Дата документу 21.06.2013
Справа № 320/5244/13-к
Провадження 1-кп/320/261/13
21 червня 2013 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Іваненко О.В.,
при секретарі - Бєгушевій Л.В.,
за участю прокурора - Довгань М.А.,
потерпілої - ОСОБА_1
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013080140001757, які надійшли з обвинувальним актом, стосовно:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополя Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.164 КК України
ОСОБА_2, згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, виконавчий лист № 2-4671 від 26.12.2011 року, зобов'язаний до виплати аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму, щомісяця на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з 01.12.2011 року до його повноліття. Однак ОСОБА_2, в період часу з 01.12.2011 року по 01.05.2013 року, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Після попередження ОСОБА_2 про необхідність виконання рішення суду та можливості кримінальної відповідальності, продовжував ухилятися від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), аліменти не виплачував. Будучи працездатним заходів щодо працевлаштування не вживав, будь-якої іншої матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав. В результаті систематичної невиплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, утворилась заборгованість у розмірі 6912,00 гривень, що перевищує суму виплат по аліментах за шість місяців.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, виконавчий лист № 2-4671 від 26.12.2011 року, зобов'язаний до виплати аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму, щомісяця на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з 01.12.2011 року до його повноліття. Однак з 01.12.2011 року по 01.05.2013 року він не сплачував аліменти, оскільки в нього важке матеріальне становище, він не має постійного місця роботи. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що після розірвання шлюбу обвинувачений ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги у добровільному порядку на утримання сина не надавав, аліменти не сплачував. Інших претензій окрім несплачених аліментів до обвинуваченого у неї немає, просить суворо його не карати.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України, так як він вчинив злочин (кримінальне правопорушення), скоївши злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), дані про особу обвинуваченого: має постійне місце мешкання, раніше не судимий, позитивно характеризується з місця проживання, під час досудового та судового розслідування активно сприяв розкриттю злочину; думку потерпілої, яка просила не призначати йому суворе покарання; обставинами що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття; обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.164 КК України, та оскільки його виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим призначити йому покарання у вигляді громадських робіт.
Керуючись ст.ст.370, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги в Апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду О. В. Іваненко