0508/11391/2012
№ 2/255/294/2013
Іменем України
20 червня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Пруднікової Г.М.,
при секретарі - Гавриловій О.Ю.,
за участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Яцун В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору, суд -
Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 6157838 від 29.02.2008 року.
Вказані позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до п.п. 1.3 ст. 1 кредитного договору визначені проценти за користування кредитом: процентна ставка за користування кредитом становить 14,99 % річних.
Судовим експертом-економістом Машиниченко О.А. (свідоцтво № 907 від 10.06.2005 року) було проведено дослідження правильності розподілення платежів та нарахування зобов'язань по кредитному договору № 6157838 від 29.02.2008 року. За наслідками проведеного дослідження 28.09.2012 року позивачем було отримано висновок спеціаліста №28б/24, в якому встановлено, що розмір ануїтетного платежу, зазначеного у додатку № 1 до кредитного договору, був розрахований з використанням завищеної відсоткової ставки річних за користування кредитними коштами. Фактична відсоткова ставка річних становить 20,13% (приблизно), що на 5,14% (20,13-14,99) більше за визначену в п.п. 1.3 ст. 1 кредитного договору.
Позивач вважає, що таким чином відповідачем були порушені істотні умови договору, а саме щодо реальної процентної ставки по кредиту.
Відповідач навмисно занизив процентну ставку по кредиту, роблячи тим самим умови договору більш привабливими, ніж вони є насправді своїми діями ввів позивача в оману, отже даний договір було підписано під впливом обману зі сторони кредитора.
Обман має місце тоді, коли сторона угоди заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оскільки відповідачем не вказані зазначені вимоги (вказано не достовірний розмір відсотків за користування кредитними коштами) ним порушено вимоги цивільного законодавства, а також Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року.
Відповідно до п. 3.1. Правил: «Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням кредитної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача…».
Проте інформація в тексті кредитного договору або у додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом» щодо визначення відповідачем сукупної вартості кредиту: реальної відсоткової ставки та абсоютного подорожчення кредиту, вартості всіх сукупних послуг відсутня, що є порушенням чинного законодавства.
На підставі зазначених вимог діючого законодавства позивач просить визнати недійсним кредитний договір № 6157838, укладений 29.02.2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_3.
В судове засідання позивачка не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник позивача ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності, посвідченої 13.04.2012 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий №1392, в судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовільнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та визнати недійсним кредитний договір № 6157838, укладений 29.02.2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_3.
Представник відповідача Яцун В.О. що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_8 13.07.2012 року, реєстровий № 2046, в судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмові заперечення в яких зазначила наступне.
Дійсно між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником всіх прав і зобов'язань якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №6157838 від 29.02.2008 року відповідно до якого відповідач зобов'язався надати позивачеві кредит у розмірі 235000,00 грн., а позивачка зобов'язалась використовувати його за цільовим призначенням, сплатити банку проценти за користування кредитом та повернути кредит в порядку та строки обумовлені договором. Відповідно до договору процентна ставка становить 14,99 % річних.
Посилання ОСОБА_3 на те, що банк не повідомив її відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року спростовується особистим підписом позивачки на анкеті-заяві на видачу кредиту від 25.02.2008 року.
Крім того, на виконання вищевказаних правових норм банк надав позивачці розрахунок сукупної вартості споживчої вартості кредиту та реальної процентної ставки, який був підписаний особисто позивачем (додаток № 1 до договору), який представлений у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів та містить докладно розписану сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
Позивачка ознайомлена з умовами укладеного нею кредитного договору, оскільки особисто підписала його, тим самим погодилась на умови отримання кредиту, відсотковою ставкою за користування ним, строки та порядку повернення кредиту та штрафними санкціями за невиконання зобов'язань по його поверненню, тобто між сторонами було досягнуто згоду із усіх істотних умов договору.
Отже волевиявлення позивачки щодо отримання кредиту саме на умовах, запропонованих банком, з її боку було вільним та відповідало її внутрішній волі.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач протягом 14 календарних днів мав право відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, але зазначеною можливістю не скористався.
На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні встановлені наступні обставини.
29.02.2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №6157838 відповідно до п.1.1. статті 1. якого «Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 235000,00 гривень на умовах цього Договору, а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит Банку в порядку та строки, обумовлені цим договором.
Пунктом 1.3. ст. 1 договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 14,99% процентів річних. Проценти сплачуються в порядку і на умовах визначених цим Договором (а.с. 32).
Пунктом 3.2.1. ст. 3 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 34).
Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом містить в собі: термін повернення частини кредиту, та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту що підлягає поверненню у відповідну дату, суму процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; кредит та проценти разом та підписаний позивачем (а.с. 18-26).
Відповідно до висновку спеціаліста (судового експерта-економіста Маштніченко О.А.) №28б/24, складеного 28.09.2012 року при розрахунку суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами банком приймалась завищена річна відсоткова ставка у розмірі 20,13% (приблизно), що більша за визначену у п.1.3 ст. 1 кредитного договору №6157838 від 29.02.2008 року річну відсоткову ставку у розмірі 14,99% річних на 5,14% (а.с. 43).
В анкеті-заявці на отримання споживчого кредиту визначено, що повернення кредиту та плата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, відповідно до графіку, визначеному кредитним договором (а.с. 66).
Відмовляючи в задоволенні позовну, суд виходить з наступного.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У Законі України «Про захист прав споживачів» прописана процедура укладання кредитного договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення.
Таким чином, підпис позивачки у кредитному договорі свідчить про те, що вона була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту, в тому числі й з комісіями, передбаченими кредитним договором, та їх розміром та погодився з такими умовами договору, а банк діяв відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, позивачка не була позбавлена права при відсутності згоди або сумніву щодо певних умов кредитного договору звернутись за наданням кредиту до іншої кредитної установи (іншого банку) або ставити питання перед банком при укладенні кредитного договору щодо зміни чи виключення умов кредитного договору, з якими він не погоджується.
Також, з пояснень представника банку вбачається, що позивачка, погоджуючись з умовами кредитного договору, отримала суму кредиту, визначену договором.
Своїм правом на відкликання згоди на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин протягом 14 днів, передбаченим частиною 6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачка не скористалась.
Також суд погоджується з твердженням представника відповідача щодо застосування у висновку спеціаліста № 28Б/24 від 28.09.2012 року судового експерта Машиніченко О.А., методу нарахування відсотків як при «убиваючій» схемі погашення, а не при «ануїтеті», що суперечить умовам кредитного договору № 6157838 від 29.02.2008 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що експертом було невірно визначено розмір щомісячного платежу за основним боргом, і тим самим, невірно розраховані відсотки за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, згідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.209 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчиненні правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні, оскільки позивачка при підписанні кредитного договору погодилась на ці умови, та умови договору не суперечать Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд вважає, що позивачкою під час судового розгляду не надано достатніх доказів, які б свідчили про порушення відповідачем норм діючого законодавства України, тому у задоволені позову необхідно відмовити.
На підставі ст. ст. 553, 559 ЦК України, та керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 213,214, 215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 20 червня 2013 року. Повний текст рішення складений та підписаний 25 червня 2013 року.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька Г.М. Пруднікова