Справа № 567/661/13-ц
05 червня 2013 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Івчук Є.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Тишкуна В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Острозі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
до Острозького районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання за ним права власності на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи свої вимоги тим, що він, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4, успадкував належний їй садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, який відносився до колгоспного двору. Зазначає, що станом на 1991 рік в будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_4 і ОСОБА_5, яким як членам бувшого колгоспного двору вищевказаний житловий будинок належав в рівних частинах. Вказує, що після смерті ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_4 успадкувала належну чоловікові ? частину житлового будинку та стала його одноособовим власником. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, та після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить зокрема вищевказаний житловий будинок, який розташований на земельній ділянці площею 0,50 га, призначеній для ведення особистого підсобного господарства, яка була передана у власність для ОСОБА_4 на підставі рішення Вельбівненської сільської ради № 75 від 03.02.1994 р. Згідно заповіту від 20.02.2001р. ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно на користь позивача. Зазначає, що належним чином прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, проте за відсутності передбаченого чинним законодавством правовстановлюючого документа нотаріус відмовив йому в оформленні спадкових прав, у зв'язку з чим він позбавлений можливості на сьогоднішній день в позасудовому порядку оформити право власності на садибний житловий будинок за собою, оскільки ОСОБА_4 за життя не виготовила на своє ім'я відповідної технічної документації на будинок, не отримала свідоцтва про право власності на нього та не здійснила державної реєстрації права власності на даний житловий будинок. Судові витрати позивач просив покласти на нього.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові.
Відповідач в поданій до початку судового розгляду заяві позовні вимоги визнав повністю.
Представник відповідача - Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та підтримав раніше подану заяву про визнання позову. Пояснив, що позивач являється племінником померлої ОСОБА_4, яка на день смерті проживала одна. Після її смерті єдиним спадкоємцем згідно складеного ОСОБА_4 заповіту є ОСОБА_1, відомостей про інших спадкоємців, окрім позивача, не має.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів третіх осіб, а тому приймається судом.
Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, випискою Вельбівненської сільської ради Острозького району № 554 від 20.05.2013р. з погосподарської книги №7 (особовий рахунок НОМЕР_1), згідно якої за ОСОБА_4 рахується будинок АДРЕСА_1, та згідно довідки Вельбівненської сільської ради № 552 від 20.05.2013 р. вказане домогосподарство було зареєстровано як колгоспний двір та станом на 15 квітня 1991 р. в ньому проживали та були зареєстровані ОСОБА_4 (голова двору) та її чоловік ОСОБА_5
Відповідно до ст.ст.17, 18 Закону України «Про власність» до правовідносин, що виникли до введення в дію зазначеного закону, застосовується діюче на той час законодавство і спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність такого двору. Отже, право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні та згідно ст.123 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час існування правовідносин, що регулювали власність колгоспного двору) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та їх частки були рівними і складали по 1/2 від цілого садибного житлового будинку з надвірними будівлями.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується актовим записом про смерть №22 від 22.08.1991 р., повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_5 від 29.05.2013р.
На день смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 перебувала з ним у зареєстрованому 12.07.1974р. Вельбівненською сільською радою Острозького району шлюбі (актовий запис №11 від 12.07.1974 р.), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 12.07.1974р.
ОСОБА_4 на день смерті чоловіка ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована разом з ним в АДРЕСА_1, вони спільно проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, що підтверджується довідкою Вельбівненської сільської ради Острозького району № 558 від 21.05.2013 р.
Як вбачається з витягів зі Спадкового реєстру №№ 34055099, 34055126 від 23.05.2013р. відомості про складені від імені ОСОБА_5 заповіти та заведені після його смерті спадкові справи у спадковому реєстрі відсутні.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5.) спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Беручи до уваги, що на день смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 перебуваючи з ним у зареєстрованому шлюбі проживала разом з ним, вони вели спільне господарство, відомості про подання ОСОБА_4 заяви про відмову від спадщини в матеріалах справи відсутні, а відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 у відповідності до ст.549 ЦК УРСР вважається такою, що належним чином прийняла спадщину.
Відповідно до ст.529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Так як для ОСОБА_5, як члена бувшого колгоспного двору у спірному житловому будинку належала ? частка, а тому право на таку частку перейшло до ОСОБА_4 як спадкоємця за законом першої черги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.07.2012р.
Згідно заповіту від 20.02.2001р., зареєстрованого секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області в реєстрі за №5, ОСОБА_4 зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1
Згідно довідки приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. №132/02-14 від 14.05.2013р., після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 42 за 2013р. та спадкоємцем за заповітом, посвідченим Вельбівненською сільською радою Острозького району Рівненської області 20.02.2001 р. за № 5 є позивач ОСОБА_1, водночас зазначено, що відомості про інших спадкоємців відсутні, як і не надходило від інших спадкоємців заяв про прийняття чи відмову від спадщини.
На день смерті ОСОБА_4 складений нею заповіт змінено чи скасовано не було, про що на ньому зроблено відповідну відмітку.
Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
На день своєї смерті ОСОБА_4 проживала одна в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області № 559 від 21.05.2013р.
Згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13.02.2013р. ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 з 28.02.2013р. по 28.04.2013р., та на підставі вищевказаного рішення позивач подав приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4
Після смерті ОСОБА_4, позивач здійснює догляд за вищевказаним житловим будинок, обробляє земельну ділянку на якій він знаходиться, що підтверджується довідкою Вельбівненської сільської ради № 553 від 20.05.2013 р.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином прийняв спадщину, що відкрилась після смерті його тітки ОСОБА_4, та є єдиним її спадкоємцем за заповітом.
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Так як житловий будинок за вищевказаною адресою належав для ОСОБА_4 (1/2 частка будинку належала їй як члену бувшого колгоспного двору та інша 1/2 частка належала їй як спадкоємцю за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5.), а відтак такий житловий будинок входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, право на який має позивач, як спадкоємець за заповітом, складеним 20.02.2001р. ОСОБА_4
Згідно довідки КП «Рівненське ОБТІ» №3254 від 17.04.2013 р. право власності на садибний житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, не зареєстровано.
З огляду на те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та належним чином прийняв спадщину, а тому є спадкоємцем за заповітом та має право на перехід до нього права власності на садибний житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
В ході судового розгляду встановлено, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на садибний житловий будинок, який належав спадкодавцю ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. Крім того, позивач звертався до відповідача - Вельбівненської сільської ради з проханням видати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_4 на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, проте йому було відмовлено. Обґрунтовуючи відмову видати свідоцтва про право власності, відповідач зазначив, що спірний житловий будинок рахується за ОСОБА_4, яка померла, та свідоцтво про право власності на померлих громадян не видається, що й спонукало позивача звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав відповідає чинному законодавству.
Отже, вимога ОСОБА_1 про визнання за ним, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, права власності на садибний житловий будинок в АДРЕСА_1, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 174, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.11, 16, 328 ЦК України, ст.ст.123, 529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст.17, 18 Закону України «Про власність», суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, право приватної власності на садибний житловий будинок (А-1), що складається з : коридору - 1-1, кладової - 1-2, кухні - 1-3, житлової - 1-4, житлової - 1-5, загальною площею 38,7 кв.м., житловою площею 23,1 кв.м., вартістю 24 697 грн. та господарсько-побутові будівлі : сходи - а - вартістю 127 грн., літня кухня - Б - вартістю 3 466 грн., сарай - б - вартістю 415 грн., сарай - В - вартістю 1 930 грн., сарай - в - вартістю 595 грн., огорожа - № 1 - вартістю 3 327 грн., вбиральня - Г - вартістю 697 грн., всього загальною вартістю 35 254 грн., що знаходяться в АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.