номер провадження справи 15/47/13
Запорізької області
17.06.2013 Справа № 908/1905/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж Плюс», 69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 10
до відповідача Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», 69600 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18
про стягнення 168 004,77 грн.
Суддя Горохов І.С.
представники:
від позивача: Лазаренко Г.І. представник за довіреність б/н від 01.11.2011
від відповідача: Кіктенко О.В. представник за довіреність №64 від 21.11.2012
Суть спору:
Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж Плюс» до відповідача Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення 168 004,77 грн.
Ухвалою господарського суду від 31.05.2013 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.06.2013.
В судовому засіданні 17.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на підставі договору підряду №42 від 26.01.2012 позивачем виконано підрядні роботи на суму 153 480,88 грн. Відповідачем підписано акти форми №КБ-2в та №КБ-3, однак оплату не внесено. За несвоєчасне виконання зобов'язання позивачем нараховано 11 515,67 грн. пені за період з 24.10.2012 по 24.04.2013, а також 2 701,26 грн. 3% річних за період з 24.10.2012 по 24.04.2013.
Відповідач позов визнав частково. У відзиві зазначив, що проти стягнення суми основного боргу не заперечує. Щодо нарахування штрафних санкцій зазначив, що позивачем невірно підраховано кількість днів прострочення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
26.01.2012 між Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - Замовник (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж Плюс» - Підрядник (позивач у справі) укладено договір підряду №42, за умовами якого Підрядник зобов'язався у 2012 році на свій ризик виконати певну роботу за завданням Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно розділу 4 договору, Замовник здійснює оплату за виконані роботи після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином, впродовж 60 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Підрядника на підставі акту КБ-2в та довідки КБ-3, складених сторонами за результатами здачі-приймання виконаних робіт.
Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі.
За результатами виконаних робіт сторонами був узгоджений та підписаний акт №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за липень 2012 року. Також сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за липень 2012 року на суму 153 480,88 грн.
Акт підписано без будь-яких зауважень щодо якості та повноти виконаних робіт.
Для оплати виконаних робіт позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 31.07.2012 на суму 153 480,88 грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо оплати виконаних робіт.
Вимоги позивача залишено відповідачем без відповіді, а рахунок без оплати.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За таких обставин, вимога про стягнення 153 480,88 грн. заборгованості підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 515,67 грн. пені за період з 24.10.2012 по 24.04.2013, а також 2 701,26 грн. 3% річних за період з 24.10.2012 по 31.05.2013 та 306,96 грн. втрат від інфляційних процесів за період з 24.10.2012 по 31.05.2013.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.4 договору, у разі прострочення строків оплати виконаних та прийнятих без зауважень робіт, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Відповідно до п. 4.1 договору, замовник здійснює оплату за виконані роботи після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином, впродовж 60 банківських днів з дня підписання Акту виконаних робіт.
Акт приймання - передачі виконаних робіт підписано та виставлено рахунок на оплату виконаних робіт 31.07.2012р. З урахуванням оплати впродовж 60 банківських днів останній день для перерахування коштів за виконані роботи припадає на 23.10.2012р.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування сум, та встановлено, що розрахунки позивачем виконано вірно та з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача на позов є безпідставними, оскільки при здійсненні контррозрахунку невірно враховано кількість днів прострочення.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж Плюс» до відповідача Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення коштів задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж Плюс» (69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 10, код ЄДРПОУ 33009508) суму основного боргу в розмірі 153 480 (сто п'ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 88 коп., 11 515 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 67 коп. - пені, 2701 (дві тисячі сімсот одну) грн. 26 коп. - 3% річних, 306 (триста шість) грн. 96 коп. - втрат від інфляції, 3361 (три тисячі триста шістдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 25.06.2013р.