Справа №784/2586/13 26.06.2013 26.06.2013 26.06.2013
Провадження №22-ц/784/2220/13 Суддя першої інстанції Яворська Н.І.
Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
26 червня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Данилової О.О., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Суслик Є.В.,
без участі осіб, які беруть участь у справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ,,Веселий Кут-III" (далі - ПОСП ,,Веселий Кут-III") на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ПОСП ,,Веселий Кут-III" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення,
12 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПОСП ,,Веселий Кут-III" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі Державного акту від 2 листопада 2004 року йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 8,55 га, розташована на території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.
З повідомлення Держземагенства йому стало відомо, що 10 вересня 2012 року зареєстровано договір оренди вказаної земельної ділянки, начебто укладений 1 лютого 2011 року між ним і відповідачем строком на 5 років.
Посилаючись на те, що згоди на укладення зазначеного договору оренди він не давав і його не підписував, позивач просив суд визнати недійсним указаний правочин і повернути йому спірну земельну ділянку.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2013 року позов задоволено. Спірний договір визнано недійсним ди та зобов'язано відповідача повернути зазначену земельну ділянку після збору врожаю 2013 року. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 115 грн. судового збору і 350 грн. витрат на правову допомогу та 196 грн. в доход держави витрат на проведення експертизи.
В апеляційній скарзі представник відповідача просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись при цьому на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права,.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи й дійшов вірного висновку що спірний правочин позивач не підписував, а тому він є недійсним.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 1 лютого 2011 року між сторонами був укладений строком на 5 років договір оренди земельної ділянки, площею 8,55 га, яка належить позивачу на праві власності за Державним актом від 2 листопада 2004 року.
10 вересня 2012 року вказаний договір оренди був зареєстрований Відділом Держземагенства у Снігурівському районі Миколаївської області.
Із матеріалів судово-почеркознавчої експертизи від 15 квітня 2013 року слідує, що підпис від імені ОСОБА_2 в спірному договорі оренди земельної ділянки виконаний не ним, а ОСОБА_3, співмешканкою позивача.
ОСОБА_3 підтвердила, що спірний договір підписала вона, а не позивач. Доказів того, що ця особа мала належні повноваження для підписання вказаного правочину, відповідач суду не надав.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст 203 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки оспорюваний договір оренди підписаний не позивачем, а іншою особою, яка не мала для цього необхідних повноважень, то наявні правові підстави для визнання недійсним цього правочину і повернення вказаної земельної ділянки позивачу.
Указаний висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та правильно застосованим нормам матеріального і процесуального права.
Посилання апелянта на отримання позивачем орендної плати за 2011 - 2012 роки не спростовує недійсність спірного договору оренди, оскільки він орендодавцем не був підписаний.
Згідно статей 79, 86 і 88 ЦПК України витрати,пов'язані із проведенням експертизи відносяться до судових витрат і спочатку кошти на оплату судової експертизи несе сторона, яка заявила клопотання про її проведення. А при ухваленні судового рішення суд проводить розподіл судових витрат між сторонами і присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення, з другої сторони понесені нею судові витрати.
Під час розгляду справи, за клопотанням позивача була проведена зазначена судово-почеркознавча експертиза, оплата за проведення якої не проводилась. Тому стягнення з відповідача в доход держави витрат, необхідних для проведення зазначеної експертизи, не суперечить вимогам ст. 15 Закону України ,,Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року (з наступними змінами) і спростовує доводи апеляції в цій частині.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ,,Веселий Кут-III" відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: