Справа № 825/2199/13-а
18 червня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді В.В. Падій,
при секретарі О.В. Кондратенко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування рішення, -
06.06.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області від 13.05.2013 №05. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваним рішенням до ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 5083 грн. за розміщення зовнішньої реклами: «оружие нарезное охотничье, гладкоствольное, газовое, травматическое…» на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_1. Вважає вказане рішення таким, яке підлягає скасуванню, оскільки, по-перше: вказаний інформаційний плакат не є рекламою, позаяк він містить інформації про види зброї (асортимент), які реалізуються споживачам у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» і розміщувався у місці такої реалізації - фасаді вказаного магазину; по-друге: спеціальним уповноваженим органом, який має право накладати штрафи за порушення законодавства про рекламу, відповідно до Закону України «Про рекламу» є виключно центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - Держспоживінспекція України, що в свою чергу свідчить про відсутність у Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області як територіального органу Держспоживінспекції України компетенції у накладенні штрафів; втретє: Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи за результатами яких, у разі порушення законодавства, складається відповідний акт. Однак, відповідачем про проведення жодних планових або позапланових заходів не повідомлялось, в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на те, що воно прийняте за результатами здійснення планового або позапланового заходу. Також, відповідачем не складався та не надавався позивачу акт за результатами проведених заходів; вчетверте: пунктом 12 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу передбачено, що справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Однак, відповідачем вказаний граничний строк розгляду справи був порушений та справа розглядалась протягом трьох місяців.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належними чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки при винесенні рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.05.2012 року №05, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, діяла виключно у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому статтею 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.01.2013 головним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області складено протокол про порушення законодавства про рекламу №01, в якому зазначено про те, що при розміщенні зовнішньої реклами на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 були порушені вимоги статті 23 Закону України «Про рекламу» (а.с.46).
08.01.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено вимогу за №02-04/32, в якій зобов'язано його надати на адресу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області в термін до 25.01.2013 інформацію щодо замовника реклами, письмові пояснення щодо розповсюдження реклами з порушенням вимог статті 23 Закону України «Про рекламу», інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами, зобов'язано припинити розповсюдження зазначеної реклами та попереджено про застосування штрафних санкцій у разі невиконання даної вимоги (а.с.47).
Листом від 18.01.2013 позивачем було повідомлено відповідача про те, що робітниками магазину, без будь-яких витрат, кустарним способом був виготовлений інформаційний плакат щодо переліку товарів, які реалізуються у магазині. Вказаний плакат вивішувався перед початком роботи магазину та під кінець робочого дня знімався і заносився до приміщення магазину. Крім того, з урахуванням вимоги відповідача, вказаний інформаційний плакат більше на фасаді будівлі магазину адресою: АДРЕСА_1 не вивішується (а .с.48).
07.02.2013, на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 08.02.2013 №01, Інспекцією було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу №01 відносно ФОП ОСОБА_1 (а.с.50).
Листом від 15.02.2013 №04-04/236 Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області запрошувала позивача 06.03.2013 о 10-00 прибути до Інспекції для прийняття участі у засіданні стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.49).
27.02.2013 позивачем до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області були надані пояснення, в яких останній зазначив, що ним вимоги статті 23 Закону України «Про рекламу» не порушувались, оскільки інформаційний плакат «Оружие нарезное охотничье, гладко ствольної, газовое, травматическое….» не є рекламою, позаяк він містить інформацію про види зброї (асортимент), які реалізуються споживачам у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» та не містить жодної інформації про саму зброю, яка б була призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес саме щодо конкретної зброї. Також, позивач просив розглянути справу про порушення ним законодавства про рекламу без його участі (а.с.51-54).
Згідно протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 06.03.2013 №05, наявного в матеріалах справи (а.с.55), вбачається, що результатами засідання було вирішено, що в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості розповсюдженої ФОП ОСОБА_1 реклами з порушенням законодавства та на підставі статті 27 Закону України «Про рекламу», направити матеріали справи до Дежспоживінспекції України.
27.03.2013 матеріали справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 були направлені на адресу голови Дежспоживінспекції України, що підтверджується супровідним листом, наявним в матеріалах справи (а.с.56).
Листом заступника голови Дежспоживінспекції України від 08.04.2013 №1561-3-7/7 матеріали справи були повернуті до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області та роз'яснено компетенцію відповідача щодо прийняття рішення про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу (а.с.58).
Листом від 17.04.2013 Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області запрошувала позивача 13.05.2013 на 11-00 год. прибути до Інспекції для прийняття участі у засіданні стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.59).
22.04.2013 позивачем до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області були надані аналогічні пояснення, викладені позивачем в листі від 27.02.2013 та просив розглянути справу про порушення ним законодавства про рекламу без його участі (а.с.60-63).
13.05.2013 виконуючим обов'язки начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області В.Я. Наконечним, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 13.05.2013 №10, за порушення вимог статті 23 Закону України «Про рекламу», керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу» винесено рішення №05, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083 грн. (а.с.65).
Супровідним листом від 14.05.2013 Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області направила вказане рішення на адресу ФОП ОСОБА_1
Не погоджуючись з рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області від 13.05.2013 №05 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу та вважаючи його таким, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав і інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів"(далі - Закон № 1023-XII).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1023-XII держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Частиною 3 статті 5 Закону №1023-XII передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Відповідно до пунктів 1,7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України від 03.07.1996 року №270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270/96).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №270/96 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №270/96 забороняється реклама з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.
Відповідно до статті 23 Закону №270/96 реклама зброї може здійснюватися тільки у відповідних спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах).
З аналізу вказаної норми вбачається, що спеціальним законом у сфері реклами чітко визначені місця розміщення реклами зброї, а саме: спеціалізовані видання щодо зброї; безпосередньо приміщення торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю; відповідні виставки (заходи).
Згідно пункту 1 частини 2 статті 27 Закону № 270/96 відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Частиною 7 статті 27 Закону №270/96 передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На території Чернігівської області контроль за дотриманням законодавства у сфері захисту прав споживачів здійснює Інспекція з питань захисту прав споживачів в Чернігівській області.
Контроль за дотриманням законодавства про рекламу та накладення штрафів здійснюється відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок №693).
Пунктом 8 Порядку №693 передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
Відповідно до вимог статті 9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Згідно пункту 10 Порядку №693 протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк.
Пунктом 11 Порядку №693 встановлено, що за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Відповідно до пункту 12 Порядку №693 справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
Нормами пункту 13 Порядку №693 встановлено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.
Згідно норм пункту 18 Порядку №693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Дослідивши в судовому засіданні ксерокопію фото інформаційного плакату, розміщеного позивачем на фасаді будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1, суд встановив, що на ньому є напис російською мовою: «Оружие нарезное охотничье, гладко ствольної, газовое, травматическое….», а також зображення різноманітної зброї (а.с. 44,45).
Проаналізувавши норми Закону №270/96 та матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірний інформаційний плакат є саме рекламою.
Таким чином, відповідачем доведений факт розповсюдження позивачем саме реклами, у розумінні статті 1 Закону №270/96, а не інформації про види зброї (асортимент), що в свою чергу підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 протиправно, в порушення статті 23 Закону №270/96 розміщував зовнішню рекламу зброї на фасаді будівлі магазину адресою: АДРЕСА_1 та відповідно повинен нести відповідальність, передбачену частиною 7 статті 27 Закону №270/96.
Крім того, суд, вважає безпідставним твердження позивача про те, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області не наділена повноваженнями щодо накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, оскільки спеціальним уповноваженим органом, який має право накладати штрафи за порушення законодавства про рекламу відповідно до Закону №270/96 є виключно центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - Держспоживінспекція України, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1,7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
З аналізу норм вищевказаного Положення вбачається, що територіальні органи Держспоживінспекції України (Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області) входять до системи Держспоживінспекції України та відповідно функції територіальних органів є похідними від функцій центрального органу - Держспоживінспекції України.
Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області наділена чинним законодавством України в сфері реклами повноваженнями по накладенню штрафів за порушення законодавства про рекламу, оскільки вказані повноваження є похідними від аналогічних повноважень Держспоживінспекції України.
Також, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач не повідомляв позивача про проведення ним планових або позапланових заходів, а також про складання за їх результатами акту перевірки, як це передбачено Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 1 Закону № 1023-XII належна якість товару, роботи або послуги - це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем, а безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.
Перевірка посадовими особами Інспекції належної якості продукції, робіт та послуг здійснюється у відповідності до статті 26 Закону № 1023-XII.
Закон №270/96 не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, а лише визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, тому контроль за дотриманням законодавства про рекламу не підпадає під дію Закону №877-V.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол про порушення законодавства про рекламу, складений уповноваженою особою Держспоживінспекції України або його територіальних органів. Протокол складається працівниками структурного підрозділу Держспоживінспекції України або його територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу складається в одному примірнику та залишається у матеріалах справи. Протокол підписується службовою особою яка склала протокол, що і було зроблено уповноваженою особою Інспекції.
Оформлення таких документів як акти перевірок, направлення на перевірку, повідомлення про перевірку, припис про усунення порушень рекламним законодавством України не передбачено.
При цьому виявлення ознак порушення законодавства про рекламу ані Закон № 270/96, ані інші акти законодавства не пов'язують із обов'язковим проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, в тому числі тих, що регулюються Законом №877-V.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом № 270/96, на відміну від Закону №1023-XII передбачено, що органам у справах захисту прав споживачів не надано право здійснювати планові та позапланові заходи державного нагляду. Посадові особи Держспоживінспекції України і його територіальних органів, які розглядають справу про порушення законодавства про рекламу, мають право лише на отримання документів, усних чи письмових пояснень, відео - та звукозаписів, а також іншої інформації, яка стосується порушень законодавства про рекламу. Ці дії здійснюються в межах розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу та стосуються лише виявленого порушення.
Суд, також не погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідачем був порушений місячний строк розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, передбачений пунктом 12 Порядку №693, оскільки строк розгляду справи був продовжений виконуючим обов'язки начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області Наконечним В. Я. на три місяці (а.с.68).
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність винесеного ним рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.05.2013 №05.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 КАС України.
Суддя В.В. Падій