ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 червня 2013 року 15:15 № 826/7886/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька
доВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві
пронеправомірну діяльність державного виконавця
за участю сторін:
від позивачаГригорківа А. В. (довіреність)
від відповідачаКрайчинський С. С. (довіреність)
27.05.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька (надалі - УПФУ) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в якому просить суд:
1. Відкрити адміністративне провадження по даній адміністративній справі.
2. Задовольнити позовну заяву та визнати дії відповідача неправомірними.
3. Скасувати постанову № 33779219 від 25.05.2013 р.
4. Зобов'язати відкрити виконавче провадження та в повному обсязі здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
5. Дану справу розглядати без участі представника.
6. Звільнити від сплати судового збору згідно п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник позивача, просить позов задовольнити, зокрема зазначає про порушення відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинні на момент винесення спірної постанови) (надалі - Закон №606) під час виконавчого провадження №33779219, а саме відповідачем не було вчинено всіх належних дій щодо розшуку майна боржника та безпідставно закрито провадження. В судовому засіданні представник позивача уточнив, що під протиправними діями відповідача розуміє саме дії щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.04.2013 р. у виконавчому провадженні №33779219.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який щодо заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити, та зазначає про дотримання положень Закону №606 під час здійснення виконавчого провадження №33779219.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 20.06.2013 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до наданих пояснень позивачем, 01.07.2010 р. Київським апеляційним адміністративним судом було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-3527/09/2670 від 07.10.2009 р. та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька були задоволені, а саме: стягнуто з Державного підприємства «З ліквідації збитків вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» (надалі - ДП «Укрвуглеторфреструктуризація») фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по шахтам «Червоногвардійська», «Орджонікідзе», «ім. А.Б. Батова», «Центральна», «Пролетарська-Крута», «№21», «Совєтська», «Харцизька», « 10-БІС», «Жовтнева» на загальну суму 9 314 028 грн. 26 коп. на користь управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька зарахувавши дані кошти на розрахунковий рахунок 256093012008 у ДОУ ВАТ Державний ощадний банк, код ЄДРПОУ 21955468, МФО 335106.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 р. Окружним адміністративним судом м. Києва 09.12.2011 р. було видано виконавчий лист №2а-3527/09/2670, щодо стягнення з ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по шахтам «Червоногвардійська», «Орджонікідзе», «ім. А.Б. Батова», «Центральна», «Пролетарська-Крута», «№21», «Совєтська», «Харцизька», « 10-БІС», «Жовтнева» на загальну суму 9 314 028 грн. 26 коп. на користь УПФУ (надалі - Виконавчий лист №2а-3527/09/2670).
Згідно зі ст.124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до преамбули Закону №606 цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно вимог ст.1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На підставі заяви УПФУ №23340/07 від 17.07.2012 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинським С. С. (надалі - Державний виконавець Крайчинський С. С.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №33779219.
25.04.2013 р. Державним виконавцем Крайчинським С. С. у виконавчому провадженні №33779219 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (надалі - Постанова №33779219), відповідно до якої на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону №606 Виконавчий лист №2а-3527/09/2670 було повернуто стягувачеві.
Позивач, вважаючи, що Постанова №33779219 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.04.2013 р. порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому звернувся до суду за їх захистом.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону №606 передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, що не заперечується позивачем, Державним виконавцем Крайчинським С. С. вчинялись наступні виконавчі дії, в тому числі і щодо розшуку майна боржника:
ь винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.08.2013 р., яким накладено арешт на все майно Державного підприємства «З ліквідації збитків вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»;
ь направлення Запиту державного виконавця №1191/9 від 16.08.2013 р. до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві;
ь направлення Запиту державного виконавця №1191/9 від 16.08.2013 р. до Державної реєстраційної служби України та БТІ м. Києва;
ь направлення Запиту державного виконавця №1191/9 від 16.08.2013 р. до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації);
ь винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.10.2012 р. та направлення Вимоги державного виконавця №1191/9 від 02.10.2012 р. до банків;
ь винесення постанови про розшук майна боржника від 02.10.2012 р. та направлення його УДАІ ГУ МВС України в м. Києві;
ь звернення до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву із листом №1191/9 від 21.12.2012 р. в якому просив погодити відчуження майна (автомобілів).
Таким чином, суд погоджується із посиланням відповідача, що Державний виконавець Крайчинський С. С. вчиняв виконавчі дії щодо примусового виконання Виконавчого листа №2а-3527/09/2670.
Проте, суд критично ставиться до посилання відповідача, що він вчинив всі належні дії щодо розшуку майна боржника (Державного підприємства «З ліквідації збитків вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»), з огляду на наступне.
Так, як вбачається із матеріалів справи, а саме Повідомлення УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №10/21953 від 13.09.2012 р. легкові автомобілі (KIA PREGO, 1999 року випуску, номер кузова KNHTR312X6327786, ДНЗ АА6164НО; LEXUS GS300, 2005 року випуску, номер кузова JTHCH96S460003672, ДНЗ АА0043СТ), що є власністю ДП «Укрвуглеторфреструктуризація», розміщуються в гаражі, який розташований в м. Києві, Святошинський район, вул. Миру, буд 36-Д.
Однак, як вбачається із наданих матеріалів виконавчого провадження, жодних дій щодо розшуку вказаних в Повідомленні УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №10/21953 від 13.09.2012 р. легкових автомобілів (KIA PREGO, 1999 року випуску, номер кузова KNHTR312X6327786, ДНЗ АА6164НО; LEXUS GS300, 2005 року випуску, номер кузова JTHCH96S460003672, ДНЗ АА0043СТ) за адресою м. Києв, Святошинський район, вул. Миру, буд 36-Д Державним виконавцем Крайчинським С. С. здійснено не було.
Більше того, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України листом №03/12-5703 від 25.12.2012 р. (вх. №659/0/11-13 від 08.01.2013 р.) повідомило Головне управління юстиції у м. Києві, що автомобілі KIA PREGO та LEXUS GS300 передані на баланс ДП «ЦЗК «Вуглеторфреструктуризація» за розподільчим балансом від 2010 року.
Проте, Державний виконавець Крайчинський С. С. не звернувся із запитом державного виконавця ні до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ні до ДП «ЦЗК «Вуглеторфреструктуризація» для отримання первинних документів (розподільчий баланс, акти приймання-передачі тощо), які б посвідчували передачу легкових автомобілів (KIA PREGO, 1999 року випуску, номер кузова KNHTR312X6327786, ДНЗ АА6164НО; LEXUS GS300, 2005 року випуску, номер кузова JTHCH96S460003672, ДНЗ АА0043СТ) із балансу ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» на баланс ДП «ЦЗК «Вуглеторфреструктуризація».
Крім того, суд приймає до уваги, що не спростовано відповідачем, що Державним виконавцем Крайчинським С. С. не було вчинено жодних дій щодо розшуку іншого рухомого майна, яке перебуває у власності ДП «Укрвуглеторфреструктуризація».
Відповідно до положень п.3.12 р.3 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не здійснив розшук майна шляхом направлення запитів державного виконавця до Державного агентства земельних ресурсів, нотаріату, органів статистики та/або не провів перевірку інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).
Більше того, в судовому засіданні Державний виконавець Крайчинський С. С. вказав, що інше рухоме майно ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» він бачив, проте опис його не проводив.
Суд також приймає до уваги, що в наявному в матеріалах виконавчого провадження №33779219 наявна копія Балансу ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» на 30.09.2012 р., в якому зазначено про наявність основних засобів. Однак, дій відповідача по з'ясуванню переліку основних засобів, які включені до Балансу підприємства за 30.09.2012 р. вчинено не було.
Як наслідок, суд встановив, що не спростовано відповідачем, що Державний виконавець Крайчинський С. С. не здійснив всі можливі та необхідні дії щодо розшуку майна ДП «Укрвуглеторфреструктуризація».
Крім того, суд критично сприймає посилання відповідача на Акт державного виконавця від 25.05.2013 р., як на доказ відсутності у ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» іншого рухомого майна, з огляду на наступне.
Так, як вбачаться із змісту наданого Акту державного виконавця від 25.05.2013 р. Державний виконавець Крайчинський С. С. провів огляд за адресою розташування ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» (м. Київ, вул. Ак. Палладіна, 46/2) без участі представників стягувача (УПФУ), божника (ДП «Укрвуглеторфреструктуризація») та понятих.
Таким чином, вказаний Акт не може прийматись судом як достовірний доказ відсутності у боржника іншого майна, оскільки складено державним виконавцем одноособово без участі жодної із сторін виконавчого провадження та без участі понятих.
Водночас, в судовому засіданні відповідач вказав, що інше рухоме майно ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» він бачив, проте він його не описував, оскільки вважав що воно є неліквідним.
При цьому, суд також критично сприймає дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С. С., щодо не включення рухомого майна, щодо якого відповідач вирішив що воно не ліквідне, оскільки положеннями Закону №606 не делеговано права державному виконавцю самостійно вирішувати про ліквідність чи не ліквідність майна боржника, та про включення до акту опису майна боржника лише із певною ліквідністю.
Більше того, суд приймає до уваги ч.1 та ч.3 ст.58 Закону №606, в яких передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення.
Крім того, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
При цьому, в ст.2 вищевказаного Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01.01.2011 р., та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас, суд акцентує увагу, що відповідач не направляв запити державного виконавця для встановлення чи є легкові автомобілі (KIA PREGO, 1999 року випуску, номер кузова KNHTR312X6327786, ДНЗ АА6164НО; LEXUS GS300, 2005 року випуску, номер кузова JTHCH96S460003672, ДНЗ АА0043СТ) основними засобами виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності ДП «Укрвуглеторфреструктуризація».
Як наслідок, відповідач не з'ясував, чи підпадає заборгованість позивача під дію положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та щодо необхідності отримання дозволів від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду державного майна України на реалізацію легкових автомобілів (KIA PREGO, 1999 року випуску, номер кузова KNHTR312X6327786, ДНЗ АА6164НО; LEXUS GS300, 2005 року випуску, номер кузова JTHCH96S460003672, ДНЗ АА0043СТ) для погашення заборгованості по виплатам та доставці пільгових пенсій по шахтам «Червоногвардійська», «Орджонікідзе», «ім. А.Б. Батова», «Центральна», «Пролетарська-Крута», «№21», «Совєтська», «Харцизька», « 10-БІС», «Жовтнева» на загальну суму 9 314 028 грн. 26 коп.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положення ст.94 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 181, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в особі відділу примусового виконання рішень, задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в особі відділу примусового виконання рішень, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.04.2013 р. у виконавчому провадженні №33779219.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.04.2013 р. у виконавчому провадженні №33779219.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін