27 травня 2013 року 16:33 810/709/13-а
м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" (далі-позивач, товариство) до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001102301 та №0001112301 від 20.12.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Дівич Гора», ТОВ «Автобізнесгрупп» про поставку товарно-матеріальних цінностей. Позивач вважає, що податковим органом належним чином не досліджено первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та контрагентами. Позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаними контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Крім того, позивач не погоджується з твердженням відповідача про віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за травень 2012 року за незареєстрованих в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податковими накладними по взаємовідносинах із ТОВ «Автобізнесгрупп», оскільки податкові накладні внесені до Єдиного реєстру податкових накладних під номерами 3 та 4 відповідно на ті ж суми, що жодним чином не впливає на нарахування розміру податків та їх сплати до бюджету. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що податковий кредит позивача формувався за рахунок контрагентів-постачальників, які за інформацією відділу податкової міліції зареєстровані на підставних осіб, без їх відома та власного волевиявлення. Результати перевірок цих контрагентів позивача є підтвердженням того, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Дівич Гора», ТОВ «Автобізнесгрупп» не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». У зв'язку з цим у ТОВ «Красилівський ливарний завод» відсутнє право на податковий кредит та валові витрати по операціях з ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Дівич Гора», ТОВ «Автобізнесгрупп». Тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Красилівський ливарний завод» є юридичною особою, що зареєстрована 29.09.2009 Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області. Платником податку на додану вартість товариство зареєстровано 08.10.2009 Рокитнянською МДПІ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера Драйф» є юридичною особою, що зареєстрована 14.03.2011 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області. На податковому обліку перебуває з 15.03.2011 у Бориспільській ОДПІ та має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 04.07.2011.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівич-Гора», товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Твінс» є юридичними особами.
На підставі направлень від 25.10.2012 №87, №88 та від 01.11.2012 №92, відповідно до наказу №170 від 19.10.2012 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КЛЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт від 21.12.2012 за №28/230-36500140, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 1003205 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 р. - 12741 грн., за 3 квартал 2011 р. - 27396 грн., за 4 квартал 2011 р. - 412216 грн., за 1 квартал 2012 р. - 414516 грн., за 2 квартал 2012 р. - 115082 грн., за 3 квартал 2012 р., - 21254 грн.; пп.14.1.36, пп.14.1.27, пп.14.1.3, пп.14.1.97, п.14.1 ст.14, п.198.1, п198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.8, п.201.10 ст.201 ПК України, п.4.5 ст.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження нарахування податку на додану вартість всього на загальну суму 1077729 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2010 р. - 6412 грн., травень 2010 р. - 19983 грн., червень 2010 р. - 15740 грн., серпень 2010 р. - 5000 грн., вересень 2010 р. - 15954 грн., січень 2011 р. - 28885 грн., квітень 2011 р. - 2024 грн., травень 2011 р. - 757 грн., червень 2011 р. - 8298 грн., липень 2011 р. - 4682 грн., серпень 2011 р. - 5766 грн., вересень 2011 р. - 13679 грн., жовтень 2011 р. - 2364 грн., листопад 2011 р. - 196443 грн., грудень 2011 р. - 159042 грн., січень 2012 р. - 179346 грн., лютий 2012 р. - 173778 грн., березень 2012 р. - 41654 грн., квітень 2012 р. -71128 грн., травень 2012 р. - 79090 грн., червень 2012 р. - 5389 грн., липень 2012 р. - 7849 грн., серпень 2012 р. - 26893 грн., вересень 2012 р. - 7573 грн.
При проведенні перевірки податковим органом використано первинні документи позивача; акти та матеріали інших податкових органів, у т.ч. листа від ГВПМ Білоцерківської ОДПІ за №4123/7/07-50 від 09.11.2012 з поясненнями директора ТОВ «Гера Драйф» Кузьміна А.В., директора ТОВ «Гранд Твінс» Шабатенка О.В. та з висновком спеціаліста від 10.11.2012 №616 про проведення експертного дослідження підписів. Також від ДПІ у Обухівському районі надійшов акт за №267/220/33646535 від 14.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дівич Гора» за січень - липень 2012 р. з поясненими директора підприємства Кундиса Є.В. та з висновком спеціаліста про проведення експертного дослідження підписів.
Згідно з отриманими відповідачем матеріалами по ТОВ «Гера Драйф» у своєму поясненні директор ТОВ «Гера Драйф» Кузьмін А.В. вказав, що коштів від ТОВ «Красилівський ливарний завод» не отримував, поставку ТМЦ, виконання робіт, надання послуг для даного підприємства не виконував. Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області за №616 від 10.11.2012 підпис від імені Кузьміна A.B. в договорі поставки №02/11-1 від 02.11.2011, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних виконаний не гр. Кузьміним А.В., а іншою особою.
Відповідно до отриманих відповідачем матеріалів по відпрацюванню ТОВ «Гранд Твінс» у своєму поясненні директор ТОВ «Гранд Твінс» Шабатенко О.В. повідомив, що не причетний до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гранд Твінс». Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області за №616 від 10.11.2012 підпис від імені Шабатенко О.В. в податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних виконаний не гр. Шабатенко О.В., а іншою особою.
Відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дівич Гора» за січень-липень 2012 р., матеріалів, що ДПІ в Обухівському районі по відпрацюванню ТОВ «Дівич Гора», які надійшли від ГВПМ Білоцерківської ОДПІ листом за №4123/7/07-50 від 09.11.2012, встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Чисельність працюючих ТОВ «Дівич Гора» - 1 чол. Під час перевірки використана інформація ВПМ ДПІ в Обухівському районі, якою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Дівич-Гора» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень. Згідно з висновком спеціаліста №377 від 13.08.2012 підписи, які виконані гр. Кундис Є.В. в адресних даних платника податків від 23.01.2012; інформації про засновників; довіреностях №02-Д від 09.02.2012 та №01-Д від 18.01.2012; заяві №02 від 24.01.2012 виконані не гр. Кундис Є.В., а іншою особою.
У зв'язку з цим податковим органом зроблено висновок, що товарно-матеріальні цінності фактично не поставлялися, а придбання таких товарів позивачем не відбулося. З урахуванням усіх пояснень та висновків експертиз видаткові накладні, податкові накладні, складені від імені ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» не можуть слугувати документом, який підтверджує право ТОВ «Красилівський ливарний завод» на включення цих коштів до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Угоди, нібито укладені ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» з підприємствами продавцями та покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки вони є безтоварними і спрямованими на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до податкового органу письмові заперечення. Висновком від 14.12.2012 податковий орган висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі Акту перевірки від 21.11.2012 №28/220/36500140 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001112301 від 20.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 1336181 грн., у тому числі за основним платежем - 1077729 грн., за штрафними санкціями - 258452 грн., та №0001102301 від 20.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 1140919 грн., у тому числі за основним платежем - 1003205 грн., за штрафними санкціями - 137714 грн.
Не погодившись з податковим повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Київській області від 26.02.2013 залишено без розгляду скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення.
Матеріалами справи встановлено, що 02.11.2011 ТОВ «Красилівський ливарний завод» (покупець) укладено договір поставки №02/11-1 з ТОВ «Гера Драйф» (продавець). Предметом договору є поставка покупцю товару з найменуваннями, ціною та кількістю, зазначеними та узгодженими в накладних, що є невід'ємними частинами договору.
Оплата по договору здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Гера Драйф», що підтверджується виписками з особового рахунку товариства.
Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с. 118-249, т.2 а.с.1-2) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.
ТОВ «Красилівський ливарний завод» (покупець) 01.11.2011 укладено договір поставки №01/11-1 з ТОВ «Гранд Твінс» (продавець). Предметом договору є поставка покупцю товару з найменуваннями, ціною та кількістю, зазначеними та узгодженими в накладних, що є невід'ємними частинами договору.
Оплата за договором здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки перевізника - ТОВ «Гранд Твінс», що підтверджується виписками з особового рахунку товариства.
Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с. 7-18) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.
11 квітня 2012 р. ТОВ «Красилівський ливарний завод» (покупець) укладено договір поставки №1104/01 з ТОВ «Дівич-Гора» (продавець). Предметом договору є поставка покупцю товару з найменуваннями, ціною та кількістю, зазначеними та узгодженими в накладних, що є невід'ємними частинами договору.
Оплата за договором здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки перевізника - ТОВ «Дівич-Гора», що підтверджується виписками з особового рахунку товариства.
Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с. 21-59) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.
Отримання позивачем продукції (кокс ливарний, дизпаливо та паливо дизельне підвищеної якості) від ТОВ «Автобізнесгрупп», ПМВКП «Лан», ТОВ «Бел Оіл» підтверджується двома рахунками-фактурами, двома видатковими накладними та 43 податковими накладними (т.2 а.с. 72-118).
Факт отримання товару особою для перевезення від контрагентів до позивача підтверджується наданими позивачем довіреностями на осіб, які здійснювали перевезення товару (т.2 а.с. 126-133), а також підтверджується технічними паспортами автомобілів IVECO та напівпричепа KOGEL, наданими відомостями про технічні характеристики напівпричепа KOGEL.
На підтвердження факту зберігання товару у позивача, товариством надано договір оренди №449 від 08.10.2009, укладений між позивачем та ВАТ «Красилівський машинобудівний завод», на оренду у строкове платне користування приміщення ливарної дільниці; договір оренди обладнання №450 від 08.10.2009, укладений між позивачем та ВАТ «Красилівський машинобудівний завод» на оренду у строкове платне користування обладнання, визначеного додатком №1 цього договору. До договору оренди обладнання додавався додаток №1; договір про надання послуг від 10.10.2009, укладений між позивачем та ВАТ «Красилівський машинобудівний завод». Передача обладнання в оренду позивачу підтверджується складеним актом №1 його приймання-передачі. Наявність у позивача необхідних основних фондів та руху отриманих товарів по підприємству підтверджується наданою позивачем випискою з книги про основні засоби та про рух матерів по складу.
Наявність у позивача необхідних трудових ресурсів, кількість працюючих осіб підтверджується довідкою форми №1ДФ (т.2 а.с. 145-159).
Подальша реалізація позивачем отриманої продукції підтверджується реєстрами на відвантаження готової продукції за період з 01.10.2011 по 30.06.2012 та податковими накладними, оформленими у зв'язку з відвантаженням готової продукції контрагентам позивача (т. 3 а.с. 230-246, т.4 а.с. 1-56).
Судом досліджено наданий позивачем висновок №28/4/02-13 експертного економічного дослідження від 26.02.2013 експерта економіста Бекетової Л.Д. щодо підтвердження висновку Акту від 21.11.2012 №28/230-36500140 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «КЛЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.09.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 29.09.2009 року по 30.09.2012 року». Експертом встановлено, що висновок акту від 21.11.2012 №28/230-36500140 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «КЛЗ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.09.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 29.09.2009 року по 30.09.2012 року» щодо зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість та зменшення витрат ТОВ «КЛЗ» по взаємовідносинам з ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс» та ТОВ «Девіч Гора» та донарахування податку на додану вартість в розмірі 825925 грн. та податку на прибуток в розмірі 901875 грн. нормативно та документально не підтверджується.
Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагентів - ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора», та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.
Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.
Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).
Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.
Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» за 2011-2012 р.р., які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.
Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, факт поставки товарів між позивачем та вказаними контрагентами - ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.
При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» на час вчинення цих правочинів.
Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно з п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора», які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2011-2012 рр.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних ці контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Судом досліджено реєстри виданих та отриманих податкових накладних, з яких вбачається, що оформлені по взаємовідносинах з ТОВ «Автобізнесгрупп» податкові накладні № 1 від 07.05.2012 на суму ПДВ - 22545 грн. та №2 від 08.05.2012 на суму ПДВ - 20565 грн. були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних під номерами 3 та 4 на ті ж суми.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість, визначені по взаємовідносинах з ТОВ «Автобізнесгрупп» у податкових накладних № 1 від 07.05.2012 на суму ПДВ - 22545 грн. та №2 від 08.05.2012 на суму ПДВ - 20565 грн. зі складу податкового кредиту відповідного періоду, оскільки з дати виписки вказаних податкових накладних не минув 365-денний термін.
Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.
Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.
Надаючи правову оцінку твердженням податкового органу про те, що фіктивність укладених правочинів підтверджується вищенаведеними експертними висновками спеціаліста, суд виходить з наступного. Вказані експертні висновки є письмовими дослідженнями спеціаліста, які виконано ним на підставі письмових звернень органів податкової міліції. Відтак, статус таких висновків та порядок їх використання, перевірки і підтвердження визначається кримінально-процесуальним законодавством України. При цьому суд зазначає, що ці висновки не є належними і допустимими доказами у справі ні в розумінні ст.ст. 65, 75 КПК України (1961 р.), ні в розумінні ст.ст. 84-86 КПК України (2012 р.). Так, їх проведено до порушення кримінальної справи, у цих висновках не зазначено, що експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, та, крім того, предметом дослідження окремих з цих висновків були інші документи, ніж ті, що є предметом дослідження у цій адміністративній справі. З урахуванням наведеного суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до вимог КПК України ці документи містять лише попередньо встановлену дослідчою перевіркою інформацію, при цьому станом на день судового розгляду цієї адміністративної справи відомості щодо порушення кримінальної справи на підставі вказаних висновків та результатів її судового розгляду, підтверджені вироку суду, який набрав законної сили, немає, а тому зазначені висновки не було перевірено у ході кримінального провадження і вони не набрали статусу доказів у кримінальній справі, відтак не є належними і допустимими доказами і в розумінні ст.ст. 69-70 КАС України.
Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» та ТОВ «Автобізнесгрупп», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.14.1.36, пп.14.1.27, пп.14.1.3, пп.14.1.97, п.14.1 ст.14, п.198.1, п198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.8, п.201.10 ст.201 ПК України, п.4.5 ст.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Дівич Гора» та ТОВ «Автобізнесгрупп» за період 2011-2012 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001102301 та №0001112301 від 20.12.2012, видані Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 травня 2013 р.