Справа 206/2548/13-ц
Провадження 2/206/657/13
"19" червня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
при секретарі Сядро Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації заробітної плати та виплату відпускних, відшкодування моральної шкоди,
17 квітня 2013 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОКПК «Дніпропетровський академічній театр опери та балету» про виплату заробітної плати та про поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що він був співробітником ОКПК «Дніпропетровський академічній театр опери та балету», працюючи на посаді «артист оркестру» був звільнений начебто за прогули. Позивача не було попереджено заздалегідь про звільнення, не надано відповідного наказу та компенсації за невикористану відпустку. Була видана лише трудова книжка с записом про звільнення за прогули. Згідно розкладу роботи оркестру, а саме з 18.12.2012 року по 10.01.2013 року позивач знаходився в регуляції - це вільний час роботи позивача, в який він не повинен знаходиться в приміщенні театру. Так як останній не працює солістом, то має право не брати участь у мало складних виставах. Так в офіційно затвердженому графіку відповідача було зазначено, що позивач має вільні дні у вказаний період. Нещодавно ОСОБА_1 отримав відповідь з інспекції праці, де вказано що позивач з невідомих причин перестав з'являтись на роботу, що не відповідає дійсності, так як дану інформацію можливо отримати лише з розкладу оркестру, з якого вбачається що ОСОБА_1 не вписаний ні на один із заходів театру, що означає що він лише не бере участі в заходах театру. На день пред'явлення суду позивач перебуває у вимушеному прогулі понад 90 днів, з 15 січня 2013 року. За цей час підприємство повинно сплатити на користь позивача заробітну плату в сумі 15600 грн. та повну заробітну плату з 01.01.2013 року по 10.01.2013 року. Оскільки позивач має великі фізичні вади з дитинства та після звільнення в нього погіршилося самопочуття, фізичний стан та йому стало складніше пересуватися, в нього почалася депресія, так як йому також було завдано моральної шкоди.
Позивач просить поновити його на роботі на посаді артиста оркестру вищої категорії з урахуванням стажу роботи на момент винесення рішення по даній справі; зобов'язати відповідача визнати акти про прогул позивача невідповідними дійсності; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2013 року по день винесення судом рішення та компенсувати заробітну плату з 01.01.2013 по 10.01.2013 року та своєчасно виплатити 100% відпускних; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати; стягнути з відповідача компенсацію за нанесену моральну шкоду в сумі 20000 грн.
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Пояснив, що він узгодив свою відсутність з іншими трубачами оркестру та головним диригентом. Вважає, що його звульнення пов'язане із упередженим ставленням керівника театру в зв'язку з вимогами ОСОБА_1 укласти новий колективний трудовий договір та створити комісію по трудовим спорам.
Представник відповідача Бондаренко К.А. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та надав до суду відзив на позов, в якому зазначив що позивач був відсутній на роботі з 18.12.2012 по 10.01.2013 року. Протягом цього часу він не повідомляв адміністрації театру про причини своєї відсутності, на телефонні дзвінки не відповідав, заяв чи виправдувальних документів від ОСОБА_1 до адміністрації театру не надходило. З невідомих причин він перестав з'являтись на роботу, поставивши тим самим під загрозу зриву проведення вистав театру. Разом з тим, адміністрації театру стало відомо, що з 18.12.2012 по 10.01.2013 року ОСОБА_1 знаходився на гастролях у Іспанії у складі оркестру обласної філармонії. Беручи до уваги, що ОСОБА_1 протягом 19 робочих днів припустився прогулу без поважної причини, наказом №5-к від 15.01.2013 року був звільнений. Того ж дня він був ознайомлений з наказом, ОСОБА_1 була видана копія наказу та проведено повний розрахунок. Посилання ОСОБА_1 на відсутність викликів на роботу безпідставні, оскільки розклад роботи оркестру на грудень 2012 року був затверджений заздалегідь та вивішений для ознайомлення артистів оркестру 25 листопада 2012 року. ОСОБА_1 був виписаний у цьому розкладі, та йому було про це відомо. Відповідальним за виписку артистів на вистави є помічник головного диригента, який складає план роботи артистів оркестру у відповідності до вказівок особисто головного диригента. Самовільне рішення артиста оркестру про зайнятість у репертуарі театру неприпустиме та не може бути підставою для звільнення від роботи. Посилання позивача на так звані "вільні від роботи дні" безпідставні, оскільки жодним нормативним документом загальної чи локальної дії не передбачена така форма організації труда та зайнятості чи відпочинку працівників. За грудень 2012 року усі працівники театру отримали заробітну плату в повному обсязі завчасно - 25 грудня, а її нарахування відбувалось ще раніше - 15 грудня. Така практика є щорічною та пов'язана з тим, театр фінансується за рахунок коштів обласного бюджету, усі кошти, виділені на заробітну плату мали бути використані за призначенням до кінця фінансового та календарного року. Зазвичай, наступного місяця проводиться перерахунок нарахованих коштів. Оскільки ОСОБА_1 було звільнено у середині січня місяця, зайво нараховані та виплачені кошти були утримані з працівника при оформленні звільнення, що також підтверджується копією розрахункового листа, наданого позивачем. Щодо вимог про стягнення суми моральної шкоди, позивач не надав документальних доказів спричинення йому моральної шкоди (а.с.72-80).
Вислухавши доводи та пояснення сторін та їх представників сторін суд вважає, що позов даний не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 15.01.2013 року ОСОБА_1 звільнений за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП за наказом від 15.01.2013 року (а.с. 6-7).
Посвідченням №122373 підтверджується, що ОСОБА_1 призначена пенсія по третій групі інвалідності з дитинства безстоково (а.с.9).
Відповідно до виписки до наказу ОСОБА_1 був звільнений за прогули без поважних причин 15 січня 2013 року (а.с.17).
Відповідно до особового рахунку в січні 2013 року артистам оркестру було видано на руки оклад у розмірі 1223,13 грн. та в березні 2012 року було нараховано 4972,00 грн. (а.с.36).
23.01.2013 року Територіальною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_1 була надана відповідь на його звернення в якій зазначалося, що на даний час позивач не має статус працівника, а факти надані останнім вказують на наявність індивідуального трудового спору (а.с.55).
Позивач також звертався та отримував відповіді з Управління культури і туризму облдержадміністрації із роз'ясненням режиму роботи театру та причин звільнення (а.с.56-57).
13.02.2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є артистами оркестру групи труб, дали свідчення відповідно до яких стверджували, що згідно з розкладом роботи оркестру, артист оркестру ОСОБА_1 в період з 18.12.2012 року і по 10.01.2013 року у спектаклях і репетиціях театру опери та балету, зайнятий не був та мав вільні дні. Претензій щодо якості спектаклів та репетицій стосовно складеного розкладу зі сторони керівництва отримано не було.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є співаком і солістом, він та значна частина трудового колективу театру невдоволені несправедливим відношенням адміністрації. ОСОБА_1 ініціював питання створення комісії по трудовим спорам, але адміністрація театру не реєструє їх заяв. З того часу з боку адміністрації почалися утиски, зокрема і ОСОБА_1, йому з надуманих приводів оголошували догани. Будь-який артист театру має розклад, по якому працює, і у вільні від виступів дні на роботу може не з'являтися, чим скористався позивач. У період відсутності позивача на роботі свідок ОСОБА_6 співав у виставах (казках), жодних проблем з оркестром не було.
В судовому засіданні від 13.06.2013 року свідок ОСОБА_7 пояснив, що він з'ясував, що позивач поїхав за кордон без попередження, коли відпустити з роботи може тільки директор. Про відсутність ОСОБА_1 ОСОБА_7 склав акти та передав їх директору. Свідок ОСОБА_8 зазначив, що позивач був відсутній на роботі у період з 18.12.2012 року по 10.01.2012 року та на дзвінки не відповідав. Також позивач не звертався с заявою про надання відпустки. Свідок ОСОБА_9 також пояснив, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, без дозволу керівництва (а.с.195-198).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є помічником диригента. Він з'ясував, що позивач поїхав за кордон без попередження, коли відпустити з роботи може тільки директор. Про відсутність ОСОБА_1 ОСОБА_7 склав акти та передав їх директору.
Свідок ОСОБА_8, яка є начальником віддлу кадрів театру, зазначила, що позивач був відсутній на роботі у період з 18.12.2012 року по 10.01.2012 року та на дзвінки не відповідав. Також позивач не звертався із заявою про надання відпустки.
Свідок ОСОБА_9, який є головним диригентом театру, також пояснив, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, як з'ясувалося згодом - без дозволу керівництва. Свідок підтвердив, що ОСОБА_1 дійсно наприкінці грудня узгоджував з ним як з головним диригентом питання вісутності на виступах оркестру, проти чого ОСОБА_9 не заперечував, нагадавши ОСОБА_1, що це питання може вирішити лише директор театру.
Відповідно до наказів за 2002- 2005 роки ОСОБА_1 був прийнятий на посаду артиста в Дніпропетровському театрі опери та балету та переведений на посаду артиста оркестру (а.с.81-83).
25 березня 2009 року, 02 лютого 2011 року, 07 лютого 2011 року, 29 лютого 2013 року17 травня 2012 року ОСОБА_1 була винесені догани за порушення внутрішнього розпорядку роботи оркестру та творчої дисципліни (а.с.86-99).
За період з 18 грудня 2012 року по 10 січня 2013 року були Дніпропетровським академічним театром опери та балету були складені акти про те, що у кожен робочий день зазначеного періоду позивач був відсутній на своєму робочому місті та підприємстві, про наявність поважний причин, що пояснюють відсутність на роботі ні напередодні, ні впродовж робочого дня не повідомляв (а.с.101-148).
15 січня 2013 року ОСОБА_1 письмово повідомив представників відповідача, що був відсутній на роботі у вищевказаний період у зв'язку з відсутністю необхідності його участі у заходах та не був зайнятий на спектаклях та репетиціях, що проходили в цей час на підприємстві (а.с.147-148).
В списку Дніпропетровської філармонії зазначено, що у складі академічного симфонічного оркестру Дніпропетровської філармонії брав участь у гастролях в Іспанії у період з 18 грудня 2012 року по 10 січня 2013 року в тому числі і ОСОБА_1 (а.с.150-151).
Вказані вище спірні відносини регулюються КЗпП України, Законом України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 10, 18 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу так ї для працівників підприємства.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
В статті 50, 67 КЗпП визначено, що норма тривалості робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень.
Суд вважає, що позивач був звільнений з дотриманням вимог чинного законодавства. Доводи позивача з приводу того, що з 18.12.2012 року по 10.01.2013 року позивач знаходився в регуляції - це вільний час роботи позивача, в який він не повинен знаходиться в приміщенні театру, не мають жодних законних підстав та суперечать чинному законодавству та діючому колективному договору.
В п.5 даного колективного договору вказано, що на комунальному підприємстві культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» встановлюється шестиденний робочий тиждень з 9.00 до 18.00 години. Пункт 5.8 визначає, що в робочий час зараховується час, витрачений на репетиціях, підготовка до спектаклю, участь у спектаклях та ін. Час самостійної роботи, виконання домашніх завдань зараховується в робочий час у тому випадку, якщо ці заняття призначені та погоджені із головним диригентом та зафіксовані режисерським управлінням. Згідно п.5.18 працівник, який неопосередковано пов'язаний з проведенням вистави чи репетиції, не може з'явитись має повідомити про це режисерське управління театру не пізніше, ніж до 12 години дня проведення заходу.
Так ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годин протягом робочого часу, що є прогулом та підставою для звільнення згідно п.4 ст. 40 КЗпП. Відповідно до п.24 ППВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що останній був відсутній на репетиціях так як має право не брати участь у малоскладних виставах, але це не звільняє його від обов'язку знаходиться на робочому місці (на підприємстві). А тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що діях відповідача не вбачається порушення законодавства про працю.
Керуючись ст.ст. 40, 42, 43, 233, 235, 2371 Кодексу законів про працю України, ст. 23 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 130, 205, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О. Сухоруков