Справа № 454/522/13-ц
29 квітня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Паска А.Б. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання, у позовній заяві вказавши, що 25.06.1992р. він прийнятий учнем підземного гірничого робітника по ремонту гірничих виробок на шахту №3 «Великомостівська» ЗУВО «Укрзахідвугілля». 23.09.1992р. переведений підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 3-го розряду. 13.07.2001 р. переведений підземним гірничим робітником по ремонту гірником виробки 4-го розряду. 01.02.2002р. переведений прохідником 5-го розряду на дільниці ДПР. 31.10.2008р. звільнений по п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я.
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в ОСОБА_3 погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово звертався за медичною допомогою. З 2003 року в позивача погіршився стан здоров'я і з цього часу він час від часу перебував на лікуванні.
20.11.2008 р. висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК (акт огляду №1245) позивачу вперше встановлено 3-ю групу інвалідності та 55% ступеня втрати професійної працездатності з них: 30% - хронічна попереково крижова радикулопатія, 25% хронічний бронхіт. Протипоказана робота в умовах дії пилу, подразнюючих речовин, статико динамічних навантажень.
13.11.2012р. ОСОБА_3 висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК (акт №355) встановлено 3-ю групу інвалідності та 55% ступеня втрати професійної працездатності. Протипоказана важка фізична праця, праця в умовах дії пилу та подразнюючих речовин. Встановлена потреба у лікуванні в лікаря терапевта, невропатолога.
18.11.2008 р. складено акт розслідування хронічного професійного захворювання, згідно якого професійне захворювання виникло внаслідок роботи на шахті «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» з 1992 по 2008 роки при запиленості повітря на робочому місці, що перевищує гранично-допустимі концентрації несприятливих факторах мікроклімату, важкій фізичній праці (п.16 акту).
Роботодавцем порушено виконання вимог санітарних правил - ДСП № 3.3.1.095-2002р., п.п.1.2., 5.2.2., 5.3.2. Закону України «Про забезпечення санітарно епідеміологічного благополуччя населення».
Актом обстеження робочого місця від 21.08.2008 р. №01/338 встановлено, що гірник ОСОБА_3 працював у важких фізичних умовах, в умовах дії пилу, шуму, несприятливого мікроклімату, вимушеній робочій позі.
Внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу було завдано великої моральної шкоди, у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються в тому, що він втратив працездатність, став інвалідом, з'явився біль у попереково-крижовій ділянці, посилився біль при рухах у ногах, утруднилась хода, з'явився сухий кашель, зранку відходження мокротиння, задишка при незначному фізичному навантаженні, підвищена пітливість, швидка втома, біль у попереку, грудній клітці, значно погіршився стан здоров'я.
У зв'язку із отриманим професійним захворюванням порушено всі нормальні умови життя позивача, він постійно відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства, йому важко займатися домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль, змушений докладати додаткових зусиль для організації життя, перестав бути повноцінною людиною та не має можливості працювати за професією.
Зазначає, що факт заподіяння моральної шкоди наявний, оскільки він частково на 55% втратив професійну працездатність в працездатному віці від професійного захворювання, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе не повноцінною людиною, як вдома перед рідними так і перед сторонніми людьми. Всі ці моральні страждання та переживання значним чином змінили ритм та порядок життя позивача, порушили нормальні життєві зв'язки, для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.
Отриману моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює в 30 000 грн.
Просить суд стягнути з ДП «Львіввугілля» в його користь 30 000 грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
01.03.2013 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в яких він вказує, що позовні вимоги відповідач ДП «Львіввугілля» ВП «Шахта «Межирічанська» не визнає з наступних підстав.
Зокрема зазначає, що аналіз лікарських документів доданих до позовної заяви не підтверджує моральні страждання позивача.
Виходячи з положення ст.23 ЦК України позивач повинен довести характер моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих справах, чого він не зробив.
Також, позивач належним чином не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 30000 грн.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять задовольнити в повному обсязі, зазначають, що спричинення позивачу значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача Паска А.Б. в судовому засіданні позов не визнав, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, в обґрунтування надав пояснення викладені у письмовому запереченні на позовну заяву.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки на ім'я ОСОБА_3, встановлено, що він з 25.06.1992 р. по 31.10.2008 р. працював на шахті №3 «Великомостівська» виконував роботи підземного гірничого робітника по ремонту гірничих виробок 3-го та 4-го розряду, прохідника 5-го розряду на дільниці ДПР.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії ЛВА -1 №366892 від 20.11.2008р., ОСОБА_3 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням до 01.12.2009 р.
В свою чергу, згідно виписки з акту огляду МСЕК серії ЛВА-2 №023757 від 20.11.2008р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках складає 55%: 30%- радикуліт, 25% - хронічний бронхіт.
Крім цього, згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №486606 від 13.11.2012р., ОСОБА_3 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням до 01.12.2014 року.
Також, згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №014735 від 13.11.2012р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках складає 55%: 30%- радикулопатія, 25% - хронічний бронхіт.
У зв'язку із наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
П.1 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. власник підприємства, установи і організації або уповноваженого ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілим власником фізичного чи психологічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відповідно до п.2 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. доказом вини власника можуть бути акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.
Згідно з п. 2 наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року визнано таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 22.11.1995 року, яким затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», у п. 3.8 якого передбачалося, що на МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Разом з тим, пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_3, яка спричинена ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків унаслідок професійного захворювання - на відповідача ДП «Львіввугілля».
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд задовольняє частково в сумі 10 000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.23 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_3 10 000 (десять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович