Рішення від 21.05.2013 по справі 2-24/11

Справа № 2-24/11

Провадження № 2/488/3/2013 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2013 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Безпрозванного В.В.,

при секретарях судового засідання - Харитонової І.В. та Мізюн Р.І.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3,

відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідачів - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ПП «ОСОБА_14», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відшкодування вартості ремонтних робіт та стягнення моральної шкоди, та об'єднаним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із позовом про стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 грошового авансу, безпідставно отриманого в рахунок майбутньої угоди по купівлі-продажу житлового будинку в сумі 17240 грн., матеріальної шкоди в розмірі 35266 грн. та моральної шкоди на суму 30000 грн., а всього про стягнення грошових коштів на загальну суму 82506 грн.

В процесі розгляду справи позивачі неодноразово змінювали та уточнювали позовні вимоги. Після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та за життя був власником ? частини житлового будинку по АДРЕСА_2, позивачі остаточно просили стягнути з батька спадкоємців - ОСОБА_4 на їх користь 8789 грн., що складає ? частку грошових коштів, переданих йому в якості авансу, та 15000 грн. завданої моральної шкоди; стягнути з спадкоємця ОСОБА_7 106700 грн., що складають ринкову вартість АДРЕСА_1, 1/3 частку грошових коштів, переданих в якості авансу ОСОБА_9, у розмірі 4716 грн.; 1/3 частку грошових коштів в розмірі 3220 грн., витрачених на ремонт будинку, та 15000 грн. моральної шкоди; стягнути з спадкоємця ОСОБА_5 1/3 частку грошових коштів в розмірі 4716 грн., переданих в якості авансу, та 1/3 частку грошових коштів в розмірі 3220 грн., витрачених на ремонт будинку; стягнути з спадкоємця ОСОБА_5 1/3 частку грошових коштів в розмірі 4716 грн., переданих ОСОБА_9 в якості авансу, та 1/3 частку грошових коштів в розмірі 3220 грн., витрачених на ремонт будинку.

За заявою позивачів від 01.04.2013 р. позовна заява в частині стягнення з ОСОБА_7 106700 грн. ринкової вартості АДРЕСА_1 залишена без розгляду .

Позовні вимоги, підтримані у судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представником ОСОБА_3, обґрунтовані тим, що в листопаді 2002 року третьою особою по справі ПП «ОСОБА_15» їм запропоновано придбати житловий будинок АДРЕСА_2, на що вони дали згоду.

Оскільки власник будинку помер, а спадкоємці не прийняли спадщину, було вирішено оформити договір передачі авансу з укладанням договору купівлі-продажу після оформлення відповідачами правовстановлюючих документів на будинок. Спадкоємцями на той час були син померлого - ОСОБА_9 та онуки померлого - відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_5, інтереси яких представляв батько - відповідач ОСОБА_4

В рахунок майбутньої угоди по купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_9 та ОСОБА_4 31 грудня 2002 року та 16 січня 2003 року сплачено в якості авансу відповідно 100 доларів США (еквівалент на сьогоднішній день 799 грн.), 700 доларів США (еквівалент 5593 грн.) та 1400 доларів США (еквівалент 11186 грн.), а всього 2200 доларів США (еквівалент 17578 грн.).

Крім того, в період з січня по травень 2003 року ОСОБА_9 в якості авансу передано 5360 грн. для сплати заборгованості за комунальні послуги та на підготовку документів для продажу спадкового будинку.

Після вселення з дозволу відповідачів в будинок на протязі 2003 року ними проведені ремонтні роботи, вартість яких складає 9661 грн. та які підлягають відшкодуванню за рахунок власників нерухомого майна.

В травні 2003 року ціни на нерухомість суттєво зросли, тому відповідач ОСОБА_4 категорично відмовився укладати договір купівлі-продажу житлового будинку за раніше обумовлену грошову суму.

За рішенням судової колегії апеляційного суду Миколаївської області від 05.05.2005 року їм відмовлено у задоволені позову про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку дійсною, а на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24.05.2007 року їх сім'ю виселено без надання іншого житлового приміщення.

Такі неправомірні дії відповідачів призвели до суттєвих моральних страждань, погіршення стану здоров'я та захворювань, ускладнення сімейних взаємовідносин та повного психологічного виснаження, у зв'язку з чим позивачі просять стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_10 грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 15000 грн. з кожного.

Крім того, посилаючись на вимоги ст. 469 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позивачі просять стягнути з відповідачів грошову компенсацію вартості безпідставно придбаного майна, одержаного за їх рахунок, тобто стягнути в частковому розмірі отриманий аванс та вартість грошових коштів, витрачених на ремонт будинку.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 визнали позовні вимоги частково та в межах авансу в розмірі 2200доларів США. отриманого ОСОБА_9 від ОСОБА_2 в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу спадкового житлового будинку.

Інші позовні вимоги відповідачами не визнаються як безпідставні та не відповідаючи попереднім судовим рішенням, за якими ОСОБА_2 визнані тимчасовими мешканцями та виселені без надання іншого житлового приміщення. Вважали, що аванс може бути повернути в гривньовому еквіваленті долара США на день укладання угоди.

12 серпня 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_7А, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 звернулися із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвалою суду від 25 січня 2010 року у відповідності до вимог ч.1 ст. 126 ЦПК України позови об'єднані в одне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2003 році ОСОБА_1 із дружиною та дітьми без згоди позивачів та законних підстав вселилися у житловий будинок по АДРЕСА_2, що належав ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, та де на той час проживав ОСОБА_9

За рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24.05.2007 сім'я ОСОБА_1 підлягала виселенню із спірного житлового будинку та після виселення відповідачів 23.10.2007 р. комісією адміністрації Корабельного району м. Миколаєва встановлено, що ОСОБА_2 фактично зруйнували житловий будинок, нежитлові приміщення та споруди, знищили фруктовий сад. Фактично ОСОБА_2 реалізували свої погрози, які висказували в процесі розгляду справи про виселення. Зазначені обставини вимусили їх укласти договір на охорону їх майна від 22.10.2007 р. та сплатити за цю послугу 480 грн. Крім того, за висновком спеціалізованої будівельної фірми «Форсаж» для відновлення будинку та господарських будівель, зруйнованих ОСОБА_2, необхідні матеріальні кошти в розмірі 277987 грн. 20 коп., які повинні відшкодовуватися особами, що завдали матеріальну шкоду.

За період незаконного проживання у спірному будинку сім'я ОСОБА_1 заборгувала кошти за водопостачання в розмірі 2112 грн. 61 коп.; за газопостачання 1280 грн. 44 коп.; за електроенергію -314 грн. 95 коп.

Неправомірні дії ОСОБА_1 на протязі багатьох років привели їх сім'ю у стан морального пригнічення та дискомфорту. З цих же причин погіршився стан здоров'я ОСОБА_7, яка потребує лікування та довгострокової реабілітації, погіршилися їх життєві зв'язки та сімейні стосунки.

Завдану моральну шкоду позивачі оцінюють у 20000 грн. яку, як і матеріальну шкоду, просять стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_5 та їх представник - адвокат ОСОБА_6 позов підтримали, просили задовольнити.

Відповідачі за цим позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник - адвокат ОСОБА_3 позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ПП «ОСОБА_14» в судове засідання не з'явилася, пояснень або заперечень на позовні заяви не надала.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд знаходить позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 таким, що підлягає частковому задоволенню, та не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_5, виходячи із наступного.

В процесі судового розгляду справи встановлено, що 31 грудня 2002 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, ОСОБА_9 та ОСОБА_4, який діяв в інтересах дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, з іншої сторони досягнута домовленість щодо укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2. В рахунок виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_1 передав ОСОБА_9 та ОСОБА_4 аванс, а саме: 31 грудня 2002 року 100 доларів США (на той час еквівалент 540 грн.) та 700 доларів США (еквівалент 3780 грн.); 16 січня 2003 року - 1400 доларів США (еквівалент 7560 грн.), а всього 2200 доларів США, що на той час було еквівалентно 11880 грн.

Зазначені обставини фактично не оспорюються відповідачами та підтверджені долученими до справи копіями актів передачі завдатку від 31 грудня 2002 року та 16 січня 2003 року (том І, а.с. 20,21).

За актами від 31 грудня 2002 року та 16 січня 2003 року, підписаними покупцем ОСОБА_1, продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_9, вартість житлового будинку складала 35100 грн., що еквівалентно 6500 доларів США, та ОСОБА_1 в рахунок договору купівлі-продажу передано ОСОБА_4 та ОСОБА_9 2200 доларів США з зобов'язанням ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_4 та ОСОБА_9 інші оговорені домовленістю грошові кошти після підготовки документів на право власності та при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку.

В подальшому розпорядженням адміністрації Корабельного району м. Миколаєва від 18 лютого 2003 року житловий будинок по АДРЕСА_2 введено до експлуатації, а 05 травня 2003 року видано свідоцтво про право власності у порядку прийняття спадщини за законом, за яким ОСОБА_9 став власником ? частини житлового будинку, а ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 отримали у власність по 1/6 частині цієї нерухомості.

Оскільки укладання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку не відбулося, між сторонами виник спір про право власності ОСОБА_1 на нерухомість, але рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області від 05 травня 2005 року рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2004 року скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку дійсним та визнання права власності на зазначене нерухоме майно відмовлено.

В подальшому за рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2007 року сім'ю ОСОБА_1 виселено із житлового будинку як тимчасових мешканців без надання іншого житлового приміщення.

Та обставина, що згідно домовленості із відповідачами про купівлю будинку позивачі сплатили в рахунок майбутніх платежів 17240 грн. авансу, також підтверджується ухвалою колегії

суддів судової палати апеляційного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2008 року та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню (том І, а.с. 222,223).

Посилання ОСОБА_4 на те, що аванс отримував ОСОБА_9 в його присутності, а він гроші від ОСОБА_1 не отримував та грішми не розпоряджався, спростовується копіями актів передачі завдатку від 31 грудня 2002 року та 16 січня 2003 року, де ОСОБА_4 підписувався як продавець житлового будинку, а також подальшими діями ОСОБА_4

Так, попередніми судовими рішеннями, а також при новому судовому розгляду справи встановлено, що за частину отриманого від ОСОБА_1 грошового авансу ОСОБА_4 придбав на ім'я ОСОБА_7 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка в подальшому була продана.

Зазначена обставина відповідачами не оспорювала ся та підтверджувалася третьою особою ОСОБА_11 у судовому засіданні при розгляді справи 24 липня 2008 року (том І, а.с.175-176).

Таким чином, суд вважає доведеним, що між ОСОБА_1 з однієї сторони, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 - з другої сторони було досягнуто попередньої угоди по купівлю-продаж житлового будинку з передачею від майбутнього покупця на користь продавців авансу в розмірі 2200 доларів США (еквівалент 17578 грн. на день розгляду справи).

Оскільки після смерті ОСОБА_9, яка відбулася 15 квітня 2009 року, спадкоємцями належної спадкодавцю ? частини спірного житлового будинку стали ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_5, а правовідносини між сторонами виникли до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, суд у відповідності до вимог ст. 148 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) стягує на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 половину безпідставно отриманого авансу із спадкоємців в рівних частинах відповідно до часток у власності на спадкове майно, - тобто по 1/6 частини отриманого авансу.

Інша половина безпідставно отриманого авансу на підставі цього ж Закону стягується з ОСОБА_4 , який отримав від ОСОБА_1 та використав зазначені грошові кошти.

Твердження відповідачів по первісному позову, що стягнення авансу повинно відбуватися за курсом долара США відносно гривні на момент виникнення правовідносин, є безпідставним, оскільки доведено, що аванс передавався в доларах США, а відтак стягнення безпідставно отриманого авансу проводиться судом з курсом долара США на день розгляду справи.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно стягнення безпідставно отриманих ОСОБА_9 коштів у розмірі 5360 гривень для сплати заборгованості по комунальним послугам та підготовки документів для купівлі-продажу житлового будинку, про стягнення 9661 гривні, витрачених на ремонт житлового будинку, та стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 30000 грн., на переконання суду, є безпідставними та всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України не підтвердженими належними доказами.

Так, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 05 травня 2005 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_2 дійсним та визнання права власності на житловий будинок (т.1 а.с. 12-13).

За рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2007 року ОСОБА_1 та члени його сім'ї виселені із зазначеного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення (т.1 а.с. 14-15).

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2008 року скасовано рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2008 року, яким у повному обсязі задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про повернення авансу, відшкодування майнової та моральної шкоди (т.1 а.с. 22-223).

Із змісту зазначених судових рішень, які набрали законної сили та у відповідності до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиційне значення при розгляді справи, вбачається, що між сторонами 31.12.2002 року укладено попередню угоду на купівлю-продаж житлового будинку, та оскільки договір купівлі-продажу не відбувся, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як тимчасові мешканці, не набули передбаченого ст.ст. 86,128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) права власності, тобто врегульованих законом суспільних відносин щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Таким чином, проведений позивачами за власною ініціативою ремонт житлового будинку, на який за висновком судової-технічної будівельної експертизи витрачено 9661 грн., на думку суду. виходить за межі попередньої угоди про купівлю-продаж житлового будинку, а відтак не може бути підставою для стягнення із відповідачів витрачених на ремонт коштів.

Вимоги позивачів щодо стягнення 5360 грн., переданих ОСОБА_1 для сплати заборгованості по комунальним послугам та підготовки правовстановлюючих документів, не підлягають задоволенню як недопустимі.

Встановлено, що передача ОСОБА_9 зазначеної грошової суми не підтверджена документами, складеними у відповідності до вимог закону щодо форми та змісту правочину, а відтак відповідно до приписів ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) така угода є недійсною.

За ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Звернувшись із позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, позивачі ОСОБА_7 посилаються на приписи ст.ст. 1166 та 1167 ЦК України, надавши суду висновки спеціалізованої будівельної фірми ТОВ «Форсаж» (том ІІ а.с. 47-82), договір про надання послуг по охороні майна від 22.10.2007 р. (т.ІІ а.с.27), а також повідомлення служб по газопостачанню, водопостачанню та електропостачанню про наявність боргів за користування послугами (т.ІІ а.с. 83, 98).

Суд вважає, що позивачами ОСОБА_4 не надано доказів, підтверджуючих підстави відповідальності ОСОБА_2 за завдані майнову та моральну шкоди.

За ст. ст. 1166 та 1167 ЦК України майнова та моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Попередніми судовими рішеннями та при судовому розгляді справи встановлено, що сім'я ОСОБА_2 вселилася у спірний житловий будинок та почала проводити ремонтні роботи з дозволу ОСОБА_9, проти чого вподальшому не заперечував ОСОБА_4 (т.ІІ, а.с. 13).

Та обставина, що відповідачі ОСОБА_2 проводили ремонтні роботи, підтверджуються висновком експерта № 9 від 31.03.2008 року призначеної судом судово-технічної експертизи, що визначила вартість житлового будинку та вартість будівельно-ремонтних робіт, виконаних на протязі 2003 року (т.І, а.с. 115-155).

Посилання позивачів ОСОБА_4 на здійснений ТОВ «Форсаж» розрахунок матеріальної шкоди, заподіяної відповідачами ОСОБА_2, на думку суду, є безпідставними, оскільки розрахунок протирічить висновку експерта № 9 від 31.03.2008 року.

Крім того, позивачами ОСОБА_4 не доведено, що зафіксований ТОВ «Форсаж» стан житлового будинку, нежитлових приміщень та споруд виник після вселення сім'ї ОСОБА_2 та в результаті неправомірних дій зазначених відповідачів.

Не визнаються доказами представлені ОСОБА_4 документи про укладання договору охорону житлового будинку та сплату 480 грн., оскільки договір укладено 22.10.2007 року, тобто після виселення сім'ї ОСОБА_2 із спірного житлового будинку (т.ІІ, а.с.26,27).

Безпідставним також визнаються вимоги позивачів ОСОБА_4 стосовно стягнення заборгованості за газо, водо, та електропостачання, оскільки ОСОБА_4 зазначені борги не погашали, а по змісту представлених суду актів та довідок постачальників таких послуг неможливо з'ясувати час виникнення зазначених боргів та визначити конкретних боржників (т. ІІ, а.с. 29,31,33,41,112,114,115,116,117,138,139 ).

Крім того, суд враховує, що сім'я ОСОБА_2 вселилася у житловий будинок та значний час в ньому проживала з дозволу ОСОБА_9, після смерті якого спадкоємцями стали ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_5, які несуть відповідальність як правонаступники спадкодавця.

Відмовляючи сторонам у задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд керується вимогами ст. 1167 ЦК України, за якою моральна шкода, завдана особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або

бездіяльністю інших осіб. При цьому суд враховує конкретні обставини справи, а також вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Виконуючи приписи зазначеного закону, та Постанови вищої судової інстанції суд встановив, що 31 грудня 2002 року між сторонами укладено попередню угоду про майбутнє укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, який в подальшому не відбувся. При цьому, укладаючи таку угоду, сторони розуміли, що угода не відповідає вимогам закону, оскільки на день її укладення ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не були власниками зазначеної нерухомості та не набули прав, передбачених ст.ст. 86 та 128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963) така угода є недісною та не несе для сторін правових наслідків, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням нерухомістю.

А відтак, всі подальші дії сторін пов'язані з порушенням законодавства, регулюючого право власності, тому не визнаються судом як підстави для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_4, який вважає себе позивачем у справі, не заявив конкретні позовні вимоги.

Відмова ОСОБА_4 щодо повернення сплаченого авансу таж не є підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, оскільки така відмова виконувати взяте зобов'язання пов'язана із існуючими спірними правовідносинами.

При вирішенні питання про судові витрати, суд керується вимогами ст.ст. 79, 86 та 88 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що сторонами не доплачено судовий збір, а відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні сплатити витрати, пов'язані із проведенням судово-технічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ПП «ОСОБА_14», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відшкодування вартості ремонтних робіт та стягнення моральної шкоди - частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 безпідставно отриманий аванс в розмірі 8789 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 безпідставно отриманий аванс в розмірі 2929,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 безпідставно отриманий аванс в розмірі 2929,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 безпідставно отриманий аванс в розмірі 2929,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі в розмірі 87,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 29,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 29,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 29,30 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування вартості ремонтних робіт та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 152,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 152,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру УМВС України в Миколаївській області витрати на проведення експертизи в розмірі 677,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру УМВС України в Миколаївській області витрати на проведення експертизи в розмірі 677,87 грн.

В задоволенні об'єднаного позову ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 в рахунок держави недоплачений судовий збір у розмірі 775,92 грн..

Стягнути з ОСОБА_8 в рахунок держави недоплачений судовий збір у розмірі 775,92 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 в рахунок держави недоплачений судовий збір у розмірі 775,92 грн..

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення. можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. В. Безпрозванний

Справа № 2-24/11

Провадження № 2/488/3/2013 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)