Справа №1519/3315/2012
Провадження №2/521/536/13
22 травня 2013 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
при секретарі - Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання укласти договір найму, -
В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання укласти договір найму.
В обґрунтування позову сторона позивачів вказує, що в 1959 року дружині ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - була надана квартира АДРЕСА_1, основним наймачем якої з лютого 1959 року був ОСОБА_2
Пізніше з 1978 року основним наймачем квартири стала донька ОСОБА_2 - ОСОБА_5, - яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після ОСОБА_5 основним наймачем стала онука ОСОБА_2 - ОСОБА_6, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Виходячи з викладеного ОСОБА_2 звернувся до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради з приводу оформлення договору найму на своє ім'я, однак заявникові було відмовлено. ОСОБА_2 вважає відмову адміністрації безпідставною, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. В процесі розгляду справи заявлені вимоги наряду з ОСОБА_2 підтримав ОСОБА_3, який є онуком ОСОБА_2 та свідчить, що також проживає за адресою спірної квартири.
Повноважний представник позивачів у судове засідання з'явилась, від імені та в інтересах осіб заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Повноважний представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради у відкрите судове засідання з'явився, від імені та в інтересах адміністрації заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивачів, дослідивши відповідний позов, письмові докази, представлені суду, надавши виниклим між сторонами по справі правовідносинам належну правову оцінку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову - виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що 05 жовтня 1958 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. було зареєстровано шлюб.
09 лютого 1959 року Одеською міською радою депутатів трудящих ОСОБА_4 була надана в користування квартира АДРЕСА_1, основним наймачем якої з 26 лютого 1959 року був ОСОБА_2
З березня 1978 року основним наймачем квартира стала донька ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 особа померла. Після смерті ОСОБА_5 основним наймачем стала онука ОСОБА_2 - ОСОБА_6, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 особа також померла.
Позивач ОСОБА_2 свідчить, що з 1959 року користується вказаною квартирою та звертався до адміністрації з проханням укласти договір найму, але заявникові було відмовлено.
Надаючи виниклим між сторонами належну правову оцінку, суд звернув увагу на наступне.
Згідно ст. 143 Конституції України територіальна громада міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 60 ч.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах що територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
В силу ст. 30 п.а, п.п.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначені в ст. 60 ч.5 повноваження, відносно розподілу та надання житла здійснює виконавчий орган міської ради. Згідно з Положенням про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженим Рішенням Одеської міської ради від 28 лютого 2011 року №384-VІ, райадміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій міського самоврядування на території відповідного адміністративного району міста Одеси, згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Як регламентує ст. 58 ч.1 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно ст. 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст. 42 ЖК УРСР, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Порядок взяття на облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов передбачений ст. 39 ЖК УРСР та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470.
В силу ст. 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», кожна особа повинна зареєструватися за місцем проживання.
Як регламентує ст. 65 ЖК УРСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб, вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Як роз'яснює п.п.13,14 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) Верховного Суду України від 26 травня 2001 року, оскільки за змістом статей 64, 65 ЖК наймач і члени сім'ї, що проживають разом з ним, набувають права користування одним жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, особа, яка вселилась до наймача як член сім'ї, не набуває права користування займаним ним жилим приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного чи громадського житлового фонду або якщо є інші докази того, що вона при цьому не змінювала свого постійного місця проживання (п.13). За змістом ст. 65 ЖК за особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім'ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизованому нею жилому приміщенні.
Проте суд встановив, що ОСОБА_2 з 20 липня 1994 року зареєстрований за адресою квартири АДРЕСА_2, про що свідчить зокрема відмітка в паспортному документі особи.
Згідно розпорядження органу приватизації №123566 від 28 травня 1998 року, вказана квартира була набута ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у власність в порядку приватизації. З документу випливає, що основним наймачем вказаної квартири є ОСОБА_2
Як свідчить свідоцтво про право власності від 28 травня 1998 року, видане УЖКГ Виконкому Одеської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження органу приватизації №123566 від 28 травня 1998 року, зареєстроване і записане у реєстраційну книгу за №16-5671, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві приватної власності. Майнові права набувачів належним чином зареєстровані в ОМБТІ та РОН, про що свідчить відмітка установи від 09 червня 1998 року.
Наведені обставини виключать можливість визнання ОСОБА_2 таким, що потребує поліпшення житлових умов. Не зважаючи на пропозиції суду в порядку ст. 10 ч.4 ЦПК України, доказів, які б свідчили про постійне проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі суду не представлено, заяв про забезпечення доказів з цього приводу не надходило.
Згідно паспортного документу, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою квартири АДРЕСА_3 з 12 грудня 2003 року по теперішній час. При цьому відомостей, що б свідчили про звернення ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо прийняття на квартирний облік чи визнання наймачем в порядку ст. 106 ЖК УРСР, - суду не представлено. Тому суд вбачає вимоги особи необґрунтованими і передчасними.
Як зобов'язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України).
Дійсно, згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак як чітко зобов'язує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У зв'язку з цим, в процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення вимог сторони позивачів та прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання укласти договір найму - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: