суду Волинської області від 08.08.2011р. змінити в частині звернення її до негайного виконання, вказавши про негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Шавель Р.М.
Судді :Савицька Н.В.
Запотічний І.І.