Справа № 454/210/13- ц
11 квітня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Гоц П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків унаслідок професійного захворювання, у позовній заяві вказавши, що 11.02.1985р. він прийнятий на роботу підземним гірничим робітником, з повним робочим днем під землею на шахту ім.Героя Радянського Союзу А.В.Лопатіна в/о «Укрзахідвугілля». 25.04.1985 р. переведений підземним гірничим робітником другого розряду з повним робочим днем під землею. 01.11.1985 р. переведений підземним гірничим робітником очисного вибою п'ятого розряду. 29.08.1994 р. звільнений згідно ст.38 КЗпП України. 05.09.1994 р. прийнятий підземним робітником очисного вибою п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті на шахту №1 «Великомостівська». 23.11.1997 р. звільнений згідно п.2 ст.40 КЗпП України, внаслідок невідповідності займаної посади і виконанні роботи по стану здоров'я. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою.
В 1997 р. у позивача погіршився стан здоров'я внаслідок чого він перебував на лікуванні в Львівській обласній клінічній лікарні в період з 21.10.1997р. по 04.11.1997 р. з діагнозом: антракосилікоз І, емфізема легень ДН І-ІІ, остеохондроз шийного відділу хребта з явними алгіатронероз рук, артроз суглобів кистей рук з болевим синдромом та помірним порушенням функції. Роботодавцю було скеровано повідомлення про хронічне професійне захворювання від 11.11.1997 р.
31.10.1997 р. була складена санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, відповідно до якої під час роботи в шахтах позивач підлягав впливові ряду несприятливих виробничих факторів.
Актом розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24.11.1997 р. встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин - в результаті контакту з вугільно-породним пилом, який утворюється в процесі роботи механізмів при видобутку і транспортуванні вугілля, роботи на протягах. Причиною професійного захворювання є вугільно-породний шахтний пил в концентрації 159 мг/м.куб., в якому вміст вільного двоокису кремнію складає 0,5-10%, робота на протягах.
Висновком обласної МСЕК №3 від 05.01.1998 р. ОСОБА_3 встановлено вперше ІІІ групу інвалідності та 60% ступеня втрати професійної працездатності. Протипоказана робота з підйомом важкостей, вібрації, в умовах дії пилу, подразнюючих речовин, холоду, вологості. Рекомендовано стаціонарне лікування та санаторне лікування.
В період з 1997 року по даний час позивач постійно звертається за допомогою до лікарів. Лікується як стаціонарно так і амбулаторно.
Внаслідок отримання професійного захворювання позивачу було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються в тому, що він втратив працездатність: став інвалідом, в нього з'явився сухий кашель, біль у грудях, задишка; він відчуває нестерпний біль у суглобах рук та в попереку; не може нормально ходити; порушилась працездатність; знизилась м'язова сила в руках, стан здоров'я став незадовільний.
В зв'язку з отриманим професійним захворюванням порушено всі нормальні умови життя ОСОБА_3 Все це змушує його докладати додаткових фізичних та моральних зусиль для організації повноцінного способу життя.
Отриману моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює в 28 000 грн. Просить суд стягнути з ДП «Львіввугілля» в його користь 28 000 грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків унаслідок професійного захворювання.
21.02.2013 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що позовні вимоги відповідач ДП «Львіввугілля» не визнає з наступних підстав.
Відповідач вважає, що позивач звернувся з позовом до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди після спливу строків позовної давності, наслідком якої відповідно до ст.80 ЦК України УРСР 1963р. є відмова у задоволенні позову. Просить застосувати строк позовної давності щодо правовідносин вказаних позивачем з покликанням на ст.83 ЦК УРСР 1963 р., яка передбачає, що позовна давність не застосовується до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав.
Також, зазначає, що ст.237-1 КЗпП України встановлює, що відшкодування власником підприємства або уповноваженого ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В зазначеній статті строки звернення до суду не визначені, але спір з приводу спричиненої шкоди внаслідок виконання трудових обов'язків - є трудовим спором.
Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк, з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди під дію ст.83 ЦК УРСР 1963 р. не підпадають, а регулюються ст.71 ЦК УРСР 1963р., якою встановлено трирічний строк позовної давності, який сплинув 05.01.2001 року.
Твердження позивача, що йому спричинена моральна шкода у зв'язку з профзахворюванням є хибним.
Зазначає, що довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і не підтверджує факту заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, затвердженого Наказом МОЗ України №212 від 22.11.1995 р. (зі змінами внесеними наказом цього Міністерства від 05.08.1998 р. №238) на МСЕК покладено, серед іншого, обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Крім цього, згідно п.3.8 вказаного Порядку, під моральною шкодою розуміють фізичні та моральні страждання потерпілого в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК ураховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, так і залишкову працездатність потерпілого.
ОСОБА_3 не підтвердив доказами, як саме порушились його нормальні умови життя.
Також, він не надав індивідуальної програми реабілітації інваліда (в порядку передбаченому ст.5 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»), яка відображає експертні заключення щодо здатності інваліда до самообслуговування, пересування, спілкування, тощо.
Різновидом висновку медичних органів як підстави для покриття моральної шкоди може бути висновок лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого потерпілий зазнав унаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, про депресію чи інші негативні вияви стану постраждалої людини.
В даному випадку позивач не надав жодних доказів, які б могли підтвердити факт завдання моральної шкоди, а документи на які він посилається, ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди.
Вказує, що не відомо з яких критеріїв майнового виразу виходив позивач визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 28 000 грн.
Крім цього, ОСОБА_3 працював 12 років на підземних роботах, з них 9р. на шахті ім. Героя Радянського Союзу А.В.Лопатіна (№1 «Червоноградська»), що становить 66,66% - трудового стажу на підземних роботах та 3 роки 2 місяці у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» - 33,33% - всього стажу на підземних роботах.
Шахта ім. Героя Радянського Союзу А.В.Лопатіна, яка змінила свою назву на шахта №1 «Червоноградська», була ліквідована, близько 1996 року і до складу ДП «Львіввугілля ніколи не входила, оскільки останнє створено на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2002 р. №751 «Про реорганізацію ВАТ ДХК «Львіввугілля».
Просить застосувати строки позовної давності і відмовити ОСОБА_3, у задоволенні позову до ДП «Львіввугілля».
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять задовольнити в повному обсязі, зазначають, що спричинення позивачу значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і медичними документами.
Представник відповідача Гоц П.В. в судовому засіданні позов не визнав, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому запереченні.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки на ім'я ОСОБА_3, встановлено, що він з 11.02.1985 р. по 29.08.1994 р. працював на шахті ім.Героя Радянського Союзу А.В.Лопатіна та виконував роботи підземного гірничого робітника 2-го розряду з повним робочим днем під землею, підземного гірничого робітника очисного вибою 5-го розряду; з 05.09.1994р. по 23.11.1997 р. він працював на шахті №1 «Великомостівська», підземним робітником очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею.
Згідно довідки МСЕК серії 2-18 АИ №020274 від 05.01.1998р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках складає 60%.
В свою чергу, згідно довідки МСЕК серії ЛВА-1 №336149 від 22.02.2007р., ОСОБА_3 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням безтерміново.
У зв'язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що під час виконання трудових обов'язків позивача отримав професійне захворювання по якому вперше втрату професійної працездатності йому було встановлено з 05.01.1998 р. в розмірі 60% та він був визнаний інвалідом третьої групи. На час встановлення ОСОБА_3 втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. (надалі Правила).
Відповідно до п.1 Правил, які діяли на момент виникнення правовідносин щодо отримання професійного захворювання, власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а також, за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відповідно до п.2 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. доказом вини власника можуть бути акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.
П.11 Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і
потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з
урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне
- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року складає 1147 грн. на місяць.
Згідно з п. 2 наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року визнано таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 22.11.1995 року, яким затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», у п. 3.8 якого передбачалося, що на МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Разом з тим, пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
З наданої індивідуальної програми реабілітації інваліда №3 виданої міжрайонною спеціалізованою профпатологічною МСЕК ОСОБА_3 встановлено, що клініко-функціональний діагноз позивача - силікоз І ст., емфізема легень ДН ІІ ст., алгіатроневроз рук, остоохендроз шийного відділу хребта. Втратив здібність до трудової діяльності. Відновна терапія - стаціонарне лікування в терапії, неврології, санаторне лікування.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що позивач при укладанні трудового договору був ознайомлений з наявними на робочому місці небезпечними та шкідливими умовами, а також те, що роботодавцем вживались всі заходи для збереження здоров'я і працездатності працівника, оскільки такі факти спростовуються дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема актом розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 24.11.1997 р., у якому зазначено, що з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням (отруєнням) пропонується вжити заходів по зниженню запиленості шахтного повітря до зазначених ГДН, зменшення протягів.
Також, суд приходить до висновку, що покликання представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України є безпідставним, оскільки згідно із ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав професійне захворювання, працюючи на підприємствах, що входили вструктуру ВО «Укрзахідвугілля», на базі якого в подальшому було створено ДП «Львіввугілля».
Згідно ч.4 ст.45 Гірничого Закону України питання правонаступництва гірничих підприємств, що ліквідуються або консервуються, вирішуються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.
Представником відповідача не надано доказів того, що Кабінетом Міністрів України приймалися будь-які акти з приводу правонаступництва шахти №1 "Червоноградська".
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_3, яка спричинена ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання - на відповідача ДП «Львіввугілля».
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд задовольняє частково в сумі 8 000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.23 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_3 8 000 (вісім тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович