ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2013 року № 826/6528/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Скочок Т.О. Костенка Д.А. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Міністерства внутрішніх справ України
до Державної виконавчої служби України
провизнання протиправною та скасування Постанови ВП №8065300 від 18.04.2013 р.
Міністерство внутрішніх справ України, (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування Постанови ВП №8065300 від 18.04.2013 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що підстави, якими керувався державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, є необґрунтованими, а сама постанова прийнята з перевищенням наданих державному виконавцю повноважень, та з порушенням норм Закону України „Про виконавче провадження".
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана Постанова ВП №8065300 від 18.04.2013 р. є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні 03.06.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2008 року в справі № 12/61 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнаний протиправним та скасований наказ МВС України від 29.11.2007 року №1561 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1; визнаний протиправним та скасований наказ МВС України від 18.12.2007 року №1686 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України; поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України в апараті Міністерства внутрішніх справ України з 18.12.2007 року; зобов'язано МВС України призначити ОСОБА_1 на посаду у відповідності до вимог п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114; зобов'язано МВС України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2007 року по 23.05.2008 року згідно із п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України в апараті Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання призначення на посаді у відповідності до вимог п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 допущена до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2008 р. №12/61 було скасовано, у задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24 листопада 2009 року Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. скасовано, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2008 р. № 12/61 - залишено в силі.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 04.07.2008 року відкрито виконавче провадження ВП №8065300 по примусовому виконанню виконавчого листа №12/61, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 26.05.2008 р., про поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України в апараті Міністерства внутрішніх справ України з 18.12.2007 року; зобов'язання МВС України призначити ОСОБА_1 на посаду у відповідності до вимог п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про накладення штрафу ВП №8065300 від 27.12.2010 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, накладено на Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 340,00 грн.
18 квітня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Рагімовою А.Н. була прийнята Постанова про накладення штрафу ВП №8065300 (надалі - Постанова ВП №8065300 від 18.04.2013 р.), якою за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накладено на Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 680,00 грн.
У мотивувальній частині Постанови ВП №8065300 від 18.04.2013 р. відповідачем зазначено, що заявами від 28.03.2012 р. № 12/6-901, від 02.07.2012 р. № 12/6-1793, від 11.12.2012 р. № 12/6-3355 та від 18.02.2013 р. № 12/6-656 Міністерство внутрішніх справ України просить закрити виконавче провадження як фактично виконане, посилаючись на. Наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 з 29.09.2010 року, проте, як рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 12/61, на підставі якого 23.05.2008 року видано виконавчий лист, передбачає поновлення стягувача на посаді з 18.12.2007 р., а тому, рішення суду боржником не виконано у спосіб та порядок, встановлений виконавчим документом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно вимог статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2008 року в справі № 12/61 Міністерством внутрішніх справ України були винесені наступні накази по особовому складу:
- №1292 о/с від 07.08.2008 року, яким скасовано Наказ МВС від 29 листопада 2007 року №1561 о/с „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" та скасовано пункт наказу МВС від 18 грудня 2007 року №1686 о/с у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), вважати його таким, що перебуває в розпорядженні МВС України;
- №1129 о/с від 29.06.2010 року, яким призначено полковника міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) заступником начальника організаційно-аналітичного управління - начальником відділу контролю та оперативно-аналітичної роботи Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків з посадовим окладом 1750 гривень, установивши йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 (наказ МВС від 31.12.2007 № 499) надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків;
- №38 від 19.01.2011 року, яким призначено полковника міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) заступником начальника Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю з посадовим окладом 1650 гривень, установивши йому відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року №3720-XII надбавку за роботу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю в розмірі 20 відсотків, звільнивши його з посади заступника начальника організаційно-аналітичного управління - начальника відділу контролю та оперативно-аналітичної роботи Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків, з 29 вересня 2010 року.
Судом встановлено, що 21.01.2011 року був складений Акт про виконання рішення суду, поновлення на посаді та фактичного допуску до роботи ОСОБА_1 №18/7-250.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010 року, за заявою ОСОБА_1 роз'яснено порядок виконання Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2008 року, зокрема зазначено, що відповідно до п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, ОСОБА_1 повинен бути призначений на посаду заступника начальника служби внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України або на рівнозначну посаду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 у справі 12/61 (2а-7288/07) резолютивна частина ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2010 р. була змінена та роз'яснено, що ОСОБА_1 повинен бути призначений на посаду заступника начальника служби внутрішньої безпеки МВС України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз'яснення Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2008 року, якою позивач просить суд роз'яснити судове рішення від 23.05.2008 року, а саме, з якої дати необхідно поновити його на посаді заступника начальника Служби внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2011 року в справі №12/61 роз'яснено, що ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді заступника начальника Служби внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України з 18.12.2007 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі 12/61 скасовано Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2011 та справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 року в справі №12/61 у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Суд звертає увагу, що резолютивна частина постанови Окружного адміністративного суду міста Києва не містить зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді заступника начальника Служби внутрішньої безпеки МВС України, оскільки містить зобов'язання призначити позивача на відповідну посаду.
Зміст понять «поновлення на посаді» та «призначення на посаду» за своєю суттю не є тотожними поняттями.
До того ж, проходження публічної служби, зокрема, в органах внутрішніх справ України має свою специфіку. Так, наприклад, проходження особою служби в органах внутрішніх справ України може мати місце навіть у разі звільнення цієї особи з відповідної посади, що мало місце у випадку з ОСОБА_1
Так, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2008 року встановлено, що наказом МВС України від 12 червня 2007 року № 767 о/с ОСОБА_1 зараховано в розпорядження МВС, увільнивши його від посади заступника начальника Департаменту - начальника територіального оперативного управління Департаменту внутрішньої безпеки.
За висновком суду поновлення позивача на виконання судового рішення на службі в органах внутрішніх справ України з 18 грудня 2007 року не зумовлює його поновлення з цієї ж дати на будь-якій посаді. Наведене обґрунтовується тим, що з 12 червня 2007 року, тобто після виведення у розпорядження і звільнення з посади відповідно до наказу МВС України від 12 червня 2007 року № 767 о/с, та до 18 грудня 2007 року, тобто звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України відповідно до наказу МВС України від 18 грудня 2007 року № 1686 о/с, ОСОБА_1 жодної посади в органах внутрішніх справ України не обіймав.
Пунктом 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ УРСР відповідно до його компетенції. Водночас зазначено низку обставин, які необхідно враховувати при призначенні особи на посаду.
Аналіз змісту пункту 40 Положення свідчить, що визначення дати призначення особи на відповідну посаду є дискреційними повноваженнями МВС України.
Відтак, зобов'язуючи МВС України призначити ОСОБА_1 на відповідну посаду у відповідності до вимог пункту 40 Положення та не зазначаючи при цьому конкретної дати, суд виходив із того, що невправі втручатися в дискреційні повноваження МВС України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач помилково ототожнював поняття «поновлення на службі» та «призначення на посаду», а тому дійшов помилкового висновку про обов'язок МВС України призначити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Служби внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України саме з 18.12.2007 року.
Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість винесення оскаржуваної Постанови про накладення штрафу ВП №8065300 від 18.04.2013 року
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 18 квітня 2013 року ВП №8065300 про накладення штрафу на Міністерство внутрішніх справ України за невиконання рішення суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко
Судді Т.О. Скочок
Д.А. Костенко