"17" червня 2013 р.Справа № 9/17-2462-2011
За позовом: Одеської міської ради
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради
за участю прокуратури Суворовського району міста Одеси
про знесення самочинно збудованого об'єкту
Суддя Погребна К.Ф.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від прокуратури: не з'явився;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність;
Від третьої особи: не з'явився;
В судовому засіданні 17.06.2013р. приймали участь представники:
Від прокуратури: не з'явився;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність;
Від третьої особи: не з'явився;
Суть спору: Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за участю третьої особи не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про знесення самочинно збудованого об'єкту.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2011р. було порушено провадження по справі №9/17-2462-2011
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено, зобов'язано СПД ОСОБА_1 звільнити та привести у первісний стан самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення кафе-бару з літнім майданчиком на території КП „Гідропарк Лузанівка", АДРЕСА_1 загальною площею 193,71кв.м., площа земельної ділянки в межах паркану - 454,10кв.м. за власний рахунок.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2011 р. у справі № 9/17-2462-2011 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. по справі №9/17-2462-2011 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. та рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. були скасовані, а справу № 9/17-2462-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу № 9/17-2462-2011 передано на розгляд судді Погребної К.Ф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2013р. суддею Погребною К.Ф. справу №9/17-2462-2011 було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Представник позивача, прокуратури та третьої особи в судове засідання не з'являлись, про причини свого нез'явлення суд не повідомили.
Позовні вимоги нормативно вмотивовано посиланням на ст. 376 Цивільного кодексу України з огляду на те, що відповідач здійснив будівництво без належно затвердженого проекту та відповідного дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на той факт що будівництво не було самочинним, а СПД - ОСОБА_1 мала всі необхідні проектно дозвільні документи для здійснення відповідного будівництва. Крім того представник відповідача зазначає, що на даний час СПД - ОСОБА_1 отримана Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована і Інспекції ДАБК в Одеській області 04.12.2012р. за №OD14212237412., реєстрація відповідної декларації свідчить про дотримання відповідачем всіх необхідних норм та стандартів при будівництві.
Крім того, в судовому засіданні 17.06.2013р. представником відповідача була надана заява про застосування строків позовної давності передбачен6их ст. ст. 257,267 ЦК України.
У судовому засіданні 17.06.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.
20.02.2002 р. за клопотанням СПД ОСОБА_1 міжвідомча комісія Одеського міськвиконкому по вибору і визначенню вартості земельних ділянок, орендної плати за користування земельними ділянками на правах оренди і вартості права забудови (розміщення об'єктів будівництва) в місті Одесі провела обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення (будівництва) об'єкта: кафе-бару із легких конструкцій з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1, та затвердила акт вибору та обстеження земельної ділянки від 20.02.2002 р. на засіданні комісії, протокол № 57 від 25.02.2002 р.
Відповідно до зазначеного акта, вказана земельна ділянка визнана придатною для розміщення (будівництва) об'єкта кафе-бару із легких конструкцій з літнім майданчиком. В акті вказані особові умови щодо земельної ділянки, яка, зокрема, має бути надана в довгострокову оренду.
29.03.2002 р. на замовлення СПД ОСОБА_1 Управлінням архітектури і містобудування затверджено архітектурно-планове завдання (АПЗ) № 173 на проектування об'єкта архітектури для нового будівництва кафе-бару із легких конструкцій з літнім майданчиком в АДРЕСА_1.
Розпорядженням Суворовської районної адміністрації № 1039-р від 30.09.2002 р. затверджено протокол № 9 засідання міжвідомчої комісії від 27.09.2002 р., яким, в свою чергу, було затверджено проект будівництва бару з літнім майданчиком на території КП "Гідропарк "Лузанівка", який погоджувався у всіх необхідних службах.
Відповідач зазначає, що розроблений проект був погоджений у встановленому законом порядку з Управлінням інженерного захисту території міста (висновок від 18.08.2002р. за №1370), Державною інспекцією охорони Чорного моря (висновок від 04.06.2002р. за №1380), КП „Горзелентрест" (висновок від 10.07.2002р. за №5800гл.), Управлінням державної пожежної охорони (висновок від 17.04.2002р. №16/1/1273), Одеською міською СЕС (висновок від 13.05.2002р. за №143-817), Державним управлінням екології та природних ресурсів в Одеській області (висновок від 19.07.2002р. за №2397/93-06-09), Управління архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради (висновок №838/02, від 11.09.2002р. за №1089/0) (копії зазначених висновків містяться в матеріалах справи).
Відповідно до Технічного висновку про можливість подальшої експлуатації (введення в експлуатацію) приміщень за адресою: пляж Лузанівка, 29/1 в якості бару, наданого ТОВ "Художньо-інжинірінговий центр "Експрес-проект" (2011р.), приміщення бару відповідає діючий нормативно-технічній документації, його подальша експлуатація можлива.
Між тим, 28.01.2010 р. комісією у складі представників ЖКГ та благоустрою Суворовської районної адміністрації, директора КП "Гідропарк "Лузанівка" складено акт "Про встановлення факту будівництва (реконструкції) об'єктів територія "Гідропарк "Лузанівка", в якому вказано, що АДРЕСА_1 знаходиться незавершена будівництвом будівля кафе-бару з літнім майданчиком. Будівля збудована з каменю-ракушняку, перекриття виконано з керамзито-бетону по металевим балкам, перегородки каркасного типу, вікна та двері не встановлені. Фасад будівлі не поштукатурено. Кровлю будинку виконано з метало черепиці. Розміри будівлі - 110,05 м2. Площа будівлі з літнім майданчиком - 193,71 м2. Площа земельної ділянки в межах паркану - 454,10 м2.
10.06.2010 р. Суворовською районною адміністрацією Одеської міськради прийнято розпорядження за № 352-р "Про припинення робіт на об'єкті самочинного будівництва на території КП "Гідропарк "Лузанівка" АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки у відповідність до технічної документації (гр. ОСОБА_1)", яким зазначено, що у відповідача документи на земельну ділянку та дозвіл інспекції ДАБК в Одеській області на виконання будівельних робіт відсутні, в зв'язку з чим гр. ОСОБА_1 зобов'язано земельну ділянку, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва на території КП „Гідропарк "Лузанівка" АДРЕСА_1, привести у відповідність до правової та технічної документації в десятиденний термін.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Одеської міської ради як власника земельної ділянки, на якій знаходиться самочинна будівля відповідача, із вказаними позовними вимогами на підставі статті 376 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Статтею15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Частиною 1 ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій" від 20.04.00р. № 1699-ІІІ передбачено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення і затвердження проектної документації та будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування (ч.ч. 1, 2 ст.28 Закону України „Про планування і забудову територій").
Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.92 р. № 2780-ХІІ визначено, що державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища. Державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в порядку, визначеному законом.
Законом України „Про архітектурну діяльність" від 20.05.99 р. № 687-ХІУ, а саме ч.1 ст.9 визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населення пунктів.
Статтею 29 Закону України „Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року N 1699-III також передбачено обов'язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. При цьому в силу приписів ст. 29 вказаного Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Положеннями ст. 23 вказаного Закону України „Про планування і забудову територій" визначено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 року N 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Як посилається позивач в своєї позовній заяві, відповідач здійснив самочинне встановлення кафе-бару з літнім майданчиком на території КП „Гідропарк „Лузанівка" на земельній ділянці, загальною площею 193,71кв.м, площа земельної ділянки в межах парку 454,10кв.м без належного та затвердженого проекту та відповідного дозволу на виконання будівельних робіт., що відповідно до чинного законодавства вважається самочинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб , істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво (ч.7 ст. 376 ЦК України).
Статтею 39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Проте, в матеріалах справи наявна Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована і Інспекції ДАБК в Одеській області 04.12.2012р. за №OD14212237412, відповідно до якої будівництво бару з літнім майданчиком, АДРЕСА_1, код ДК-1211.5, ІІ категорії складності є закінченим будівництвом та об'єкт готовий до експлуатації.
З наданої декларації також вбачається підтвердження фактів на які посилається відповідач, а саме фактів щодо наявності у відповідача проектно-дозвільної документації на здійснення відповідного будівництва.
Також матеріалами справи підтверджується що відповідачем були здійснено всіх необхідних дій та заходів щодо оформлення документів на землекористування на території КП „Гідропарк „Лузанівка"
Враховуючи, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено що будівництво було самочинним та здійснювалось без дозвільних документів а матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача проектно-дозвільної документації на здійснення відповідного будівництва, суд вважає що будівництво кафе-бару з літнім майданчиком на території КП „Гідропарк „Лузанівка" на земельній ділянці, загальною площею 193,71кв.м не є самочинним.
Крім того суд зазначає, що Одеською міською радою не доведено свого права на захист права на відповідну земельну ділянку, як її власника в розумінні ст.. 152 Земельного кодексу України.
Отже позовні вимоги щодо зобов'язання СПД - ОСОБА_1 звільнити та привести у попередній стан самочинно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення кафе-бару з літнім майданчиком на території КП „Гідропарк Лузанівка", АДРЕСА_1 загальною площею 193,71кв.м., площа земельної ділянки в межах паркану - 454,10кв.м. за власний рахунок задоволенню не підлягають з огляду на те, що вказана будівля не відноситься до об'єктів самочинного будівництва, тому положення ст. 376 ЦК України до вказаного об'єкту не можуть бути застосовані.
Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наведенні Відповідачем докази у встановленому законом порядку Позивачами не спростовані.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Що ж до заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.
Пунктом 2.2 Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Таким чином, враховуючи той факт, що судом встановлено що права позивача не порушені, суд відмовляє в задоволені заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.06.2013р.
Суддя Погребна К.Ф.