25 червня 2013 р. Справа № 13/17/2012/5003
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Тісецького С.С.,
при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,
розглянувши в приміщенні суду справу
за позовом: повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 23560523, адреса для листування: 61121, м. Харків, вул. Тимурівців, 29, к. 40)
до: приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" (код ЄДРПОУ 20109667, юр. адреса: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 13-Б)
про стягнення заборгованості, інфляційних збитків та 3 % річних в сумі 630 535,92 грн.
представники сторін :
від позивача : Регелюк В.І. - за довіреністю, Солодкий М.В. - за довіреністю
від відповідача : Оборін О.О. - за довіреністю
Повне товариство "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" 13.06.2012 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" про стягнення 630 535,92 грн. заборгованості, з яких 516 200,95 грн. - сума основного боргу, 76 913,94 грн. - інфляційні збитки та 3 % річних у сумі 37 421,03 грн..
Ухвалою суду від 14.06.2012 р. порушено провадження у справі № 13/17/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2012 року, однак в зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів ухвалою суду від 26.06.2012 року відкладено розгляд справи на 10.07.2012 року.
26.06.2012 року від позивача до суду надійшло клопотання (пояснення) щодо надання оригіналів документів доданих до позову де зазначається, що вказаним документам вже давалася оцінка у справі № 7/207-09 за позовом повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" до приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс".
Також позивач вказує, що 04.06.2012 року було здійснено крадіжку документів в офісі позивача за наслідками чого Московським РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області 15.06.2012 року було порушено кримінальну справу № 67121041, а тому надати оригінали запитуваних документів не вбачається можливим.
07.07.2012 року від відповідача до суду надійшов відзив в якому останній не погоджується із позовними вимогами, посилаючись на ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року з наступних підстав.
У позовній заяві товариства "Економ-Сервіс" відсутнє посилання на первинні документи, що підтверджують його вимоги. Копій таких до позову не додано. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 року у справі № 7/207-09 на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не стосується боргу про стягнення якого він порушує питання у даній справі.
Також відповідач зазначає, що узгоджений план погашення дебіторської заборгованості від 20.08.2009 року первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції не являється. З даного документу взагалі не вбачається змісту та обсягів яких операцій він стосується. Позивачем не виконані вимоги ухвал суду від 20.06.2012 року та від 26.06.2012 року щодо надання оригіналів документів доданих до позову та первинних документів, що підтверджують заборгованість. При підготовці відзиву на позовну заяву на підприємстві "Елна-Сервіс" було виявлено відсутність документів, копії яких додано позивачем до позову на підтвердження позовних вимог.
Окрім того, відповідач просить суд, в разі неподання позивачем належних доказів підставності позовних вимог, а саме оригіналів первинних документів на підтвердження господарських операцій та документів доданих до позовної заяви, позов повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" до приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" про стягнення 630 535,92 грн. заборгованості, інфляційних збитків та 3 % річних залишити без розгляду.
Крім того, 10.07.2012 року від представника позивача до суду надійшло письмове пояснення такого змісту.
З метою підтвердження крадіжки документів позивач на дає копію постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 15.06.2012 № 67121041.
У провадженні господарського суду Вінницької області перебувала справа № 7/207-09 за позовом ПТ КФФ "Економ-Сервіс" до ПП "ВО Елна- Сервіс" про стягнення 4 559 000,52 грн..
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.08.2010, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року, було стягнуто з ПП "ВО Елна-Сервіс" на користь ПТ КФФ "Економ-Сервіс" 463 799,05 грн. основного боргу, 14 633,29 грн. державного мита, 135,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також відмовлено у стягненні 516 200, 95 грн. основного боргу, 112 143, 62 грн. пені, 1 078926,11 грн. інфляційних втрат та 235 528,89 грн. 3% річних у зв'язку з тим, що час оплати цього зобов'язання на день вирішення справи ще не настав.
Під час розгляду справи № 7/207-09 у судовому засіданні досліджувалися господарські відносини сторін: договори, видаткові накладні, виставлені рахунки, план погашення дебіторської заборгованості від 28.08.2009 тощо. Усім обставинам справи судом було надано оцінку.
Посилання відповідача на зміну директора підприємства як на підставу повторного дослідження документів під час розгляду справи не відповідає вимогам господарського законодавства, оскільки сторонами у зобов'язаннях є суб'єкти господарювання, а не їх посадові особи, а тому зміна керівника підприємства жодним чином не впливає на дійсність чи недійсність зобов'язань перед третіми особами.
З огляду на неподанням сторонами витребуваних доказів ухвалою суду від 10.07.2012 року відкладено розгляд справи на 24.07.2012 року.
Ухвалою суду від 24.07.2012 року зупинено провадження у справі № 13/17/2012/5003 до вирішення господарським судом Вінницької області заяви ПП "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 року у справі № 7/207-09.
31.07.2012 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме : стягнути з відповідача на користь позивача 630 535,92 грн. заборгованості, з яких : 516 200,95 грн. - основна сума боргу; 76 913,94 грн. - інфляційні втрати; 37 421,03 грн. - 3 % річних.
В подальшому ухвалою суду від 30.08.2012 року поновлено провадження у даній справі з призначення слухання на 18.09.2012 року, однак в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів ухвалою суду від 18.09.2012 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.10.2010 року.
02.10.2012 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі за результатами розгляду якого, ухвалою суду від 02.10.2012 року зупинено провадження у справі № 13/17/2012/5003 до вирішення Ленінським районним судом м. Вінниці цивільної справи № 212/13224/2012 за позовом гр. Хаджинової О. Г. до ПП "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" та ПТ "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3550 від 01.11.2007 року та додаткової угоди до нього від 20.08.2009 року, укладені між ПП "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" та ПТ "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс".
10.06.2013 року від повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" до суду надійшла заява про поновлення провадження у справі разом із копією рішення апеляційного суду Вінницької області від 28.05.2013 року, згідно якого рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.02.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Хаджинової О. Г. до ПП "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" та ПТ "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3550 від 01.11.2007 року разом із специфікаціями до нього та додаткової угоди до нього від 20.08.2009 року та про застосування реституції відмовлено.
Ухвалою суду від 12.06.2013 року поновлено провадження у справі з призначенням до розгляду на 25.06.2013 року
При цьому, 12.06.2013 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання із проханням не поновлювати провадження у справі, оскільки вказане вище рішення суду апеляційної інстанції оскаржено в касаційному порядку.
На визначену дату 25.06.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Перед початком розгляду справи по суті від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 516 200,95 грн. - основної суми боргу; 72 784,33 грн. - інфляційних збитків; 52 907,06 грн. - 3 % річних.
Суд оглянувши подану заяву вирішив долучити її до матеріалів справи, яка не суперечить ст. 22 ГПК України.
Також від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи № 2/232/5662/12.
Представники позивача щодо даного клопотання заперечили.
Суд заслухавши представників сторін та розглянувши подане клопотання вирішив відмовити в його задоволенні, оскільки на момент розгляду справи рішення суду у справі № 2/232/5662/12 набрало законної сили.
В ході розгляду спору, представники позивача, підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Представник відповідача, позов не визнав з підстав та за обставин, вказаних у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.
01.11.2007 року між повним товариством "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" (продавець) та приватним підприємством "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3550 на таких умовах.
Продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити металопродукцію в кількості, номенклатурі, в строки і по цінам у відповідності до Специфікації, оформлена на кожну партію продукції окремо у вигляді додатку до договору і є його невід'ємною частиною. Специфікація складається на основі поданої покупцем заявки (п. 1.1).
Поставка продукції здійснюється із складу продавця після пред'явлення всіх необхідних документів (довіреність, свідоцтво платника ПДВ) (п. 3.2); строки поставки на кожну партію продукції вказується в специфікації (п. 3.3).
Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний перевірити відповідну кількість і асортимент товару, вказаного у супровідних документах і вислати підписаний акт приймання-передачі продавцю на протязі трьох днів (п. 3.5).
Ціна визначається згідно домовленості обох сторін, у відповідності із специфікаціями, підписаними обома сторонами, які є невід'ємною частиною договору. Продукція поставляється по узгодженим у специфікаціях цінах, підтвердженням яких є видаткові накладні, що є підтвердженням вказаним в специфікаціях цінам (п. 4.2).
Порядок розрахунків за кожну поставлену партію продукції вказується у специфікації, але не може перевищувати 30 (тридцять) днів з дати виписки видаткової накладної на кожну поставку (п. 4.3).
У випадку порушення строків оплати (крім передплати і авансового платежу) за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару за кожний день прострочки (п. 5.1).
Сума договору визначається сумою узгоджених сторонами специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору (п. 7.1).
Договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, а по розрахунках - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.2).
20.08.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про погашення дебіторської заборгованості до договору № 3550 від 01.11.2007 року, згідно якої узгоджено план погашення заборгованості приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" перед повним товариством "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" на два етапи :
- 1-й етап з 20.08.2009 року по 28.02.2010 року : серпень - 100 000 грн., вересень - 350 000 грн., жовтень - 350 000 грн., листопад - 350 000 грн., грудень - 350 000 грн., січень - 300 000 грн., лютий - 300 000 грн.. Загальна сума - 2 100 000 грн..
- 2-й етап з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року : березень - 103 240,19 грн., квітень - 103 240,19 грн., травень - 103 240,19 грн., червень - 103 240,19 грн., липень - 103 240,19 грн., серпень - 103 240,19 грн., вересень - 103 240,19 грн., жовтень - 103 240,19 грн., листопад - 103 240,19 грн., грудень - 103 240,19 грн.. Загальна сума - 1032401,90 грн.(т. 1, а.с. 15-17).
Вказану додаткову угоду і узгоджений план підписано та скріплено печатками позивача і відповідача, де зазначено, що при погашенні зобов'язань згідно вище зазначеного плану сторони не матимуть претензій одна до одної. Також вказано, що загальна сума заборгованості станом на 20 серпня 2009 року складає 3 132 401 грн. 90 коп..
В подальшому за період з 01.08.2009 року по 10.06.2010 року позивачем та відповідачем складено та обопільно підписано акт звірки розрахунків, яким встановлено, що залишок боргу на 10.06.2010 року складає 980 000,00 грн. (т. 1, а.с. 18-20).
Також як вбачається з матеріалів справи, повне товариство "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" про стягнення 4 559 000,52 грн., у тому рахунку 3132401,90 грн. основного боргу, 112143,62 грн. - пені, 1078926,11 грн. - інфляційних втрат та 235528,89 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 08.12.2009 року по справі № 7/207-09 за вказаним вище позовом, припинено провадження, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року, ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.12.2009 року по справі № 7/207-09 скасовано, а справу № 7/207-09 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи, 11.08.2010 року господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 7/207-09 про часткове задоволення позову та вирішено: 1) стягнути з приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" на користь повного товариства Комерційно-фінансова група "Економ-Сервіс" 463 799,05 грн. - основної суми боргу; 14633,29 грн. - витрат на державне мито та 135,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог; 2) провадження в частині стягнення 2 152 401,90 грн. основного боргу - припинити, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України; 3) відмовити в позові в частині стягнення з відповідача 516 200,95 грн. - основного боргу, 112 143 грн. 62 коп. - пені, 1078926 грн. 11 коп. - інфляційних втрат та 235528 грн. 89 коп. - 3% річних.
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернувся із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року апеляційну скаргу повного товариства комерційно-фінансової фірми "Економ-Сервіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 року у справі № 7/207-09 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Крім того, ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.08.2012 року відмовлено у задоволенні заяви ПП "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 р. у справі № 7/207-09 та залишено без змін вказане рішення суду у даній справі .
Також ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2012 року у справі № 212/13224/2012 задоволено клопотання представника відповідача ПП КФ "Економ-Сервіс" та провадження у справі за позовом Хаджинової Ольги Геннадіївни до ПП "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" та ПТ "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 01.11.2007 та додаткової угоди до нього закрито.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22.11.2012 року у справі № 212/13224/2012, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В подальшому, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 28.05.2013 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.02.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Хаджинової О. Г. до ПП "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" та ПТ "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3550 від 01.11.2007 року разом із специфікаціями до нього та додаткової угоди до нього від 20.08.2009 року та про застосування реституції відмовлено.
В силу ст. 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 ст. 663 Цивільного кодексу України визначає, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 630 535,92 грн..
Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 3 132 401,90 грн. згідно договору купівлі-продажу та додаткової угоди до нього.
Як вбачається з позову та встановлено судом, 01.11.2007 року між повним товариством "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" та приватним підприємством "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу № 3550.
Окрім того, 20.08.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про погашення дебіторської заборгованості до вказаного вище договору, згідно якої узгоджено план погашення заборгованості на загальну суму 3 132 401,90 грн. за період з 20.08.2009 року по 31.12.2010 року.
Також судом встановлено, що рішенням господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 року у справі № 7/207-09 вирішено стягнути з приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" на користь повного товариства Комерційно-фінансова група "Економ-Сервіс" 463 799,05 грн. - основної суми боргу; 14633,29 грн. - витрат на державне мито та 135,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог; 2) провадження в частині стягнення 2 152 401,90 грн. основного боргу - припинено, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України та відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача 516 200,95 грн. - основного боргу, 112 143 грн. 62 коп. - пені, 1078926 грн. 11 коп. - інфляційних втрат та 235528 грн. 89 коп. - 3% річних.
При цьому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року апеляційну скаргу повного товариства комерційно-фінансової фірми "Економ-Сервіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.08.2010 року у справі № 7/207-09 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В ході розгляду справи № 7/207-09 судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Матеріалами справи стверджено, що на виконання договору № 19 та договору № 3350 товариство "Економ-Сервіс" передало, а підприємство "Елна-Сервіс" - прийняло товар на загальну суму 3 378 633 грн. 12 коп., що стверджено відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та видатковими накладними. (т.1, арк. справи 22-48).
Умовами п. 1.4 договору № 19 та п. 4.3 договору № 3350 визначено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару не може перевищувати 30 днів з дати виписки видаткової накладної на кожну поставку.
Враховуючи, узгодження сторонами умов реструктуризації боргу в сумі 3 132 401 грн. 90 коп. - вбачається підставним припинення провадження у справі в частині стягнення 2 152 401 грн. 90 коп. основного боргу на підставі п.11 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Місцевим судом вірно встановлено, що вартість отриманого товару відповідач оплатив частково на загальну суму 244 580 грн. 67 коп., що стверджено платіжними дорученнями останнього. (т.1 арк. справи 74-99).
Доказів сплати решти вартості товару відповідач суду не надав і, таким чином - заборгованість перед позивачем, згідно погодженого плану погашення дебіторської заборгованості на день розгляду справи місцевим судом складала 463 799 грн. 05 коп..
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про існування заборгованості відповідача за отриманий товар лише в сумі 463 799 грн. 05 коп., щодо сплати 516 200 грн. 95 коп., то строк виконання зобов'язання, по виплаті даної суми, на момент винесення оскаржуваного рішення - ще не настав.
Крім того, позивачем не надано доказів пред'явлення відповідачу (надіслання, вручення) рахунків або вимоги, про сплату суми боргу. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що термін оплати боргу фактично не настав - тому підстави для стягнення 1 078 926 грн. 11 коп. інфляційних втрат та 235 528 грн. 89 коп. - 3% річних - відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року зазначається, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Станом на 13.06.2012 року (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 516 200,95 грн..
За змістом додаткової угоди від 20.08.2009 року про погашення дебіторської заборгованості укладеної між позивачем та відповідачем до договору № 3550 від 01.11.2007 року, загальна сума боргу становить 3 132 401,90 грн..
Відповідно до рішення суду від 11.08.2010 року у справі № 7/207-09 з відповідача на користь позивача стягнуто 463 799 грн. 05 коп. та припинено провадження в частині стягнення 2 152 401 грн. 90 коп. основного боргу.
Різниця сум коштів яка вказана у додатковій угоді від 20.08.2009 року та у рішенні суду від 11.08.2010 року в частині припинення провадження складає 980 000 грн., яка підтверджується актом звірки розрахунків за 01.08.2009 року - 10.06.2010 року, підписаного позивачем та відповідачем.
При цьому, залишок основної суми основного боргу становить 516 200 грн. 95 коп..
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума основного боргу виникла на підставі договору № 3550 від 01.11.2007 року та додаткової угоди до нього.
Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.
Отже, враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 516 200,95 грн., підлягає задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договором купівлі-продажу, додатковою угодою, актом звірки взаєморозрахунків, рішеннями суду.
Також як вбачається з розрахунку доданого до заяви про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 25.06.2013 року, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 72 784,33 грн. та 52 907,06 грн. - 3% річних за період з 01.01.2010 року по 31.05.2013 року на суму боргу 516 200,95 грн..
Пунктом. 4.3 договору № 3550 від 01.11.2007 року, позивач та відповідач погодили, що порядок розрахунків за кожну поставлену партію продукції вказується у специфікації, але не може перевищувати 30 (тридцять) днів з дати виписки видаткової накладної на кожну поставку (п. 4.3).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Пункт 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року, визначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Враховуючи викладене, при проведенні судом підрахунку, сума інфляційних втрат за період з 01.01.2010 року по 31.05.2013 року на суму боргу 516 200,95 грн. склала 72615,97 грн..
Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановленому п. 4.3 договору порядку та термін, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача, інфляційних втрат у розмірі 72 615,97 грн. та 52907,06 грн. - 3% річних відповідно до наданого розрахунку та проведено вище підрахунку.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, беручи до уваги, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 13 500 грн. за платіжним дорученням № 5 від 07.05.2012 року та в сумі 227,13 грн. за квитанцією № 4101/з1 від 25.06.2013 року, тоді як необхідно сплати 12 837,85 грн., зайво сплачений судовий збір у розмірі 889,28 грн., підлягає поверненню за ухвалою суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.
Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Виробниче об'єднання Елна-Сервіс" (код ЄДРПОУ 20109667, 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 13-Б) на користь повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 23560523, адреса для листування: 61121, м. Харків, вул. Тимурівців, 29, к. 40) 516200,95 грн. - основного боргу, 72 615,97 грн. - інфляційних втрат, 52 907,06 грн. - 3% річних та 12834,48 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 168,36 грн..
4. Повернути з державного бюджету України повному товариству "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 23560523, 61121, м. Харків, вул. Тимурівців, 29, к. 40) 889,28 грн. - зайво сплаченого позивачем судового збору платіжним дорученням № 5 від 07.05.2012 р. на суму 13500,00 грн. та квитанцією № 4101/з1 від 25.06.2013 року на суму 227,13 грн. про видати відповідну ухвалу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26 червня 2013 р.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи