"25" червня 2013 р.Справа № 916/931/13
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: Головея В.М.,
суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.
при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.
за участю представників :
Від позивача - Змієвець О.П. (за довіреністю),
Від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"
на рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2013р.
по справі №916/931/13
за позовом Державного підприємства „Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів"
до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"
про стягнення 309 712, 53 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 25.06.2013р. ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державне підприємство „Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - ДП „Поліграфічний комбінат ", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт", відповідач) про стягнення за Договором від 11.06.2012р. №107/75/ЦП-12 та Договором від 22.06.2012р. № 113/92/ЦП-12 суму основної заборгованості в розмірі 296 484,00 грн., пеню в розмірі 10 192,57 грн., 3% річних у розмірі 2 630,89 грн., індекс інфляції в розмірі 405,07 грн., всього 309 712, 53 грн.
Позов вмотивовано з посиланням на умови Договору поставки № 107/75/ЦП-12 від 11.06.2012р. та Договору поставки № 113/92/ЦП-12 від 22.06.2012р.. Так, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, поставив відповідачу товар за двома договорами на загальну суму 530 520,00 грн.. Проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим, станом на 18.03.2013р. за двома договорами утворилась заборгованість загальна сума якої складає 296 484, 00 грн.. Крім цього, з урахуванням неналежного виконання відповідачем умов договорів поставки в частині повної та своєчасної оплати товару, останньому було нараховано до стягнення пеню у розмірі 10 192,57 грн., 3% річних у розмірі 2 630,89 грн. та індекс інфляції в розмірі 405,07 грн.
ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" проти позову заперечує частково з підстав, викладених у відзиві. Відповідач визнає позовні вимоги в сумі основаного боргу за договорами у розмірі 296 484, 00 грн., а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, пені та індексу інфляції, просив відмовити, оскільки відповідач у договорах з позивачем не погоджувало жодних розмірів пені, отже позивач не має правових підстав для її стягнення. Крім цього, відповідач просив надати йому відстрочку на виконання рішення суду по даній справі до 31.10.2013р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2013р. по справі 916/931/13 (суддя Погребна К.Ф.) позов ДП „Поліграфічний комбінат" задоволено повністю, стягнуто з ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" 296 484,00 грн. основного боргу, 10 192,57 грн. - пені, 2 630,89 грн. - 3% річних, 407,07 грн. - індексу інфляції та 6 194,27 грн. судового збору.
Рішення обґрунтовано тим, що приведені позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими ним доказами і дані докази сумніву у суду не викликають. Зворотного відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів, заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, суд до уваги не прийняв, оскільки вони не доведені певними засобами доказування.
Посилаючись на приписи ст. 121 ГПК України, господарський суд відмовив відповідачу у наданні відстрочки виконання рішення, у зв'язку з відсутністю виняткових обставин для надання такої відстрочки.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ДП „Поліграфічний комбінат" в частині стягнення пені, 3% річних, індексу інфляції - відмовити, надати ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" відстрочку виконання рішення по справі № 916/931/13 до 31.10.2013р.
Скаржник вважає рішення господарського суду необґрунтованим таким, що постановлено на підставі не повного з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
20.06.2013р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю його представників в судових засіданнях інших судах та державних органах.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).
Так, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Доводи відповідача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки відповідачем у справі є юридична особа.
Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Крім того, господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2013р. надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.06.2012р. між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" (покупець) та ДП „Поліграфічний комбінат " (постачальник) було укладено договір № 107/75/ЦП-12 про поставку товарів, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2012р. поставити покупцю товар - продукцію друковану іншу (бланки документів, що засвідчують кваліфікацію моряків), зазначений у Специфікації , що є Додатком №1 відповідно до цього договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1.).
Ціна цього Договору становить 156 120,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 26 020,00 грн. (п. 3.1).
Підпунктами 4.1.1 та 4.1.2 Договору передбачено, що покупець протягом 10 банківських днів з моменту отримання виставленого постачальником рахунку, проводить авансування постачальника в сумі 30% від загальної вартості товару у сумі 46 836,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 806,00 грн. Остаточні розрахунки проводяться згідно виставленого рахунку постачальника шляхом здійснення прямого банківського переведення коштів покупцем на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару, на підставі підписаного Сторонами договору та з урахуванням п.4.2 Договору. До рахунку додається акт приймання -передачі товару.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що з моменту набрання чинності цим Договором та протягом 30-и календарних днів з дня отримання авансового платежу постачальник поставляє покупцю весь товар відповідно до умов Договору. Момент поставки товару вважається його одержання покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця.
Відповідно до п.п. 6.1.1 та 6.3.1 Договору визначено, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а постачальник зобов'язаний забезпечувати поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Пунктами 7.1, 7.3 договору встановлено що, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, передбачених законами та цим договором. За порушення покупцем строків оплати, зазначених у договорі, покупець несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.07.2012р., але у будь-яком випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З банківської виписки від 24.07.2012р. вбачається, що відповідачем перераховано позивачу авансовий платіж за товар у розмірі 46 836,00 грн.
22.08.2012р. позивач виставив відповідачу рахунок №Р-213 на суму 109 284,00 грн. (загальна вартість поставленого товару 156 120,00 грн.) для остаточного розрахунку за поставлений товар.
На виконання умов Договору ДП „Поліграфічний комбінат" поставило відповідачу товар на загальну суму 156 120, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним сторонами Актом приймання - передачі від 27.08.2012р. Відповідач, в порушення умов зазначеного договору, за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 46 836,00 грн.
Оскільки в установлені договором строки заборгованість за поставлений товар не сплатив, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 109 284,00 грн.
19.10.2012р. позивач направив відповідачу претензію за №74000-02/3032 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 109 284,00 грн.
05.11.2012р. відповідач листом №04/2-639/1292 повідомив позивача, про визнання боргу та зобов'язання заборгованість погасити.
29.01.2013р. сторони склали та підписали Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012р., з якого вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором в повному обсязі не виконав, не погасив, у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачу 7 230,71 грн. суму пені, 1 446,14 грн. - 3% річних та 218,24 грн. - індекс інфляції.
Крім цього, 22.06.2012р. між ДП „Ізмаїльський морський торгівельний порт" (покупець) та ДП „Поліграфічний комбінат (постачальник) було укладено договір №113/92/ЦП-12 про закупівлю товару за державні кошти, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується у 2012р. поставити бланки документів суворої звітності „Посвідчення особи моряка" (далі - Товар) в кількості 2 600 примірників, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість товару (ціна договору) відповідно до Специфікації (додаток №1, що є невід'ємною частиною цього договору) становить 374 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 62 400,00 грн. Ціна за одиницю Товару складає 144,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати: І етап: попередня оплата, яка здійснюється покупцем на підставі наданого постачальником рахунку протягом 15 робочих днів з дати укладення договору у розмірі 50% від загальної вартості Товару, визначеної у п.3.1 договору. ІІ етап: остаточний розрахунок у розмірі 50% від загальної вартості Товару проводиться покупцем на підставі наданого постачальником рахунку впродовж 15 робочих днів після поставки Товару на склад покупця.
Товар повинен бути виготовлений і поставлений покупцю на протязі 30 робочих днів з дати надходження на поточних рахунок постачальника суми попередньої оплати (п.5.1 Договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечувати поставку Товару у строки, встановлені цим договором, а покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар (п.п.6.1.1, 6.3.1).
Відповідно до п.п. 7.1 та 7.3 договору, у випадку порушення зобов'язань, що виникають із цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. У разі несвоєчасної оплати, згідно з п. 4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за весь час прострочення.
Цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р.
Відповідно до банківських виписок, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем на виконання першого етапу розрахунків за договором № 113/92/ЦП-12 було перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 187 200,00 грн.
10.12.2012р. позивач на виконання своїх зобов'язань за договором поставив відповідачу Товар на загальну суму 374 400,00грн., що підтверджується листом відповідача від 11.12.2012р. за №70По-04/2/725.
З матеріалів справи, в т.ч. з акту звірки взаєморозрахунків, вбачається, і ці обставини визнаються відповідачем, що останній другий етап розрахунків не провів, з позивачем за отриманий товар ні у встановлені вищевказаними договорами строки, ні на час звернення позивача до суду з цим позовом не розрахувався та має заборгованість в розмірі 187 200,00 грн. У зв'язку з цим, позивачем було нараховано відповідачу 2 961,86 грн. суму пені, 1 184,75 грн. - 3% річних та 186,83 грн. - індекс інфляції.
Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за договором №107/75/ЦП-12 від 11.06.2012р. та договором №13/92/ЦП-12 від 22.06.2012р. становить 296 484,00грн. (109 284,00грн. + 187 200,00грн.).
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ретельно дослідивши наявні у справі докази та правильно застосувавши норми матеріального права , вмотивовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 296 484,00 грн.
Щодо нарахування пені, 3% річних та суми інфляційних втрат, нарахованих позивачем відповідачу за неналежне виконання умов двох договорів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказані норми права та ту обставину, що відповідач порушив умови договору щодо оплати товару позивач мав правові підстави заявляти вимогу про стягнення суми пені, втрат від інфляції та 3 % річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищевказаних нарахувань колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено правильно.
За таких обставин колегія суддів вважає що місцевий господарський суд вмотивовано задовольнив вимоги позивача про стягнення суми пені, втрат від інфляції та 3% річних у визначеному позивачем розмірі.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення та доводи скаржника щодо необґрунтованості такого відстрочення колегія суддів встановила наступне.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка - це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки.
Пунктом шостим статті 83 ГПК України передбачено право суду при ухваленні рішення за результатами розгляду спору відстрочити або розстрочити його виконання. Проте зазначеною статтею ГК України не визначено у яких випадках та при наявності яких обставин суд має право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас згідно приписів ч.1 ст.121 ГПК України , якою також суду надано право після ухвалення рішення по справі (в процесі його виконання), відстрочити або розстрочити його виконання, визначено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення при наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим .
Приписи вказаної статті в частині підстав (обставин) для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, а також роз'яснення по її застосуванню на переконання колегії суддів можливо застосовувати по аналогії закону і до п.6 ст. 83 ГПК України.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи-наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідач у заяві про відстрочення виконання судового рішення, посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, який виник в зв'язку з різким падінням надходжень вантажів до порту та зменшенням вантажопереробки порту. Однак, відповідачем до свого клопотання не надано відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України належних та допустимих доказів знаходження підприємства у тяжкому фінансовому стані та доказів можливості його виконання після 31.10.2013р.
Приймаючи за уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується, с висновком суду першої інстанції щодо відсутності виняткових обставин для надання такої відстрочки та у відсутності підстав для задоволення заяви відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішенням місцевого суду є правомірним, підтверджені матеріалами справи.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2013 р. у справі № 916/931/13 - без змін.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.06.2013 року.
Головуючий суддя Головей В.М.
Суддя Мирошниченко М.А.
Суддя Шевченко В.В.