Справа № 462/2-2619/11 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/783/4826/13 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 57
11 червня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Гуцала І.П., Мікуш Ю.Р.
при секретарі Мариняк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Фольксбанк» на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23 квітня 2013 року в справі за позовом ПАТ «Фольксбанк» до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Головного управління юстиції у Львівській області про зобов»язання вчинити дії,-
Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило ПАТ «Фольксбанк». В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що наказом Головного управління юстиції у Львівській області №249 від 18 березня 2010 року, нотаріальна діяльність призваного нотаріуса ОСОБА_2 припинена з 18 березня 2010 року. Зазначає, що контроль за організацією нотаріату, перевірка організацій нотаріальної діяльності, дотримання нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюється Головними управліннями юстиції в областях. Крім цього, посилається на те, що до складу управління юстиції входить Реєстраційна служба України, яка згідно з Положенням про Державну реєстраційну службу України від 6 квітня 2011 року, забезпечує ведення та функціонування Державного реєстру іпотек. На думку апелянта, суд повинен був залучити до участі у справі в якості співвідповідача іншу особу, яка наділена повноваженнями на здійснення таких дій. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, а тому відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Від представника ПАТ «Фольксбанк» Федорюка І.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з його зайнятістю в іншій справі.
Однак, колегія суддів вважає, що вказані причини неявки в судове засідання слід визнати неповажними та проводити розгляд справи у відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлені наступні обставини.
11.11.2008 року між ВАТ «Фольксбанк» ( правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір. (а.с.7-10)
Цього ж дня між ВАТ «Фольксбанк» ( іпотекодержателем), ТзОВ »Надія-2» (іпотекодацем) та ОСОБА_4 (боржником) укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: будівлю, позначену на плані літерами «А-1», площею 310,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.16-21)
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, приватним нотаріусом ОСОБА_2 11 листопада 2008 року внесено запис про заборону відчуження нерухомого майна, реєстраційний №15857128 за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.22)
Також 11 листопада 2008 року приватний нотаріусом ОСОБА_2 до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про обтяження вищезазначеного нерухомого майна, за адресою АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 11 листопада 2008 року. (а.с.23)
Відповідно до Витягу з Державного реєстру іпотек від 10 лютого 2011 року в Державному реєстрі іпотек запис про іпотечний договір, укладений між ПАТ «Фольксбанк» та ТзОВ «Надія-2» 11 листопада 2008 року відсутній.
Крім цього, вказаного дня виявлено інші записи у Витягу з Дежравного реєстру іпотек, а саме відповідно до запису 1, підставою обтяження об»єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є іпотечний договір за реєстровим номером 3234 від 17 липня 2007 року, що укладений між ВАТ «УБРП» та ТзОВ «Надія-2», зареєстрований в реєстрі 4 грудня 2008 року; відповідно до запису 2, підставою обтяження об»єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є іпотечний договір за реєстровим номером №2326, що укладений між ВАТ «Піреус Банк МКБ» та ТзОВ «Надія-2», зареєстрований в реєстрі 7 вересня 2009 року. (а.с.25-26)
З відповіді Головному управління юстиції у Львівській області вбачається, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_2 припинено на підставі наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 18.03.2010 року за №249. (а.с.45)
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, кватири дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження за повідомленням іпотекодержателя.
Статтею 74 вказаного Закону передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики ( кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що до повноважень Головного управління юстиції не належить внесення будь-яких змін чи відомостей у Державний реєстр іпотек та Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, та що такі повноваження відсутні у приватного нотаріуса ОСОБА_2, нотаріальна діяльність якого припинена 18 березня 2010 року.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскільки до складу управління юстиції входить Реєстраційна служба України, а тому саме Головне управління юстиції у Львівській області слід зобов»язати внести зміни в Державний реєстр іпотек та Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майн, колегією суддів не приймається до уваги у зв»язку з наступним.
Згідно з положенням про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Київ та Севастополі Головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами і перевірку організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, контролює дотримання нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, забезпечує роботу комісії з питань застосування санкцій за порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
А відтак, до повноважень Головного управління юстиції у Львівській області не входить повноваження вносити зміни чи відомості у Державний реєстр іпотек та Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції з власної ініціативи мав залучити до участі у справі в якості співвідповідача іншу особу, яка наділена повноваженнями на здійснення таких дій, колегією суддів не береться до уваги у зв»язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Відповідно до ст.33 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред»явленим позовом.
Доводи апелянта, що судом в порушення норм процесуального права не враховано роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.8 Постанови «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року №2, відповідно до яких якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи, не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Такі роз'яснення Пленум Верховного Суду України надав судам 12.06.2009 року щодо положень ч. 1 ст.33 ЦПК України в редакції, яка діяла до прийняття змін Законом України від 7.07.2010 року «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
Згідно положень ч. 1ст.33 ЦПК України, в редакції чинній на час вирішення даного спору, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
Враховуючи принцип диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, як це було раніше передбачено у другому реченні ч. 1 ст.33 ЦПК України.
Зокрема, вказаною статтею було передбачено, що у разі відсутності згоди позивача на заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
А відтак, оскільки безспірно встановлено, що позивач з клопотанням про залучення до участі у справі іншої особи, належного відповідача як співвідповідача не звертався, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, оскільки відповідачі у справі не є суб»єктами спірних правовідносин та не мають обов»язку вчиняти певні дії.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ПАТ «Фольксбанк» відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Гуцал І.П.
Мікуш Ю.Р.