14.05.2013
Справа № 271/2361/13-ц
Провадження № 2/271/1210/13
14 травня 2013 року м. Макіївка
Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Березнікова О.В.,
при секретарі Самуйловій А.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
17 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду) про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував у трудових правовідносинах з Шахтою «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля». Відповідно до наказу № к-229/к від 03 квітня 2001 року він був прийнятий на працю машиністом бурових установок та звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При виконанні трудових обов'язків вона отримала виробничу травму, а саме: хронічну вертоброгенну попереково-крижову радикулопатію у стадії загострення з больовим м'язово-тонічним синдромом та за первинним висновком МСЕК від 23 червня 2003 року йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково. Вважає, що йому спричинена моральна шкода, яка виражається не тільки у тривалому фізичному болю, а й в емоційних переживаннях, вважає себе неповноцінною людиною: не може бігати, ходити на далекі відстані, протипоказана тяжка фізична праця, відчуває болі в попереку, що підсилюються при ходьбі, віддають в праву ногу. З отриманим захворюванням працездатність позивача знизилася. Доводиться докладати додаткових зусиль для ведення нормального образу життя. Враховуючи тяжкість отриманого ним каліцтва, позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду у розмірі 15000 гривен, яку просить стягнути на його користь з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності фізичної особи, підтримала заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких посилалася на факти і обставини, викладені у позовній заяві.
Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності, позов не визнала, пославшись на його безпідставність, заперечуючи проти позову, стверджувала, що позивач безпідставно посилається на норми Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності», оскільки частина третя статті 34 цього Закону виключена законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, тому не містить норм, які регулюють обов'язок Фонду з відшкодування моральної шкоди при настанні страхового випадку. На думку представника відповідача, відповідно до статті 5 ЦК України акт цивільного законодавства - Закон № 717-V від 23.02.2007 року скасував цивільну відповідальність Фонду щодо виплати моральної шкоди застрахованим особам. У позивача є право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця), який не створив безпечних умов праці. На теперішній час у Фонді відсутнє спеціальне фінансування для відшкодування застрахованим особам моральної шкоди. Посилаючись на викладене, представник відповідача вважає, що законних підстав для відшкодування компенсації моральної шкоди ОСОБА_3 районним відділенням виконавчої дирекції Фонду немає, тому просить у задоволенні його позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.
Приписами статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_3 тривалий час на умовах трудового договору працював машиністом бурових установок, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.7-9) .
Відповідно до виписок з історії хвороби № 4546-653 за період з 13 травня 2003 року по 27 травня 2003 року (а.с.10), з історії хвороби № 1246/222 за період з 16 лютого 2005 року по 01 березня 2005року (а.с.11), з історії хвороби № 6998 за період з 16 жовтня 2007 року по 30 жовтня 2007 року (а.с.12), з історії хвороби № 4134/609 з 13 липня 2009 року по 31 липня 2009 року (а.с.13), з історії хвороби № 6402/1048 з 05 жовтня 2011 року по 21 жовтня 2011 року (а.с.14) позивач ОСОБА_3 хворіє з 2003 року, страждає на хронічну вертоброгенну попереково-крижову радикулопатію у стадії загострення з больовим м'язово-тонічним синдромом.
Згідно акту №73 розслідування професійного захворювання від 09 червня 2003 року позивач страждає на хронічну вертоброгенну попереково-крижову радикулопатію, оскільки внаслідок праці в підземних умовах впливає комплекс шкідливих, несприятливих факторів: вугільно-породна пил, фізичне перенавантаження, локальна вібрація, шум (а.с.5-6).
Згідно з довідкою № 033357 від 23 червня 2003 року (довідка МСЕ серії 2-18 АВ) ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 30% безстроково (а.с.4).
Наведені факти і обставини визнані сторонами в судовому засіданні, тому відповідно до правил частини першої статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV, набрав чинності з 1 квітня 2001 року) в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку згідно статті 21 Закону надати соціальні послуги і провести виплати, передбачені цією нормою права, зокрема своєчасно та в повному розмірі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому: е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати відповідно до статті 1 Закону було одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це було передбачено підпунктом 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладався на установи Фонду.
Частиною третьою статті 34 цього Закону передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної
працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Рішенням від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 (пункт 4.1) Конституційний Суд України роз'яснив про обов'язок відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права відшкодування моральної (немайнової) шкоди має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1,5,6,13, 21 та частини третьої статі 28 цього Закону.
Положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІV.
Таким чином, суд визнає наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області.
На час виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України порядок її відшкодування регулювався Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що в результаті отримання професійної травми ОСОБА_3 було встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково. У зв'язку з втратою працездатності та враховуючи характер отриманого ОСОБА_3 ушкодження та встановлений діагноз: хронічна вертоброгенна попереково-крижова радикулопатія у стадії загострення з больовим м'язово-тонічним синдромом, позивач постійно переносить фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль, вимушений постійно лікуватися з приводу вказаного каліцтва, що підтверджується наданими виписками з історій хвороб у лікувальних закладах, унаслідок цього порушені його звичайні соціальні зв'язки, він знаходиться у постійній нервовій напруженості, що впливає на його психологічний стан. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 15000 грн.
Представником відповідача у судовому засіданні в порядку статті 60 ЦПК України не надано будь-яких доказів неспричинення ОСОБА_3 моральних і фізичних страждань унаслідок отримання професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків. Посилання представника виконавчої дирекції Фонду на відсутність об'єктивних доказів спричинення моральної шкоди, у зв'язку з не зверненням з 2004 року до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Червоногвардійському районі м. Макіївки за відшкодуванням витрат на медикаментозне лікування, судом визнаються неспроможними, оскільки позивачу спричинена стійка втрата професійної працездатності, що також підтверджується наданими суду копіями історій хвороб.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. /з наступними змінами/ відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разу смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Разом із тим, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, за громадянами залишилося право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). Тобто, у позивачки залишається право вимагати відшкодування моральної шкоди як з роботодавця, так і з відділення виконавчої дирекції Фонду в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, питання визначення спричинення моральної шкоди працівникам при отримання професійного захворювання не входить до прав і обов'язків комісії (пункт 11).
У пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_3 виробничої травми, яка призвела до стійкої втрати професійної працездатності - 30%, необхідність постійного лікування, суд визнає, що професійна травма зумовила порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відобразились на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, таким чином ОСОБА_3 завдана моральна шкода.
Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини травми та захворювання, ступінь їх тяжкості, характер та глибину пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності та справедливості, встановлює суму відшкодування у розмірі 9000 грн.
Моральна шкода, як вказано в частині 4 статті 23 ЦК України, відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Суд визнає безпідставними посилання відповідача на відсутність спеціальних бюджетних коштів для відшкодування виплати працівникові моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Таким чином, наведені у запереченні відповідача аргументи не є підставою для звуження встановленого судом права позивача на отримання належної компенсації моральної шкоди.
Правилами частини першої статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів.
Позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права не понесені судові витрати. У зв'язку з тим, що відповідно до положень підпункту 18 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати їх за рахунок держави. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 21, 28, 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1V «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», статтями 23, 1168 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні ним трудових обов'язків - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної унаслідок травми при виконанні трудових обов'язків, одноразово 9000 (дев'ять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Червоногвардійський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В. Березніков