КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3766/13-ц
Провадження № 2/552/1475/13
18.06.2013 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого - судді Кузіної Ж.В.
При секретарі Сакун А.С.
За участю позивача ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «АВТОФІНАНС» про визнання договору недійсним, повернення коштів та стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним, стягнення коштів посилаючись на те, що між сторонами 15 червня 2012 року укладений договір № 000273 про надання компанією послуг , спрямованих на придбання позивачем транспортного засобу через програму «Автофінанс». Відповідно до Додатку № 1 до договору , позивач повинен отримати автомобіль «Форза» вартістю 90 000 грн., сплативши одноразово реєстраційний та асигнаційний платежі та здійснюючі місячні чисті платежі в розмірі 750 грн. протягом 120 місяців з дати укладення договору. Позивач виконував взяті на себе зобов'язання та сплатив щомісячні платежі на загальну суму 21 975 грн. , проте виконавець договору свої зобов'язання не виконує . Надання коштів на придбання товарів здійснюється виключно за рахунок залучених у поточному місяці від інших партнерів щомісячних платежів, що є прямим порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» . Просив визнати договір недійсним та стягнути з відповідача на його користь сплачені ним кошти. Діями відповідачу позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у ненастанні необхідних наслідків, автомобіль необхідний позивачу для забезпечення належного догляду за його матір'ю, яка потребує постійного медичного лікування та стороннього догляду . Моральну шкоду оцінює в 5 000 грн., яку просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Відповідач - ТОВ «Лізингова компанія «АВТОФІНАНС» в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, причина неявки невідома, клопотань про відкладення справи не надходило.
Враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку заочного провадження згідно ст.ст.224, 225 ЦПК України.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 червня 2012 року між сторонами укладений договір № 000273 , предметом якого є надання позивачу програми послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, зазначеного в Додатку № 1 доданого договору через Програму Автофінанс організовану компанією.
Відповідно до Додатку №1 до договору № 000273 товаром є транспортний засіб «Форза» вартістю 90 000 грн.
Відповідно до п. 4.2 Умов діяльності Програми Автофінанс право на купівлю товару через механізм накопичення платежів, отримує клієнт програми ,який має найбільшу кількість щомісячних та авансових платежів у своїй корпорації станом до 25 числа поточного місяця та немає заборгованості щодо місячного платежу з моменту підписання даного Договору.
Відповідно до умов договору позивач повинен був для отримання автомобіля вартістю 90 000 грн. сплачувати щомісячно платежі по 750 грн. та місячні адміністративні витрати 525 грн.
Позивач сплатив на рахунок відповідача 15 червня 2012 року реєстрацій платіж у сумі 9 000 грн., а також місячні платежі у розмірах: 23 липня 2012 року - 1 300 грн., 16 серпня 2012 року - 1 300 грн., 19 вересня 2012 року - 1 400 грн., 19 жовтня 2012 року - 1 300 грн.. 16 листопада 2012 року - 1 300 грн.. 18 грудня 2012 року - 1 275 грн., 19 січня 2013 року - 1 275 грн.. 19 лютого 2013 року - 1 275 грн., 20 березня 2013 року - 1 275 грн., 20 квітня 2013 року - 1 275 грн., а всього на загальну суму 21 975 грн.
Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Також, як вбачається з матеріалів справи, договір № 000273 від 15 червня 2012 року , який укладений між сторонами, містить лише жорсткі обов'язки споживача послуг, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом відповідача.
У вказаному договорі відсутні конкретні строки та порядок виконання відповідачем своїх обов'язків, а характер діяльності даного договору є недобросовісним і "пірамідальним".
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Лізингова компанія «АВТОФІНАНС» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи ТОВ «Лізингова компанія «АВТОФІНАНС» .
Умови договору є несправедливими, наслідками якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, а тому спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства та Закону України "Про захист прав споживачв".
Положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Ч.1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Пункт 4 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону передбачає, що несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Оскільки укладені між сторонами договори суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, вони визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 216 ЦК України у разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним по договору кошти у розмірі 21 975 грн.
Що стосується заявлених вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., то відповідно до пункту 5 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на стягнення моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. За таких обставин, ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп. та повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 40 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 203,216 ЦК України , Законом України «Про захист прав споживачів»,ст.ст.10,11, 60, 88, 209, 212-215, 224,225 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати Договір № 000273 від 15 червня 2012 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «АВТОФІНАНС» недійсним.
Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «АВТОФІНАНС» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 21 975 грн. , судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп., а всього 22 204 грн. 40 коп.
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір згідно квитанції 11460.156.2 від 22 травня 2013 року А-Банк у розмірі 40 грн. 60 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, що подається протягом 10 днів з дня отримання ним копії рішення суду.
Головуючий Ж.В.Кузіна