Справа № 1519/ 11804/2012
21 червня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Святецькій І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Одеській завод будівельно-обробних машин» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Одеській завод будівельно-обробних машин» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, посилаючись на те, що в період з 25.12.2001 року по 15.11.2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі. Згідно наказу № 33 -К від 15.11.2011 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням та йому виплачена заробітна плата по день звільнення. Оскільки, на час звільнення ОСОБА_1 відповідачем не виплачений належний йому розрахунок при звільненні, який складається з грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за дев'ять років десять місяців та десять днів, він вимушений звернутися з наступним позовом до суду. Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та в остаточній редакції позову просив суд стягнути з відповідача на його користь такі суми: 7409 гривень 28 копійок - компенсацію за невикористані щорічні відпустки, 14925,40 гривень - суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду у розмірі -2000 гривень, а всього 24334 гривні 28 копійок.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав та показав суду, що працював на підприємстві ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» з 25.12.2001 року по 15.11.2011 року. При звільненні йому була виплачена заробітна плата за час роботи у листопаді до 15.11.2011 року та заборгованість по заробітній платі, яка утворилася за період роботи у 2011 році. При звільненні на підприємстві по відомості він отримав - 2884 ,52 гривень, та вважає що до цієї суми увійшла заробітна плата за листопад 2011 року тобто по 15.11.2011 року та заборгованість по заробітній платі, яку відповідач йому заборгував за 2011 рік. Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Одеській завод будівельно-обробних машин» на його користь - 7409,28 гривень суму компенсації за невикористані щорічні відпустки, 14925,40 гривень - суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 16.11.2011 року по 07.07.2013 року, 2000 гривень - моральної шкоди, всього 24334 гривні 28 копійок. Позивач, обґрунтовував свої вимоги в частині відшкодування моральної шкоди тим, що він розраховував отримати всі належні йому виплати ще при звільнені, які планував витратити на санаторно-курортне лікування своєї родини. Однак, замість реалізації своїх намірів, він вимушений був постійно усно та письмово звертатися до керівництва підприємства с проханням виплатити належні йому гроші при звільненні. Крім того позивач зазначав, що він звертався до Територіальної державної інспекції праці в Одеській області зі скаргою на дії посадових осіб ВАТ «Одеській завод будівельно-обробних машин», але це не ніяк не вплинуло на дії відповідача. Такі незаконні дії відповідача примусили його нервувати, постійно принижуватися, відвідувати посадових осіб підприємства с проханням розрахуватися з ним, звертатися до інших інстанцій, і наприкінці подати позов до суду. Вважає, що незаконні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, стягнення якої передбачено статтею 237-1 КЗпП України.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та показав суду, що позивач дійсно працював на підприємстві з 25.12.2001 року по 15.11.2011 року, отримував заробітну плату, заборгованостей не мав. ОСОБА_1 в період з роботи з 25.12.2001 року по 25.12.2007 року постійно надавалися щорічні відпустки, що підтверджується наданими до суду документами, а саме: наказами про надання відпусток, табелями обліку робочого часу за зазначений період, розрахунковими листками. Представник відповідача пояснив, що дійсно з 25.12.2007 року по 15.11.2011 року ОСОБА_1 не надавалися щорічні відпустки, але при звільненні йому нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 25.12.2007 року по 15.11.2011 року тривалістю 94 календарних днів. Виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за 94 календарних дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі -2884 гривні 52 копійки підтверджується відомістю на виплату грошей № СФ-0000021 за листопад 2011 року, в якій позивач розписався особисто. З зазначених вище підстав представник ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, надавши належну правову оцінку виниклим між сторонами по справі правовідносинам, провіривши необхідні розрахунки, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 25 грудня 2001 року був прийнятий на роботу електромонтером у ВАТ « Одеській завод БОМ», що підтверджується наказом № 435 К від 24 грудня 2001 року.
Відповідно до наказу № 33-К ВАТ «БОМ» про припинення трудового договору, ОСОБА_1 електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання звільнений з роботи 15 листопада 2011 року, за власним бажанням, ст.38 КЗпП України. Викладені обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 де під порядковим номером 41 значиться запис « звільнений за власним бажанням відповідно до вимог статті 38 КЗпП України» наказ № 33-К від 15.11.2011 року, яка скріплена печаткою підприємства ВАТ «Одеський завод БОМ».
Згідно статі 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
В силу статі 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статі строк виплатити не оспорювану ним суму. Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення компенсації за дні невикористаних відпусток, суд звернув увагу на наступне.
Як передбачає стаття 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Згідно ст.75 ч.1 КЗпП України, ст.6 ч.1 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується від дня укладення трудового договору.
Згідно статі 83 ч.1 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Позиція сторони позивача ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 не використано щорічні відпустки майже за дев'ять років десять місяців та десять днів праці, тобто за період роботи на підприємстві з 25.12.2001 року по 15.11.2011 року.
Разом з тим, з твердженням позивача суд не погоджується, тому що представником відповідача подані до суду належним чином завірені копії документів, підтверджуючих надання ОСОБА_1 щорічних відпусток за період роботи з 25.12.2001 року по 25.12.2007 року, а саме: копія наказу № 381 К від 27 листопада 2002 року про надання ОСОБА_1 частину чергової відпустки за період роботи з 25.12.2001 року по 25.12.2002 року тривалістю 10 днів з 08.12.2002 року по 17.12.2002 року; копія наказу № 151-К від 13.06.2003 року про надання позивачу чергової відпустки за період роботи з 25.12.2002 року по 25.12.2003 року в кількості 24 календарних днів, а також 14 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 25.12.2001 року по 25.12.2002 року, всього надано 38 календарних днів відпустки з 24 червня по 01 серпня 2003 року включно; копія наказу № 240-к від 01 грудня 2004 року про надання ОСОБА_1 чергової відпустки за період роботи з 25.12.2003 року по 25.12.2004 року тривалістю 24 календарних днів з 01.12.2004 року по 24.12.2004 року включно, копія наказу № 213-К від 08.12.2005 року про надання ОСОБА_1 щорічної відпустки за період роботи з 25.12.2004 року по 25.12.2005 року у кількості 24 календарних днів з 08.12.2005 року по 31.12.2005 року включно, копія наказу № 221-К від 07 грудня 2006 року про надання ОСОБА_1 щорічної відпустки за період роботи з 25.12.2005 року по 25.12.2006 року у кількості 24 календарних днів, з 07 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року включно, копія наказу № 199-к від 03 грудня 2007 року про надання відпустки ОСОБА_1 за період роботи з 25.12.2006 року по 25.12.2007 року в кількості 24 календарних днів з 02 грудня 2007 року по 25 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом.
Досліджені в ході розгляду справи, належним чином завірені копії наказів про надання відпусток позивачу, судом враховуються як докази, що підтверджують заперечення на позов представника відповідача в тієї частині що позивачу за період роботи з 25.12.2001 року по 25.12.2007 року щорічні відпустки надавалися у відповідності з діючим законодавством. Суд вважає зазначені копії документів належними та допустимими доказами, тому вони містять інформацію щодо предмета доказування та одержані в порядку встановленому законодавством України. Представлені накази про відпустки підписані керівниками підприємства відповідача, працюючими на підприємстві у різні роки, накази містять оригінальні підписи цих посадових осіб.
Надання щорічних відпусток ОСОБА_1 у зазначений час також підтверджується представленими до суду табелями обліку робочого часу та розрахунковими листками за грудень 2002 року, за липень 2002 року, за серпень 2003 року, за грудень 2004 року, за грудень 2005 року, за грудень 2006 року, за грудень 2007 року. З цих підстав суд вважає, що за період роботи з 25.12.2001 рок по 25.12.2007 рік позивачу надавалися щорічні відпустки у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні також встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 з роботи, тобто 15.11.2011 року, йому підлягала до виплати грошова компенсація за 94 календарних дня невикористаних щорічних відпусток.
Як вбачається з розрахункового листка по заробітній платі ОСОБА_1 за листопад 2011 року, його посадовий оклад складає - 995 гривень в місяць. В даному листі відображені вид нарахування - сума, вид утримання - сума. У листопаді 2011 року ОСОБА_1 нараховані оклад - 497,50 гривень, відпускні - 3,066 гривень 28 копійок. Всього нарахована сума - 3563 гривні 78 копійок. В листі зазначена заборгованість підприємства на початок місяця, яка складається з суми - 875 гривень 93 копійок. Далі вказано, що належить до виплати 3760 гривень 45 копійок, виплачено протягом місяця - 875,93 копійок. Заборгованість підприємства на кінець місяця - 2884 гривні 52 копійки.
ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на тому , що відпускні нараховані у розмірі 3,066 гривень він не отримував, а грошові кошти у розмірі 2884 гривні 52 копійки які він отримав згідно відомості на виплату грошей № СФ -0000021за листопад 2011 року, це його заробітна плата за листопад та розрахунок заборгованості підприємства перед ним по заробітній платі, яка утворилася за відпрацьований ним 2011 рік, з якою підприємство розрахувалося при його звільненні. Представник відповідача категорично заперечував проти пояснень ОСОБА_1 доводячи протилежне, а саме що підприємство на момент звільнення ОСОБА_1 не мало заборгованості перед ним по заробітній платі, а гроші які підлягали виплаті при звільненні - були саме компенсацією за невикористані 94 календарних дня щорічних відпусток.
Для перевірки доводів сторін за їх клопотанням судом у ВАТ «Одеський завод БОМ» витребувані всі відомості щодо отримання ОСОБА_1 заробітної плати за 2011 рік.
Як вбачається з розрахункових документів представлених до суду у 2011 році позивачем за відпрацьований період з 01 січня 2011 року по 15 листопада 2011 року була отримана заробітна плата у загальному розмірі - 8583, 64 гривні.
Представником ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» до суду надані копії платіжних відомостей про отримання позивачем заробітної плати, які він підписував особисто, а саме: платіжна відомість № СФ-0000002 за січень 2011 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав - 430,00 гривень, платіжна відомість № СФ - 0000003, згідно якої за січень 2011 року отримано - 413,55 гривень, платіжна відомість № СФ - 0000005 за лютий 2011 року за якою ОСОБА_1 отримав - 430,00 гривень, за платіжна відомість № СФ-0000007 за лютий 2011 року за якою позивач отримав - 413,55 гривень, платіжна відомість № СФ 0000008 за березень за якою отримано - 430,00 гривень, платіжна відомість № СФ 0000009 за березень за якою отримано - 413,55 гривень, платіжна відомість № СФ 0000013 за квітень за якою отримано - 859,74 гривень, платіжна відомість № СФ 0000014 за травень за якою отримано - 859,74 гривень, платіжна відомість № СФ 0000016 за червень де позивачем отримано - 859,74 гривень, платіжна відомість № 0000017 за липень 2011 року за якою ОСОБА_1 отримано - 859,74 гривень, платіжна відомість № 0000018 за якою позивачем отримано у серпні 2011 року -869,05 гривень, платіжна відомість № СФ 0000019 згідно з якою у вересні ОСОБА_1 отримав - 869,06 гривень, платіжна відомість № СФ 0000020 згідно з якою позивачем за жовтень отримано - 875,93 гривень.
В ході розгляду справи сторонами не заперечувалося що позивач працюючи на ВАТ «Одеський завод Будівельно-обробних машин» отримував мінімальну заробітну плату передбачену Законом України «Про державний бюджет», а тому саме із розрахунку отримання мінімальної заробітної плати позивачем зроблені всі інші розрахунки щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток.
Як вбачається зі статі 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» законодавством встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі : з 1 січня -941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня -1004 гривні.
З цих підстав суд робить висновок про те, що позивачу ОСОБА_1 за роботу у ВАТ «Одеський завод БОМ» з 01.01.2011 року по 15.11. 2011 року повинна була бути нарахована мінімальна заробітна плата у розмірі - 10060 гривень 50 копійок, а з відрахуванням податку на прибуток з фізичних осіб сума отриманої ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі - 8583, 64 гривні в повному обсязі відповідає вимогам трудового законодавства.
З цих підстав суд вважає недоведеною правову позицію позивача, що отримана ним за відомістю № СФ 0000021 від 29.12.2011 року грошова сума у розмірі -2884 гривні 52 копійки є саме заборгованістю по заробітній платі за 2011 рік, яку мало підприємство перед ним на час звільнення.
Під час судового розгляду також встановлено, що за ініціативою позивача та інших працівників підприємства, які звільнилася з роботи та не погодилися з розрахунком при звільненні, Територіальною державною інспекцією праці у Одеській області була проведена перевірка додержання законодавства про працю Відкритим акціонерним Товариством «Одеський завод будівельно-обробних машин». Перевірка проводилася головним державним інспектором праці Лящук Н.І. за участю головного бухгалтера ОСОБА_3 з відома керівника на підставі виконання службових обов'язків, згідно Положення про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 за дорученням прокуратури міста Одеси.
Як вбачається з акту перевірки № 15-01-071/0020 від 18.01.2012 року, складеного державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Одеській області Лящук Н.І., перевіркою встановлено, що на Товаристві порушуються вимоги статі 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних працівнику від підприємства сум в день звільнення. Перевіркою встановлено, що електромонтер ОСОБА_1 звільнений 15.11.2011 року за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Належні при звільненні суми виплачені працівнику не в день звільнення ( відомість на виплату грошей № СФ -0000021 за листопад 2011 року від 29.12.2011 року). Перевіркою також встановлено, що ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 25.12.2007 року по 15.11.2011 року 94 календарних дня. Вищенаведене свідчить про порушення вимог ч. 5 статі 80 КЗпП України щодо заборони не надання відпустки повної тривалості протягом двох років підряд. Інших порушень Територіальна державна інспекція праці у Одеській області не виявила.
Як вбачається з листа ВАТ «Одеський завод БОМ», який складався при звільненні позивача, ОСОБА_1 працював електромонтером на підприємстві звільнений 15 листопада 2011 року за статтею 38 КЗпП України , наказ про звільнення № 33-К від 15.11.2011 року. На даному листі є підписи головного інженера - ОСОБА_4, головного бухгалтера -ОСОБА_3, служби безпеки - ОСОБА_5, директора ТОВ «Щит-Південь». Згідно даного листа ОСОБА_1 розрахована компенсація за невикористані відпустки за період з 25.12.2007 року по 25.12.2010 року кількість - 72 дня, та за період з 25.12.2010 року по 15.11.2011 року - кількість календарних днів - 22. Всього за розрахунками підприємства кількість днів невикористаної відпустки складає - 94 календарних днів. Згідно з даним та іншими розрахунковими документами позивачу нарахована до виплати сума за 94 календарних днів невикористаної відпустки із розрахунку - 32,62 гривні за один робочий день. Всього за 94 календарних днів нарахована компенсація у сумі - 3066 гривень 28 копійок.
Як вбачається з довідки про середню заробітну плату № 25 від 10.05.2012 року ОСОБА_1, видану ВАТ «Одеський завод БОМ», з травня по жовтень 2011 року сума нарахованої заробітної плати що враховується для розрахунку середньої заробітної плати за вказаний період складала 5893 гривні 04 копійки. Згідно з даною довідкою середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати, на кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за винятком календарних днів не відпрацьованих з поважних причин). За даною довідкою середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 у 2011 році складала 32 гривні 03 копійки.
З представленої до суду оборотно-сальдової відомості по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що головний бухгалтер ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» розрахував суму відпускних належних ОСОБА_1 за 94 календарних днів, враховуючи положення Постанови кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року.
Як зазначає п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 100 від 08 лютого 1995 року (надалі - Порядок), нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Світкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Суд перевіривши наданий представником відповідача розрахунок, вважає, що дії головного бухгалтера підприємства при розрахунку відпускних ОСОБА_1 в повному обсязі відповідають вимогам даної Постанови та у суду не виникає сумнівів щодо правильності наданих розрахунків.
Таким чином в ході розгляду справи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу на підприємстві ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» та наведених вище висновків суду, ОСОБА_1 не має права на грошову компенсацію невикористаних щорічних основних відпусток за будь-яких період часу.
В судовому засіданні також встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 отримав належні йому до виплати суми не вдень звільнення, 15.11.2011 року а 29.12.2011 року. З цих підстав суд робить висновок про те, що відповідачем порушені строки розрахунку з позивачем, тому за період від часу звільнення (з 15.11.2011 року) до дня фактичного розрахунку (до 29.12.2011 року) йому повинна бути виплачена середньомісячна заробітна плата. З цих підстав суд вважає, що з ВАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» підлягає стягненню грошова компенсація за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за один місяць та чотирнадцять днів у розмірі середньомісячної заробітної плати за весь час затримки розрахунку.
Суд розраховує розмір грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні враховуючи пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 100 від 08 лютого 1995 року, згідно якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з відомостей обліку робочого часу у місяцях, що передували звільненню, а саме у вересні 2011 року та у жовтні 2011 року ОСОБА_1 працював відповідно 176 та 168 годин. Згідно з Законом «Про державний бюджет України» у вересні 2011 року розмір мінімальної погодинної заробітної плати становить 5,77 гривень, у жовтні 2011 року -5,92 гривень.
Таким чином з урахуванням положень п. 8 Порядку, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на момент звільнення складала (176 х5,77 + 168х5,92 : 2) = 1005 гривень 04 копійки.
Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в статі 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який вносить рішення по суті спору.
Встановивши такі обставини, суд вбачає обґрунтованим виходити з того, що під час звільнення підприємство з затримкою на місяць та чотирнадцять днів провело з позивачем розрахунок, належної йому при звільненні компенсації за невикористані щорічні відпустки, тому, враховуючи дані обставини, за цей час підлягає стягненню з ВАТ «Одеський завод БОМ» грошова компенсація у розмірі 1507 гривень 56 копійок (1005 гривень 04 копійки + 502 гривні 52 копійки ).
В судовому засіданні також встановлено, що затримка розрахунку при звільненні позивача на один місяць та чотирнадцять днів завдала ОСОБА_1 моральної шкоди тому що він розраховував отримати всі належні йому виплати своєчасно, ще при звільнені 15.11.2011 року, які планував витратити на санаторно-курортне лікування своєї родини. Однак, замість реалізації своїх намірів, він вимушений був постійно усно та письмово звертатися до керівництва підприємства с проханням виплатити належні йому гроші. Крім того позивач з цього приводу звертався до Територіальної державної інспекції праці в Одеській області зі скаргою на дії посадових осіб ВАТ «Одеській завод будівельно-обробних машин», що також негативно вплинуло на його психоемоційний стан. Такі незаконні дії відповідача примусили його нервувати, постійно принижуватися, відвідувати посадових осіб підприємства с проханням розрахуватися з ним, звертатися до різних інстанцій та нарешті до суду. Розмір моральної шкоди суд оцінює в 500 гривень.
Керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 15, 57-60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України ст.ст. 38, 74, 75, 83, 94, 95, 116, 117, 237-1, 238 КЗпП України ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про відпустки», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Одеській завод будівельно-обробних машин» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за весь час затримки та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Одеській завод будівельно-обробних машин» на користь ОСОБА_1 1507 гривень (одну тисячу п'ятсот сім гривень) 56 копійки - суму середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні за весь час затримки; 500 гривень (п'ятсот) гривень - моральної шкоди, всього 2007 (дві тисячі сім) гривень 56 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Одеській завод будівельно-обробних машин» на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в десятиденний термін.
Головуючий: