Справа № 740/2262/13-ц
Провадження № 2/740/761/13
19 червня 2013 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд
Чернігівської області
В складі: головуючої судді Хандоги В.М.
секретаря Бережняк О.О., Марченко Ю.О.
за участю представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку звільненому працівникові,
позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 6758 грн.50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1000 гривень у відшкодування витрат за надання правової допомоги.
В своїх вимогах позивач посилається на те, що він з 01 квітня 1994 року по 03 листопада 2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом №29-к від 03 листопада 2011 року був звільнений за власним бажанням. При звільненні відповідач не виплатив всіх належних йому сум. Борг по заробітній платі на день звільнення склав суму 13 968 грн. 23 коп., на яку виданий судовий наказ №2-н-43 від 25 березня 2010року, та суму 9 024 грн. 03 коп., на яку виданий судовий наказ № 2-н-183 від 19 серпня 2011 року.
У зв"язку з затримкою розрахунку при звільненні він у 2012 році звертався до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 31 липня 2012 року його вимоги були задоволені і з відповідача стягнута середня заробітна плата за час затримки розрахунку за період з часу звільнення по час винесення рішення, тобто по 31 липня 2012 року в сумі 5406 грн.80 коп.
У травні 2013 року відповідач частково виплатив йому зарплату, а саме 13 968 грн.23 коп, але повного розрахунку не провів. З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача середню заробітну плату за затримку розрахунку за період з 31 липня 2012 року по день звернення до суду з даним позовом. При цьому, позивач надав розрахунок за яким середньомісячну зарплату на час звільнення яка на його думку становить 675грн.85 коп. в місяць, множить на 10 місяців затримки /з 31 липня 2012 року по 31 травня 2013 року/ внаслідок чого загальна сума, яка підлягає стягненню за затримку склала 6758 грн.50 коп. Позивач зазначає, що середня заробітна плата в розмірі 675 грн. 85 коп. визначена судом під час розгляду справи 31 липня 2012 року і тому в даній справі вона не підлягає доказуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позові. В подальшому уточнював суму позову. Останнім уточненням просить стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку, а саме з 01 серпня 2012 р. по 19 червня 2013 р. в сумі15 948 грн. 96 коп. (71,52 грн. середньоденного заробітку х 223 робочих дні = 15 948 грн. 96 коп.).
Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав, пояснивши, що позивач з приводу стягнення грошової компенсації за затримку виплати розрахунку уже звертався до суду з позовом. Суд 31 липня 2012 року задовольнив його вимоги, а тому він втратив право на отримання повторної компенсації.
Крім того представник відповідача вважає, що не можуть бути задоволені вимоги позивача ще й по тій причині, що 09 червня 2011 року господарським судом в Чернігівській області винесено ухвалу про банкрутство «Ніжинських лабораторій скануючих пристроїв» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено арбітражного керуючого. За таких підстав правовідносини боржника повинні регулюватися Законом України № 2343-ХХ11 «Про відновлення платиспроможності боржника, або визнання його банкрутом», яким передбачено недопустимість задоволення вимог кредиторів за виконавчими листами про стягнення неустойок та інших видів санкцій за невиконання грошових зобов»язань. Стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відповідач вважає одним із видів санкцій.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, приходить до висновків про необхідність задоволення уточнених вимог позивача з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач 03 листопада 2011 року був звільнений з роботи, згідно наказу №29-к (а.с.6). На момент його звільнення ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючи пристроїв» не провело остаточного розрахунку і не виплатило заробітну плату, що підтверджується судовими наказами №2-н-43 від 25 березня 2010року та № 2-н-183 від 19 серпня 2011 року.
З повідомлень Ніжинської державної виконавчої служби вбачається, що на даний час виконаний судовий наказ №2-н-43 про примусове стягнення боргу по зарплаті. Інший наказ знаходиться на виконанні /а.с.14-17/.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд, перевіряючи правильність розрахунку середньоденного заробітку позивача на день звільнення, керується абзацем 1 пункту 8 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, яким передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідки ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючи пристроїв» від 12 червня 2013 р /а.с. 27/ вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення становить: вересень -420,55 грн., жовтень -330,44 грн. Фактично відпрацьовано ним у вересні 6 робочих дні, у жовтні 4,5 робочих дня. З 19 вересня по 18 жовтня він перебував у відпустці.
Таким чином, суд визначив, що середньоденна заробітна плата позивача становить 71 грн. 52 коп. (420,55 грн. +330,44 грн. = 750,99 грн. : 10,5 робочих днів = 71,52 грн.), З цих підстав суд не бере до уваги сереньомісячну зарплату визначну у рішенні Ніжинського міськрайонного суду від 31 липня 2012 року.
Щодо періоду за який має бути стягнення середнього заробітку за прострочення виплати належних сум при звільненні, то він має бути обрахований з 1 серпня 2012 року/з наступного дня після ухвалення рішення судом у 2012році/ по 19 червня 2013 року/ дня постановлення цього рішення/.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.08.2011 року № 8515/0/14-11/13 кількість робочих днів за період з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року становить 108 днів.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13 кількість робочих днів за період з 01 січня 2013 року по 19 червня 2013 року становить 115 днів.
Таким чином, період прострочки виплати заборгованості з заробітної плати становить 223 робочих днів.
Отже, сума. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючи пристроїв» має виплатити ОСОБА_1 становить 15 948 грн. 96 коп. (71,52 грн. середньоденного заробітку х 223 робочих дні = 15 948 грн. 96 коп.).
Посилання представника відповідача на поширення дії мораторію у зв»язку з прийняттям рішення судом про банкрутство на вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права, враховуючи наступне.
Частиною 6 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Отже, оскільки між сторонами виник спір із приводу порушення підприємством законодавства про оплату праці з підстав, передбачених ст.ст.116, 117 КЗпП України, дія положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», щодо мораторію на ці правовідносини не поширюються.
Суд також вважає такими, що підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення 1000 грн. за надання правової допомоги. Зазначена сума витрат підтверджена квитанцією про її сплату та укладеним договором про надання правової допомоги. Спір вирішено на користь позивача
При подачі позову до суду позивача звільнено від сплати судового збору, то у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. ст.47,116,117 КЗпП України, ПКМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст.ст. 88, 208,214-215 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинські лабораторії скануючи пристроїв» на користь:
ОСОБА_1 15 948 (п»ятнадцять тисяч дев»ятсот сорок вісім) грн. 96 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 1 серпня 2012 року по 19 червня 2013 року та 1000 ( одну тисячу) гривень витрат на правову допомогу, а всього 16 948 (шістнадцять тисяч дев"ятсот сорок вісім) грн. 96 коп.;
держави 229 гривень 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.
.
Суддя В.М. Хандога