Справа №1519/15342/2012
Провадження №2/521/1185/13
30 травня 2013 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
при секретарі - Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, -
В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави.
В обґрунтування позову та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача вказує, що в 2011 році ОСОБА_1 доручила ОСОБА_2 відчуження від імені власника квартири в місті Чита (РФ) та сприяння в придбанні за виручені кошти квартири в місті Одесі.
Однак як зазначає позивач, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_2 відмовилась від придбання ОСОБА_1 нерухомості в місті Одесі та видачі виручених грошей власникові, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду. Уточнивши первісні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_2 суму грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі 602910,00 гривень.
Позивач ОСОБА_1 разом з представником у судове засідання з'явилась, заявлені підтримала, просила суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 разом з представником у судове засідання з'явилась, заявлені вимоги визнала, не заперечувала проти задоволення позову.
На підставі ст. 174 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У зв'язку з тим, що позивач від позову не відмовилась, а відповідач вимоги визнала у повному обсязі, суд вважає можливим прийняти визнання відповідачем даного позову та ухвалити рішення про його задоволення.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленість, за якою ОСОБА_2 зобов'язалась вчинити від імені та в інтересах ОСОБА_1 продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1, усі одержані від виконання зазначеного зобов'язання кошти передати власникові, а з моменту переїзду ОСОБА_1 до міста Одеси надати допомогу у придбанні особі житла за рахунок вказаних коштів.
На виконання зазначеної домовленості ОСОБА_1 було видано довіреність на ім'я ОСОБА_2, яка була посвідчена нотаріусом нотаріального округу міста Чита (РФ) ОСОБА_3, під реєстровим №2Д-1177 від 24 травня 2011 року.
В подальшому 30 травня 2011 року ОСОБА_1 було укладено з Читінським відділенням ВАТ «Ощадбанк Росії» договір банківського обслуговування №740000974507.
07 червня 2011 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_4 купила вказане майно і набула право власності на нього.
Як свідчить договір від 07 червня 2011 року, квартира була продана за 2100000,00 рублів, що виходячи з офіційного курсу гривні до російського рубля станом на дату продажу склало 602910,00 гривень. Гроші перераховані на вказаний рахунок.
Проте як свідчила сторона позивача, відповідач до теперішнього часу вказаного зобов'язання не виконала.
Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
З урахуванням даних норм закону, а також на підставі встановлених фактів по справі, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються положеннями цивільного закону про доручення.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ч.ч.1,2 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановив суд, відповідне зобов'язання не виконано, від повернення отриманих коштів відповідач в позасудовому порядку відмовилась.
Згідно ст. 1212 ч.ч.1,2 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1213 ч.ч.1,2 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином аналіз досліджених судом відомостей свідчить, що існує законне підґрунтя для задоволення відповідних вимог та за даним спором стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягає грошова сума в розмірі 602910,00 гривень, що є сумою вартості квартири, відчуженої ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1
Згідно ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору - у розмірі 3219,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, у розмірі 602910,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму оплаченого судового збору у розмірі 3219,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: